Юрій Полюхович. Унікальний фахівець з унікальної культури

polyuhovych

Освіта: Березнівський лісовий коледж (“Бухгалтерський облік і аудит”) 1997-1999; Тернопільська академія народного господарства (“Фінанси”) 1999-2001; Магістратура в НаУКМА (“Історія”) 2001-2003; КНУ ім. Тараса Шевченка, аспірантура 2009-2012; Університет штату Каліфорнія (США), постдокторантура (2014-2016)

Кандидат історичних наук, автор першої в Україні кандидатської дисертації з класичного періоду майя (тема дисертації: “Політико-династична історія держави майя Баакаль за матеріалами корпусу епіграфічних джерел Паленке (Лакамха’)”)

Робота: 2000-2010-ті керівник секцій і семінарів на конференціях в університетах США, Латинської Америки, Європи. Здійснив десятки експедицій до Латинської Америки. Член Європейської асоціації дослідників культури майя. З 2008 директор туристичної компанії “Royal Adventures”. Учасник найбільшого проекту з вивчення писемності майя “The Maya Hieroglyphic Database” при Університеті штату Каліфорнія (США). Співдиректор проекту з документації написів майя у штатах Кампече, Юкатан, Кінтана-Роо (Мексика). Заступник редактора наукового журналу “Glyph Dwellers” (США). Радник міністра освіти і науки України (2014-2016).

Пропонуємо переглянути відео від “Paganel Studio”, щоб відчути дух місць, які добре знайомі нашому герою!

 

Налаштовуйтесь на хвилю Юрія під час читання: плейлист спеціально для ММ:

 

– Які в тебе перші асоціації з Могилянкою?

Могилянка — це нестандартні підходи до навчання.

– Могилянка асоціюється із зовсім інакшим рівнем знань порівняно з тими, які я отримував у інших університетах. Доводилося вчитися в кількох вишах: здобував освіту бухгалтера, потім фінансиста, а вже потім вступав на магістратуру до НаУКМА: моя давня мрія — стати істориком.

Могилянка — це нестандартні підходи до навчання. Що мені особливо сподобалось — вивчення мови. Такого рівня англійської, який запропонували в НаУКМА, інші виші, де я здобував освіту, не мали. Для мене це був трішки шок, адже так інтенсивно в університетах її не вивчав. Ярослава Федорів, яка викладала в мене англійську, — просто феноменальна людина. Й досі її згадую із вдячністю. Тому спогади про Могилянку дуже приємні. Більше того — знайшов тут друзів, з якими й досі підтримую тісний зв’язок.

274410410

– Ти раніше вивчав фінанси, облік і аудит. Чому потім пішов на історичний і чому саме в КМА?

Все банально просто. Я з дитинства займався вивченням історії, зокрема Давнього Єгипту та Межиріччя. Мене завжди цікавили стародавні цивілізації. З 9 років я вивчав єгипетську писемність, а з 11 — писемність майя. Це все дуже манило і цікавило.

Батько спочатку не поділяв моїх поглядів щодо того, чим я займатимуся у житті — це був кінець 90-х. Він порадив вступати на якусь більш “хлібну” спеціальність — в моєму випадку, на економіку. Тоді батько мислив дуже мудро і був упевнений, що йому не болітиме голова через те, чим я себе прогодую. Дуже йому за це вдячний, адже володію нині підходами,  які можна застосовувати і у бізнесі, і у науці (чого, до прикладу, не можуть робити мої колеги — “чисті гуманітарії”).

Отже, я вивчав бухгалтерський облік і аудит у Березнівському лісовому коледжі (Рівненська обл.). Продовжив навчання в Тернополі, куди вступив на 4 курс на “Фінанси” — закінчив з “червоним” дипломом. Мені так подобалися менеджмент, маркетинг, економічна теорія! Економіка мені й досі цікава — абсолютно не шкодую, що моя базова освіта економічна.

Здобув повну вищу освіту і вступив до Могилянки, бо з дитинства про це мріяв. Розповім цікаву історію про те, чому саме НаУКМА. По телебаченню часто показували і говорили про відродження українських університетів. Судячи із тих сюжетів, Острозька академія, що на Рівненщині, була для мене чимось із іншого світу. Побачив також і сюжет про Могилянку: Юрій Мицик, відомий український історик, давав інтерв’ю. Цей вчений здався мені дуже цікавим. У сюжеті також йшлося про напрямки, в яких розвивається Академія. Сподобалось, що вона залучає міжнародних вчених.

Після закінчення Тернопільського університету вирішив вступати сюди. Але для цього довелося переписати диплом: у мене був економічний профіль, а для того, щоб вступити на магістра з історії в Могилянку, потрібен був диплом бакалавра з історії. Я, фактично, все літо писав цей диплом на тему майя.

Мене прийняли до Могилянки, де навчався впродовж двох років. Відверто кажучи, очікував більшого. Ми вивчали переважно історію регіонів, близьких до України. А мені хотілося більше Африки, Азії, Латинської Америки. Хоча розумію, що фахівців з цих тем тоді було небагато. Деякі викладачі запитували, навіщо мені майя, чому я не вивчаю скіфів, козацтво? Мої захоплення не подобалися кільком професорам, і я відчув на собі їхнє не дуже гарне ставлення до себе. Навіть казали, що не матиму майбутнього, якщо не покину цю справу — невеличкий моральний тиск був. Такі речі ще більше стимулювали працювати в обраному мною напрямку.

Я попри все вивчав свою тему: купував книги, робив ксерокопії, не втрачав нагоди відвідати конференції, багато їздив світом. Нині маю одну з найбільших бібліотек у Східній Європі: у мене зібрано майже всю літературу, яка видавалася, з теми майя.

Треба вчитися, шукати можливості, розвиватися самому — не сподіватися на когось. Цей принцип сповідувався і досі сповідується в Могилянці. Тут потрібно вміти навчатися самостійно.

Зараз, працюючи в Сполучених Штатах, я розумію, наскільки тоді це було революційним.

mexico-2016-b

– Що ще ти вважаєш плюсом Могилянської системи?

– Тотальну відсутність корупції. Жодного разу не пам’ятаю, щоб хтось колись натякав на хабарщину — ніколи. В інших вишах, де я навчався, — спостерігав за такими випадками. У Могилянці відчув, що цінуються твої знання і прагнення їх здобувати. Відсутність корупції, власне, і створює те середовище, в якому людина починає по-іншому мислити, адже викладача цікавить насамперед твій результат, а не те,  скільки ти можеш дати. У Могилянці було прекрасне середовище: воно мене вразило і спонукало до навчання.

13438971_10208628716809177_406267750553618867_n

– Під час навчання ти багато їздив. Як це відбувалося?

Свій перший ієрогліф я дешифрував у 19 років — це ще до вступу в Могилянку. Звісно, такі речі у науковому колі безслідно не зникають. Мене часто з виступами запрошували на конференції. Зокрема, в Техаському університеті я був співавтором підручника. Це стало можливим, у першу чергу, завдяки моїм знанням англійської мови.

Свої здобутки потрібно представити, і тоді починається зворотній ефект: авторитетні у галузі люди бачать і підтримують твої перші починання. Я намагався якомога більше отримати користі із кожної такої подорожі. Люди, які мені тоді в цьому допомагали, і нині є моїми друзями.

274397917

Наукові статті, які я публікував англійською мовою, і нині є актуальними. Понад те, вони відіграли важливу роль, коли мою кандидатуру розглядали в найбільшому проекті з вивчення писемності майя “The Maya Hieroglyphic Database” при Університеті штату Каліфорнія. Тобто необхідно знати англійську мову і обов’язково публікувати свої наукові здобутки. Не обмежуйтеся лише українськими виданнями.

Ніколи не слухайте нікого, окрім власного серця. Займайтеся різними напрямками науки і не зосереджуйтесь на тому, що вже 150 разів було вивчено до вас. В Україні є достатньо можливостей — все залежить від бажання ними скористатися. Займайтеся своєю темою, ставайте професіоналами, будьте кращими!

– Чи була якась принципова різниця між різними історичними школами, з якими ти був дотичний?

– Скажу таке: ми не є гіршими за представників західних чи східних історичних шкіл. Треба визнати, що українська історична наука тривалий час крутилася в орбіті російської. Зараз робимо перші кроки, аби відійти від цього. Є позитивні тенденції, але також і негативні. Наприклад, в Україні з’явилося дуже багато треш-науки та псевдовчених.

Receive Updates

No spam guarantee.

– Що тебе спонукало займатися темою майя? Як народилося твоє захоплення, що переросло у серйозні наукові дослідження та здобутки?

– Десь у 5-6 класі я прочитав книгу Войтеха Замаровського “Їх величності піраміди”. Я її зачитував до дір — так мені подобався Єгипет. Знайшов книгу у звичайній шкільній бібліотеці, і з тих пір моє захоплення лише зростало.

Дуже велика місія книги — захопити читача та посилити бажання читати далі з тієї ж теми.

Автор Войтех Замаровський в післямові також звернув увагу на те, що є цілі регіони, які ще не досліджено чи мало досліджено. Зокрема він писав  про мексиканські піраміди.

focus-4

Загадки природи, цивілізації завжди мене цікавили, як, мабуть, і кожну дитину. До того ж, нашого земляка Юрія Кнорозова цілий науковий світ знає як дешифрувальника писемності майя. Мені це також додавало енергії: людина, яка ніколи не була в Мексиці, зрозуміла сам принцип писемності, чого не змогли зробити ані американці, ані німці. Так приємно: він довів усьому світові, яким є молодцем! Це додало стимулів: українці, незважаючи на якісь економічні, політичні обставини, здатні досягати результатів.

– Поділись, будь ласка, своєю системою відбору якісних джерел, які варто читати.

– Спочатку був період первинного накопичування джерел. А потім зрозумів, що різноманітної літератури є дуже багато, і не все мені потрібно. Зараз я зосереджений на двох напрямках: лінгвістичному (збір усіх можливих словників мов майя — їх десь до сотні, і практично всі я маю) та роботі безпосередньо з джерелами — з оригінальними ієрогліфічними текстами, їх фотографіями, промальовками, 3D-моделями.

14614297_10209476962894799_917751400_o

 

 

Давній текст майя, регіон Паленке (Мексика), VII ст н. е. Промальовка Ю. Полюховича

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чим я зараз займаюся? Доріс до того, що мені цього мало. Хочеться чогось нового, свого — і я вже знаю, що це має бути. Тому один із моїх проектів — документація індіанських мов, які досі існують у Мексиці та Гватемалі. Спілкуючись із сучасними майя, помітив, що деякі слова, які ми дешифрували в давніх текстах, мають те саме значення, що й значили півтори тисячі років тому. Але в словниках сучасних мов цих слів немає. Тобто, як фахівцеві з писемності майя, мені треба сідати з дідусями, бабусями (носіями цих мов) і документувати ті слова, якими вони й досі користуються. Йдеться про те, що словники сучасних мов не відображають всієї повноти тієї мови.

Багато мов майя нині на межі зникнення, ще 50-100 років і їх не буде. Завдання мого покоління — задокументувати їх якомога краще.

Мова чоль — один із головних проектів, якими я займаюсь.

kma-10-1

Багато написів майя зібрано, але, звісно, під час розкопок з’являються нові. Вони вводяться в загальну базу даних з метою архівувати всі тексти майя на одному ресурсі. Відтак, фахівці, які займаються навіть найекзотичнішими аспектами теми майя, зможуть мати доступ до цієї інформації.

Це буде онлайн-база даних англійською та іспанською мовами. Кожен, кому цікаво, зможе прочитати будь-який напис майя в нашому перекладі. Все буде у вільному доступі, можливо, вже через 2-3 роки.

Це дуже важливо, адже йдеться про збереження світової спадщини людства. Майя — одна із небагатьох цивілізацій, яка залишила після себе велику кількість давніх писемних джерел. Це все просто мусить бути опубліковано у вільному доступі. Сподіваюсь, наша база даних стане корисною для вивчення історії людства і, зокрема, для самих індіанців.

14599732_10209476974095079_258053282_o

 

 

 

Сучасне застосування ієрогліфів майя – назва улюбленого гурту “Океан Ельзи” давньою мовою для Слави Вакарчука

 

 

 

 

 

Розкажи, що ефективного є в американські науці, що ми могли б перейняти та імплементувати у себе.

– В Америці дуже поширена система надання грантів. Якщо ти визнаний фахівець, робиш свою справу якісно — велика кількість фондів готова тебе підтримати. Крім державних, це часто і приватні фонди. Фірми, корпорації допомагають науковцям і виділяють на це ресурси. До того ж, їм це економічно вигідно, адже списується частина податків, які вони мали б сплачувати. І ще це вигідно університетам, адже близько половини гранту, наданого науковцю, спрямовується в університет. Відтак, університет зацікавлений в тому, щоби мати найфаховіших спеціалістів. Краще на конкурсній основі відібрати науковців, які потім залучать кошти на розвиток університету, що їх найняв. Є сенс гідно платити фахівцям, які себе зарекомендували в тій чи іншій галузі.

Сподіваюсь і навіть впевнений, що і в Україні така система запрацює. Верховній Раді, Міністерству потрібно переглянути оподаткування тих компаній, корпорацій, які допомагають, до прикладу, відновити якусь історичну пам’ятку, чи інвестують в науку. Це стимулюватиме виробників вкладати в науку, а відтак — в наше майбутнє.

– На які речі варто звертати увагу науковцям-початківцям? Які критерії вибудовувати для себе, як інтегруватися у міжнародну спільноту?

– Інтернет, знання іноземних мов  це  суттєво полегшує. Зараз на Заході багато бібліотек оцифровують різні видання — вони є у вільному доступі. Для початку — цього більш, ніж достатньо. Якщо ж хтось цікавиться темою, якою займаюся я, — з радістю допоможу і буду корисним, чим зможу. Хотів би мати у майбутньому кількох студентів, яким би передавав знання, навчив писемності та поділився б вмінням досліджувати цю тему.

13147739_10204768173163757_2900818078194296243_o

– Ти багато подорожував, тому проблем із адаптацією, мабуть, не виникало. Все ж розкажи, як ти звикав до американського стилю життя.

– Америка — країна можливостей. Якщо ти багато працюєш — можна комфортно жити. Дуже часто безхатченки в США — це люди, які просто дотримуються такого стилю життя. Якщо хочеш працювати — роботу тут завжди можна знайти.

Незвичним стало те, що в Америці все адаптовано до майже повного переходу на кермування автомобілями. Їх тут дуже багато, але і дозволити собі авто може практично кожна людина, що працює. Наприклад, у Каліфорнії дуже мало автобусів і потягів, якщо порівнювати, приміром, з Німеччиною чи Нідерландами. Країна дуже комфортна для життя, сервіс — на найвищому рівні. В США до всього є високий контроль за якістю продукції та безпекою людей.

Стосовно людей — дуже приємні і ввічливі, принаймні, ті, з якими доводилось спілкуватися. Американці “схиблені” на собаках — вони є практично у кожній сім’ї.

Штати змінили моє ставлення до здоров’я та харчування, адже тут відчутна проблема з ожирінням. Багато людей полюбляє займатися спортом чи фітнесом.

– Якими є основні постулати твоєї життєвої філософії?

– Ціную, в першу чергу, чесність, порядність і вірність своєму слову. Цілеспрямованість — також дуже важливий для мене постулат. Треба завжди слухати своє серце, йти до мети, але залишатися людяним. Потрібно допомагати людям, але не чекати на винагороду за це.

Роби добрі справи, але не очікуй чогось взамін, все одно рано чи пізно отримаєш від світу те, що заробив і чого тобі не вистачало.

focus-23

– Чи ставиш ти собі якусь глобальну ціль на майбутнє?

– Для мене, як і, мабуть, для кожної людини найважливішим є бачити рідних і близьких живими й здоровими. Це найбільше щастя. Також хочеться бачити Україну економічно розвиненою, з новими технологіями і людьми, які мають велике бажання та ентузіазм розвивати цю державу. Всі мають чесно і якісно робити свою роботу.

Call to actions:

Чим я можу бути корисним — у фаховій допомозі з питання вивчення цивілізацій доколумбової Америки. Якщо відчую, що у людини є щирий інтерес до теми та потенціал — готовий скеровувати її дослідження. Можу дати поради стосовно наукової діяльності в США. Якщо хтось хоче подорожувати (Мексика, Гватемала, Беліз, Гондурас, Сальвадор) — можемо організувати якусь цікаву подорож чи навіть експедицію.

Я завжди кажу: займайтеся тим унікальним, чим більше ніхто не займається. Не копіюйте інших. В унікальності – перспектива.

Завжди можна взяти щось корисне, але й додати щось своє.  Тому я підтримую людей, які,  незважаючи ні на що, намагаються чогось досягти. “Хочу” — це половина від “можу”. Треба багато працювати, “халяви” не буде ні в чому. Немає такого поняття як “пощастило” — принаймні, я в нього не вірю. Везіння — результат важкої і наполегливої праці.

Враження від спілкування: є такі люди, які бажають стати №1 у світі. І ти знаєш, що це не мрія, — це чітка ціль, над якою треба працювати не один рік. Юра — серед найвідоміших дослідників майя у світі, в нього — одне з найбільших зібрань матералів по культурі майя в Європі. Він чудова, щира, добра і неймовірно цікава людина. Я по-хорошому заздрю групам туристів, які їздять з ним джуглями, слухають неймовірні розповіді про культуру давньої цивілізації, навчаються читати та писати ієрогліфи. Мрій і дій — енергійно, завзято і з насолодою. Дивовижний приклад того, як науковець до кісток зумів збудувати ще й прибутковий бізнес на своєму захопленні. Прекрасно, коли знання і таланти не затлівають десь у підсобках, а ще й красиво відгукуються серед любителів смарт-тревелінгу. Україні є ким пишатись! Це і є справжня інтеграція України в світ — коли ми стаємо в чомусь корисні кожному куточку нашої планети.

 


Спілкувався Олександр Король

Редакторки: Наталія Кучерява, Анфіса Дорошенко, Марія Савченко

Дякуємо за фото  Pin Production

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі