Анастасія Попова. Шалена волонтерка

59ff1da53f8f5_14310562_1145617098817416_8019826246793927607_o

Тендітність Анастасії Попової зовсім не впливає на її ентузіазм творити могилянський network. Організація Вечорів знайомств, робота заступницею Голови «Бадді НаУКМА» – усе це, щоб фрешики швидше відчули себе частиною Академії. Інтерв’ю точно подарує вам порцію сонячності й тепла! Не забудьте увімкнути музику!

Освіта: НаУКМА (соціологія–2017), студентка University of Tartu (Democracy and Governance)

Досвід: координаторка заходів у International Students Ambassadors – University of Tartu; волонтерка у «Європейський молодіжний парламент України»; у минулому – заступниця голови СО «Бадді НаУКМА», Голова департаменту фандрейзингу в Ліберальній лізі студентів, волонтерка у Студентській координаційній раді, волонтерка у TEDxKYIV 2015

Налаштовуйтесь на хвилю Анастасії під час читання, плейлист спеціально для ММ:

– Чому обрала Могилянку і соціологію?

– Я почула про Могилянку десь у 7-8 класі. Тоді мама розповіла, що тут навчаються лише найкращі. Подумала – може й собі вступити 🙂

Коли я розповідала про свої наміри знайомим, вони казали: «Куди тобі до Могилянки, там усі говорять українською і вдягаються у вишиванки». Я розуміла, що саме це мені й потрібно. Мені треба було змінити середовище, щоб почувати себе комфортно. І показати свою патріотичну позицію

Соціологію я обрала, бо хотіла розбиратися у тому, що думають люди, чим вони керуються, приймаючи рішення.

За що найбільше цінуєш Могилянку? Чим вона є для тебе?

– Насамперед, за людей. Тут зосереджено безліч цікавих і амбітних особистостей, які мислять по-іншому, не бояться експериментувати. Могилянська спільнота надихає  робити і не боятися приймати виклики.

Тут немає конкуренції. Тобто люди, котрі чогось досягають, можуть залюбки ділитися своїм досвідом. І тут йдеться не лише про студентів, а й про викладачів.

Така «сімейність» просто підкорює

За це я водночас люблю і «ненавиджу» Могилянку. Бо за роки навчання дуже звикаєш до такого «інкубатора» і дуже важко починати життя поза університетом, де треба співпрацювати не тільки з могилянцями.

13580410_1174062539281353_8660545628743774160_oЗнаю, що ти дуже активна у студентському житті, і не тільки Могилянки. Розкажи, будь ласка, про свою роботу у Студентській координаційній раді.

– Це було дуже давно, ще під час Майдану. Цю структуру запропонували створити наші старшокурсники. Вона мала консолідувати сили студентів під час Революції. Насправді, я працювала там не дуже довго, тоді була ще першокурсницею.

Громадською діяльністю почала займатися вже з третього курсу. Це волонтерство в Європейському молодіжному парламенті України та Департаменті фандрейзингу Ліберальної ліги студентів.

До речі, я навіть намагалася працювати у проектах електронної демократії, але поєднувати цю роботу і навчання було неможливо. Тож я увесь час експериментую, шукаю своє.

Крім цієї діяльності, ти знаходиш час на організацію життя всередині конкретно Могилянки. Наприклад, організовуєш вечори знайомств. Розкажи детальніше про це, які були челенджі?

– Пам’ятаю свій Бал знайомств (тоді він так називався). Ми про нього дізналися за тиждень до проведення, незадовго до сесії. Тож це було не дуже добре організовано. Згодом я допомагала з проведенням Дня ФСНСТ, і тоді мені якраз запропонували спробувати себе в організації Балу знайомств. Я трохи вагалася, адже тоді закінчила лише 1 курс, але, врешті, погодилася.

Насправді, проведення Балу знайомств 2014 – один суцільний челендж, як для координаторки. Усе було непросто: були конфлікти у команді, неочікувані повороти в організації заходів. Але цей досвід я досі ціную найбільше за всі, адже він змінив мене: змінивcя мій «лідерський» стиль; я також набула багатьох важливих навичок team-management, project management та crisis management. Цей захід надихнув не здаватися та вдосконалюватися.

21055835_1512118582182954_1519659158523111691_o (1)

– Наскільки ці зустрічі важливі?

– Мені завжди не подобалося, коли казали: «Фреші вже не ті». І малося на увазі не те, що вони інші, а те, що вони чимось гірші. Мені хотілося, можливо, побути такою «мамочкою» для них і показати студентам, що треба бути добрішими.

До того ж, у той рік, коли я організовувала Вечір знайомств, велася якась боротьба між факультетами. Тож моєю вимогою до учасників було одне – жодної конкуренції, все має проходити в атмосфері дружби.

На вечорі знайомств фреші мають відчути, що їх прийняли у велику могилянську сім’ю. Я хотіла, щоб першокурсники зрозуміли, що старшокурсники, та й уся альма-матер, раді їх вітати у нашій спільноті

Цікаво, що концепція святкування, а не запеклої конкуренції між факультетами була підтримана і наступного року. Узагалі, це виглядало так грандіозно, феєрично, наче казка для фрешів.

У 2016 році вже повернули концепцію змагання. Я все ж вважаю, що вечір знайомств не має бути змаганням. Для цього можна організувати інші події, наприклад КВК.

Після вечора знайомств зароджуються такі собі групки людей, які між собою дружать, які потім разом організовують дні факультетів та інші заходи. Це не просто шоу – це можливість набути соціальні зв’язки та різнопланово проявити себе

Ти також була заступницею голови Бадді НаУКМА. Можеш розказати трохи про цей досвід.

– Попри те, що я досить активна і завжди намагаюся бути у центрі подій, коли приходжу у нове середовище, то трошки гублюся і потребую часу для адаптації. У такий період завжди хочеться мати когось «старшого» поряд, хто може тобі допомогти, направити, надихнути, підбадьорити.

Бадді – це ті самі «старші» друзі, вже з певним досвідом та знаннями, якими вони можуть поділитися з прибулими. Проте на моєму першому курсі мені не вистачало саме цієї людини. Я дуже хотіла допомогти таким самим, як я, щоб вони не загубилися і змогли себе реалізувати.

Мені не дуже подобалося, як працювала система Бадді, і я була не одна. Тому якось ми зібралися ініціативною групкою та почали реформи писати, а потім і втілювати.

Дивлячись назад у 2015 (коли ми змінювали систему), я бачу шалені зміни, і це дуже тішить. За два роки склад організації збільшився до 80 людей.

З кожним роком кількість охочих бути бадді збільшується, а претендент(к)и настільки сильні, що ми навіть сміялися, що наше покоління, можливо, і не пройшло б відбір з такою конкуренцією 🙂

Бадді мають традиційні заходи – фестиваль #FRESHFEST та Вечір знайомств. Я також знаю, що у нової команди є багато ідей щодо розширення своєї діяльності.

Нещодавно читала у інсайдерському діалозі, що факультети дякували бадді за допомогу із першокурсниками та абітурієнт(к)ами. І це не може не тішити, що внесок Бадді визнають. Я також вірю, що нова команда буде лише розширювати кордони своєї діяльності та вдосконалюватися.

команда фрешфест 2016

Поговорімо про твоє волонтерство у TEDxKYIV. Поділися досвідом. Можливо, після цього тобі захотілося щось змінити в освітній системі КМА? Чи, навпаки, може, їм щось потрібно запозичувати в Могилянки?

– На жаль, я була там лише один раз як волонтерка, у 2015 році. Це великий бонус собі в CV. Якщо чесно, то велику організаторську роботу на волонтерів не покладали. Я, наприклад, стояла на реєстрації. Проте в мене була можливість ходити на ці всі надзвичайно цікаві лекції. Крім лекцій, мені величезне задоволення приносило спілкування з однодумцями.

Потім я також була на TEDxWOMAN, але уже як просто слухачка. Цей проект мені дуже подобається. Тут ти надихаєшся створювати щось нове. Хочу створити власний TEDx, могилянський. Мені вже пропонували його створити, але через брак часу я ніяк не наважуся це розпочати.

Мені дуже подобається метод TEDx, тут ти можеш бути різним. Щоб виступити, потрібно мати хороші ораторські навички, усе добре продумати, зуміти донести ідею. Мені здається, що метод TEDx можна чудово використовувати у навчанні. Класно було б, якби викладачі влаштовували TEDx. Вони допомогли б багатьом розкрити  себе, свої soft skills.

Receive Updates

No spam guarantee.

Ти також навчалася за програмою Erasmus+.  Розкажи трохи про неї.

– Я навчалася на спеціальності cultural sociology. Вона більш філософська, ніж звичайна соціологія. Ми вивчали поняття сенсів, пошуку символів у буденних речах. Це дуже цікава програма. На Еразмусі я слухала всього-на-всього три курси, але вони були дуже класними.

Підхід до навчання, звісно ж, зовсім інший. Мені імпонувало те, що не було поділу на семінари і лекції. Усе, що необхідно, викладач розповідав за 30 хвилин, а далі ми переходили до обговорення, до семінару, фактично.

В однієї викладачки ми писали есе і до його написання у неї був якийсь поетапний підхід. Спершу обираєте тему, обговорюєте її з викладачем, потім пишете чернетку, де будуть питання, які ви досліджуватимете, завдання, методи, літературу. Потім вона давала 1,5 місяці на написання цього есе.

Що мені особливо подобалося, що ми отримували не просто оцінку за результат роботи, а й її коментарі

Так було зрозуміло, чому таку оцінку отримуєш, а також знаєш, над чим варто попрацювати наступного разу, щоб отримати кращі результати. На жаль, нашій системі часто не вистачає фідбеку від викладачів.

Закордоном є, наприклад, «soft deadline» і «hard deadline». Під час першого дедлайну ти здаєш викладачу(ці) чернетку, вони пишуть тобі зауваження, поради. А під час іншого – ти здаєш роботу, прийнявши до уваги правки. І вони тобі підвищують оцінку. Як на мене, це дуже класно. Нам усім властиво помилятися, особливо, коли робиш щось вперше. Як на мене, несправедливо «карати» когось за помилки, краще – допомогти їх виправити.

Country presentation - Erasmus

Одна з головних причин, чому я хотіла на Еразмус, – навчання англійською. Це хороша можливість удосконалити свої знання, оскільки ти постійно перебуваєш в англомовному середовищі. І навіть, якщо ти чогось не знаєш або не розумієш, такі умови підштовхують тебе до вдосконалення: від «як буде “швабра” англійською», до використання конструкцій академічного письма у своєму есе.

Ще один плюс Еразмусу: коли потрапляєш у міжкультурне середовище, то починаєш розуміти наскільки всі по-різному мислять. Це дає ще більшу можливість для брейншторму, для відкриття своїх можливостей, розвиває толерантність. До того ж, це унікальна можливість вивчити щось про культури та суспільство тих країн, якими раніше не цікавився, як Коста-Ріка або Мексика.

Звичайно, Еразмус дає також класну можливість подорожувати, відчути себе самостійним.

Зараз ти знову навчаєшся закордоном. Чому обрала цей університет? Які загальні враження?

– Erasmus+ надихнув мене. Я вирішила, що якщо мені  вдалося потрапити на програму обміну, чому б не спробувати отримати повну освіту закордоном. Це був своєрідний виклик для мене, чи зможу я вступити та навчатися на відмінно в закордонному університеті, де «за чутками» вчитися складніше. До того ж, мені дуже сподобалося навчатися в мультикультурному середовищі.

Коли дізналася, що мене відібрали, я ще декілька місяців вагалася, бо їхати на 2 роки в іншу країну – це серйозніше, ніж на півроку. Було трошки страшно, інколи сумно, проте вже два місяці, як я не шкодую про свій вибір анітрошки

Надзвичайно вдячна Могилянці за базу, яку я отримала під час навчання на бакалавраті. Часто використовую знання та навички, отримані під час навчання в Академії.

Я не мала труднощів в адаптації до академічних вимог. Інколи мені здається, що в Могилянці більш шалений темп навчання, ніж у мене тут. Я дуже люблю нашу групу, де усі різні: з різних куточків світу, з різним життєвим досвідом, з різними політичними поглядами.

Крім того, мої упередження щодо малого міста теж розвіялися. Тарту – зовсім не нудне місто. Голова ходить обертом від кількості подій: від культурних розваг до академічних зустрічей. Уже запланувала участь у декількох конференціях та інших зустрічах. А ще у мене новий статус міжнародної студентки-амбасадорки. Сумувати немає часу!

Одногрупники в Університеті Тарту

Як вдається все встигати? Поділись секретами тайм-менеджменту.

– Моя мама каже, що мені треба вести вебінари з планування власного часу 🙂 Насправді, маю свою методику організації часу. У мене є біла дошка, на котрій я роблю планування свого дня за різними методиками, залежно від обставин. Інколи роблю тижневик, тобто розподіляю завдання на кожен день. Іноді розділяю дошку на 3 частини, де пишу завдання на сьогодні, на тиждень і якісь далекі дедлайни.

Якщо у мене дуже багато завдань, тоді розписую час із точністю до хвилини.  Так, усе виконати неможливо, але 80% я встигаю точно. Якщо немає білої дошки – можна все розписувати у блокноті, позначати маленькими стікерами.

До слова, методики планування слід час від часу змінювати, щоб не звикати до них.

А ось з навчанням як? У тебе постійно ці дедлайни «горять», чи ти їх якось поступово робиш?

– По-різному буває. Я якось інтуїтивно відчуваю, скільки часу я можу виділити для цього дедлайну. І за всі чотири роки навчання, на щастя, «запорола» всього 1 або 2 дедлайни по курсах. По диплому в мене чомусь не виходило нічого з часом, але все ж не критично.

На щастя, мої «маленькі запізнення» не повпливали на загальний результат. Просто знаю, що якісь завдання даються мені легко і на них потрібно не більше 2 годин, а інші – важче, відповідно на них треба більше часу.yslzw4e7cpk (1)

Що б ти порадила студентам, зокрема і фрешам?

– Фрешам я, мабуть, побажала б любити Могилянку, але нехай ця любов не буде ідеалістичною.

Як і в кожному університеті, в Могилянці є свої вади, але все можна виправити.

Якщо ти бачиш якийсь недолік, то не треба «нити», розчаровуватися, потрібно просто зрозуміти, як це виправити

І ще одне, дуже важливе, – не «забивайте» на навчання, особливо, якщо ви хочете поїхати закордон за програмами обміну.

Важливо також не боятися ставити питання викладач(к)ам, я навіть сказала б, робіть це постійно. Це допоможе вам розвивати критичність мислення, а також краще розібратися у предметі. А взагалі, не треба боятися викладачів(ок). Треба бути собою і вміти обстоювати свою думку. У Могилянці за це поважають.

А ще – шукайте свій науковий інтерес. Це допоможе вам у майбутньому з вибором теми для диплому та подальшого життєвого шляху. Можна підходити до викладачів за порадою, щоб відразу спрямувати себе у необхідне русло певних наукових досліджень. Фрешам головне – бути дуже активними.

Ще одне – треба «тримати марку», завжди і всюди.

Які поради дала б викладачам, можливо, адміністрації?

Викладачам єдине – хочу подякувати за те, що вони, насмілюся так сказати, зробили мене Людиною. Їм вдалося розширити мої знання, показати інші координати цінностей, навчити критично мислити. За це я їх дуже ціную

Я дуже рада, що у моєму житті «сталася» Могилянка. Особливо ціную її тепер, навчаючись на магістратурі в іншому університеті. Мої знання та навички, які я набула протягом навчання у Могилянці допомагають мені зараз. Тому дякую за це. Дякую, що я відчуваю себе здатною до будь-чого у будь-яких умовах.

Загалом, мені хотілося б, щоб університет переходив усе більше на англійську мову. Було б класно, якби у Могилянці було більше міжнародних студентів, бо створення міжнародного середовища дозволяє краще розвиватися, покращувати свої академічні навички.

Дуже хотіла б, щоб у нас переглянули англійську мову за професійним спрямуванням. Виходить, що в нас це роблять викладачі з ФГН, і програма дуже далека від того, що нам справді потрібно для професії. Вивчити, як описувати графіки англійською, для спеціальностей соціальних наук важливіше, ніж проходження загальної теми «екологія». Було б класно, якби в кожної спеціальності викладали викладачі з їхніх кафедр, котрі давали б справді специфічні знання «за професійним спрямуванням».

У навчанні часом не вистачає системності, тобто те, що ми вивчаємо 1-2 курс, ми забуваємо до четвертого, бо на 3-4 курсі ми зовсім не використовуємо таку інформацію. Ще хотілося б, щоб була кооперація між дисциплінами, щоб базові знання, отримані на одному курсі, ми змогли відпрацювати і на іншому.

Call to action:

– Якщо потрібна порада, як писати мотиваційний лист або як потрапити на програму обміну і як їх шукати, – пиши мені. Якщо ти людина, котра чогось боїться, соромиться, але все ж хочеш бути активним у Могилянці, – пиши мені, я знайду, як і де застосувати твої таланти.

Якщо тобі цікава громадська діяльність на кшталт європейської освіти – пиши мені, можу проконсультувати. Якщо цікавить тема медіа або Криму – так само радо розкажу, що знаю.Якщо проблеми із мотивацією та самоорганізацією – можу проконсультувати.

Якщо потрібна людина, яка може надати поради щодо project management або взагалі потрібна допомога з проектом та івентом – я готова допомагати.

Спілкувалася Альона Філоненко

Редактори: Анна Морозова, Марія Чадюк

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі