«Ми в тренді»: підсумки першої конференції викладацької майстерності

7

«Коли в Академії щось починається – це завжди дуже цікаво, надзвичайна подія. Я була впевнена, що тут буде могилянський дух. І я його відчула: ми обмінювалися досвідом, як тоді, коли ще тільки починали відроджувати Могилянку», – поділилася враженнями про 1-шу конференцію викладацької майстерності Наталія Куліченко, старший викладач кафедри англійської мови.

«МИ В ТРЕНДІ»

Подія була організована двома ініціативами могилянських випускників – проектом «Профі+» (головний організатор) та Школою професійного розвитку викладачів НаУКМА, засновницями яких є відповідно Валерія Казадарова та Наталя Старинська.

DSC_0584Зокрема, як пояснила Валерія Казадарова: «Після року таких Шкіл ми розуміли, що треба виводити це на ширший рівень, об’єднати навколо ідеї підвищення кваліфікації ще більшу кількість викладачів. Тому й виникла ідея організувати таку конференцію. До речі, це традиція, яка характерна для більшості європейських вишів. Тож ми в тренді».

Завдяки спільним зусиллям багатьох людей (варто подякувати також Тетяні Антонюк, Наталії Івановій, Сергію Квіту, Людмилі Криворучці, Дмитру Мазіну) третій поверх Культурно-мистецького центру перетворився на майданчик для обміну досвіду, спілкування колег з різних факультетів і кафедр, пошуку найоптимальніших рішень.

«ЛОКОМОТИВИ» НИНІШНЬОЇ ОСВІТИ ВИКЛАДАЧІВ НАУКМА

Ця конференція особлива з кількох причин. По-перше, хоч вона має доволі офіційну назву, однак насправді, як наголошували на відкритті, має достатньо неформальний характер. Через це, мабуть, конференцію можна порівняти з такими собі родинними зборами, коли вся велика сім’я вирішує, як розбудовувати свій дім – Могилянку. По-друге, її підґрунтям є дві успішні ініціативи. Зокрема, Василь Ожоган, віце-президент з науково-педагогічної роботи (навчальна робота), звернув увагу учасників, що в залі присутні два викладачі року – Володимир Россоха та Євген Звєрєв, які якраз і брали участь в проектах з розвитку професійних навичок.DSC_0546

«У мене є багато інтерактивних методів. Зокрема, рольові моделі, інтердисциплінарність – я наводжу приклади з якихось абсолютно не дотичних до свого курсу дисциплін, студенти роблять проектні роботи. Я намагаюся брати приклади із життя, практики, даю завдання з класиків української літератури. Тому хто зі студентів не прочитав «Кайдашеву сім’ю» – тепер усі прочитали. Плюс, я намагаюся проводити заняття таким чином, щоб не перевіряти, наскільки студенти завчили матеріал. Для мене головне, як вони можуть робити висновки з прочитаного, саме це я оцінюю», – розповів Євген Звєрєв, кандидат юридичних наук.

А також додав щодо конференції: «Мені подобається досвід і викладачів, і представників аналітичних установ; організація події. У принципі, мінусів я тут і не бачив. Шукав, шукав, але чесно, не знайшов. Це стовідсотково дуже важлива подія, тому що вчитися потрібно і викладачам, і студентам. Тому я проводив би такі заходи раз у півроку, в рік. А якимись меншими групами – ще частіше. Загалом, у нас це і проводиться».

Щодо кількості таких зустрічей ще одна учасниця, Оксана Кирієнко, старший викладач кафедри інформатики, запропонувала: «Можливо, варто було б проводити такі конференції навіть раз на три місяці, на півроку. Тому що це дуже корисно, коли не кожен сам у собі “копається”, а відбувається загальне обговорення з різних кафедр, у якому викристалізовуються ідеї, які ти собі береш, застосовуєш або розумієш, що вже використовуєш».

Тому, як влучно підмітила Наталя Шумкова, керівник напряму «комунікації з випускниками НаУКМА», не тільки приємно, а й дуже символічно, що саме випускниці Академії Валерія Казадарова, Наталя Старинська й Людмила Криворучка сьогодні є локомотивами у формуванні системи професійного розвитку викладачів в Могилянці. А за словами Світлани Калашнікової, директора Інституту вищої освіти НАПНУ, оскільки «в межах нового закону, розширення автономії, саме університети нині творять реформу вищої освіти», значення таких проектів важко переоцінити. Саме ці ініціативи допомагають підготуватися і гідно приймати нові освітні виклики.

DSC_0572

«ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ ДАЮТЬ ЗМОГУ ЗАСВОЇТИ НАБАГАТО БІЛЬШЕ МАТЕРІАЛУ, НІЖ ПІД ЧАС ЗВИЧАЙНИХ ЛЕКЦІЙ»

А викликів цих – чимало. Як слушно наголосила Поліна Вакулюк, доцент кафедри хімії ФПрН, раніше акцент був, щоб просто надати певну інформацію. Нині ж потрібно зосередитися на тому, як подавати матеріал, поклавши в основу його прикладний характер, можливість застосувати в житті. І ці питання, разом із алгоритмом розробки курсів, студентоцентричним навчанням, як пояснила Оксана Харченко, старший викладач англійської мови ФГН, є спільними для усіх.

Крім того, усе більше уваги в освіті надається не тільки змісту, а й способу його представлення. Наприклад, Маргарита Чабанна, доцент кафедри політології ФСНСТ, розповіла про свій досвід застосування інтерактивних методів – проектно орієнтованого навчання, аналіз конкретних кейсів, навіть scribing тощо. Як зазначила викладачка, спершу вона доволі скептично ставилася до використання малювання на заняттях, проте виявилося, що студентам це подобається.

Та й, загалом, на думку Маргарити Чабанни, інтерактивні методи дають змогу засвоїти набагато більше матеріалу, ніж під час звичайних лекцій. Наприклад, студенти, готуючи проект про результати виборів, здійснили ґрунтовний аналіз виборчих преференцій та факторів, що на них впливають – економічних, міграційних, тощо.

DSC_0659

Однак постає питання, як знайти баланс між «розважальністю» інтерактивних методів і класичними способами викладання. Вадим Арістов, старший викладач кафедри історії ФГН, застосовує до цього поняття «поріг розважальності». Наталія Іванова, доцент кафедри економічної теорії ФЕН, переробивши весь свій курс, увівши багато інтерактивних методів, також згадала й про труднощі, наприклад, тієї ж роботи в команді. Тож, як наслідок, стало зрозуміло, що, наприклад, від певних традиційних методів – контрольних-«блискавок» не завжди варто відмовлятися.

НОВІ ОСВІТНІ МОЖЛИВОСТІ

Так само на конференції було порушено питання, чи замінить онлайн-освіта очне навчання (що особливо після запуску першої бакалаврської програмі на Coursera стало дуже актуальним). У своїй доповіді Андрій Глібовець, доцент кафедри мережних технологій ФІ, назвав кілька безсумнівних переваг онлайн-освіти: доступ до навчальних матеріалів, додаткові можливості спілкування, наприклад, на форумах, доступність інформації про свій рейтинг з предметів. Усе це підкріплюється і зручним форматом взаємодії, адже, як вважає Андрій Глібовець, «спілкування всередині мережі є природним» для нинішнього покоління.

DSC07925

Водночас є дані, що застерігають від переоцінки можливостей онлайн освіти, – кількість учасників, які завершують курси. Тому що, справді, участь у курсі тисяч людей зовсім не гарантує, що всі вони опанують його цілком. Тож, онлайн-освіта не замінить очну, але вони можуть поєднатися, щоб досягнути вищого рівня.

Тим більше, що нинішня освіта, за словами Людмили Криворучки, завідувача відділу докторантури/аспірантури, якраз і будується довкола нових завдань вищого рівня – навколо місії, яка об’єднала б усе суспільство. Тобто йдеться про те, щоб вийти на крок за межі свого дослідження. Цьому й сприяє Докторська Школа у НаУКМА, яку Людмила Криворучка називає ідеальним простором, оскільки в ній застосовуються усі нові освітні практики.

У контексті цього було згадано ще одну важливу тему – застосування best practices інших країн. Зокрема, Людмила Криворучка наголосила, що в західних суспільствах ці практики вкорінені в культуру, є частинами традиції. Тоді як в Україні досі потужною є інерція академічних культур.

DSC07934

Ще одною ілюстрацією інертності є зосередженість, а інколи й «зацикленість», на суто українському контексті. Від цього і застерігає у своїй доповіді Зоряна Черненко, доцент кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук ФПвН. Тому, на її думку, важливим є наведення прикладів з інших країн, залучення англомовних джерел або і створення курсів англійською, за участі іноземних студентів/викладачів.

А наблизитися до іноземного досвіду після виступу Лариси Човнюк, керівника відділу міжнародного співробітництва, доволі легко. Адже під час нього було озвучено кілька важливих стипендій для викладачів та пояснено, де шукати можливості, – у рубриці «Корисні посилання» на сайті відділу міжнародного співробітництва.

ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ЗВОРОТНОГО ЗВ’ЯЗКУ

Однією з «родзинок» конференції «Розкриваємо викладацьку майстерність Могилянки» стали виступи на ній студентів: Богдани Ватаманюк, Іванни Бойко й Анастасії Кузнєцової. Ними було проведено опитування, яке показало, що мотивувати студентів ходити на пари буде участь в обговоренні (що служить ще одним підтвердженням необхідності застосування викладачем інтерактивних методів). Щодо покращень у змісті навчання, то, як вважають студенти, було б добре ділити лекцію на блоки, підсумовуючи кожен з них.

Сергій Квіт, керівник Центру забезпечення якості освіти НаУКМА, наголосив на тому, що сам факт проведення такого опитування є дуже важливим. Крім того, він згадав про інший інструмент фідбеку – онлайн оцінювання курсів викладачів. Одним із пріоритетних нині завдань є перетворення його не просто на механізм покращення якості освіти, а й на звичку кожного студента.

1

ОСОБЛИВА ПРОФЕСІЙНА КУЛЬТУРА

Є надія, що це завдання вдасться реалізувати. Оскільки, як розповів Сергій Квіт, на Вченій раді було прийнято Положення про професійний розвиток, підвищення кваліфікації наших викладачів. Для цього буде створюватися окремий Центр й окрема Рада з викладачів.

Тож спершу неформальні проекти, «ініціативи знизу», швидко знайшли відгук «згори». За словами Наталі Старинської, яка презентувала концепцію професійного розвитку викладачів НаУКМА, йдеться також про створення Лабораторії новітніх методик викладання, організації структурного підвищення класифікації.

Приємно, що знання про нові методи викладання будуть поширюватися і в інших університетах, тож Могилянка може дати поштовх до змін усій освітній спільноті. Зокрема, Наталя Старинська поділилася: «У проекті “Вище” ми будемо поширювати цей досвід, щоб й інші університети бачили, що так можна робити, й надихалися цією ідеєю. Бо що більше буде такої дискусії в Україні, то краще».

2

Але той факт, що ця конференція виникла саме в Могилянці, є невипадковим. «Викладачі прийшли, й не через розпорядження кафедр чи факультетів, а тому що вони дуже зацікавлені, хочуть поділитися досвідом. І це також з погляду внутрішньої професійної культури – дуже важливий показник», – аналізує Сергій Квіт.

Напевно, поява цієї культури була закладена від самого початку, ще з часів відкриття Могилянки. І нинішня конференція засвідчує поступове втілення тодішніх задумів. «Від початку мрією засновників Академії, тієї команди, що відроджувала Могилянку, було, щоб на кафедрах створилися нові педагогічні школи, щоб випускники, які закінчили НаУКМА, потім приходили в аудиторію вже викладачами, науковцями, ділилися своїми здобутками зі студентами. Сьогодні ми це вже бачимо, тому що серед доповідачів, учасників конференції значна частина (25%) – випускники Могилянки», – поділилася Наталя Шумкова.

Отже, «Профі+», Школа професійного розвитку викладачів НаУКМА не просто підвищують рівень викладачів. Вони стають тими проектами, які об’єднують нашу спільноту. А така конференція – чудовий привід могилянській родині зібратися разом.

Дякуємо за фото Катерині Караван, Дмитру Харченку, Богдану Фещаку

Марія Чадюк

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі