Юлія Ярошенко (Зенченко). Фахівець із повернення життєвих барв

ярошенко111

Інтерв’ю по вінця сповнене відчуттям свободи, невпинного пізнання і трансформацій. Ви відчуєте, наскільки вирізняється Могилянка в душі людини, яка навчалась в різних вишах. Привідкриєте для себе завісу цікавих традицій йоги, тибетської медицини та сексології. З великою вірогідністю ви домалюєте своє життя декількома новими фарбами: привнесете свободу у стосунки з партнером, запишетесь на йогу або придбаєте квиток в іншу країну. Для цього під час читання прислухайтесь до своїх бажань та пригадайте бажання близьких. Увімкніть музику!

Освіта: Національний медичний університеті ім. А. А. Богомольця (вища фармацевтична освіта); НаУКМА (магістратура у Школі охорони здоров’я); Школа рекламних технологій; перші для європейців курси з тибетської медицини в Інституті тибетської медицини Men-tsee-khang (Ладакх, Індія); Мандала Йога Шале (Майсур, Індія), Київський інститут сучасної психології та психотерапії (сексолог)

Досвід: організатор проекту «SEX.Prostir», інструктор з йоги в «Українській Федерації Йоги», засновниця студії йоги «Я ЛЮБЛЮ ЙОГУ В УКРАЇНІ», засновниця освітнього проекту «Sexual Culture»

Проекти: з 2010 року регулярно займається організацією соціальних акцій з донорства крові, благодійних концертів та різноманітних ініціатив для допомоги дітям. Засновниця та керівник громадської організації «Всеукраїнська організація здоров’я», а також «Клубу Донорів Крові»

Налаштовуйтесь на хвилю Юлії під час читання, плейлист спеціально для ММ:

– Які асоціації в тебе викликає Могилянка?

– Здоров’я, донорство, друзі, чудові викладачі. А ще можливість говорити на різні теми. Цікаві спікери, громадська діяльність, яка надихає, благодійність.

– Чому обрала Могилянку? Чи є особлива історія?

– За першою освітою я провізор, закінчила Національний медичний університет ім. А. А. Богомольця. Одна з моїх улюблених викладачок порекомендувала мені Могилянку. Загалом, вона багатьох студентів спрямовувала сюди, у Школу охорони здоров’я 🙂

Зі вступом пов’язана одна цікава історія. Я тоді ще сумнівалася, чи вступати до КМА. Якраз складала на права. Під час екзамену до мене підійшла дівчина, попросила провести анкетування, бо захищає магістерську в Могилянці, і запропонувала показати Школу охорони здоров’я.

Це було щось на зразок знаку від Всесвіту, коли ти чітко розумієш, що тобі потрібно прийти у цей простір, щоб чомусь навчитися, знайти натхнення

Школа охорони здоров’я є першою, де медиків вчать, як правильно керувати. Такий собі прогресивний підхід до управління в медицині. Це ніби інший світ. Мене завжди цікавила громадська діяльність, суспільне життя. Вступивши, я надихнулася.

– Які відмінності помітила?

– Система навчання лікарів кардинально відрізняється від навчання у Могилянці. До моменту закінчення вишу, вступу на інтернатуру, ти абсолютно ніхто. Коли ж приходиш у Могилянку, то потрапляєш у зовсім інший світ. Тут кожен має право сказати те, що він хоче. Тут немає відчуття «жорсткості», «пресингу», а є задіяність у соціальному просторі.

У КМА від початку спілкуються з тобою, як з великою людиною, ніби ти майбутнє «світило» України

DSC_0612

Ще мені було приємно навчатися у Могилянці, тому що більшість лекторів не просто начитані чи зі знаннями, які «вирвані з контексту». Це люди-практики, які активно задіяні в реальному житті. Вони живуть, втілюючи певні ідеї.

У Могилянці ми всі різні – економісти, соціологи, політологи, медики та ін. І на цьому перетині народжується щось дуже прикольне. Для прикладу, за місяць навчання ми з друзями придумали благодійний проект для донорів крові, який досі діє. Потім народилася «Всеукраїнська організація здоров’я».

Крім того, я і Марія Захарченко написали магістерські роботи на тему політики охорони здоров’я щодо донорства. Ми побачили, як влаштована система, що можна додати, запропонували рекомендації.

– Вдалося їх реалізувати?

– Реформування – це довгий процес. Спочатку пілотний проект, законодавство, подання закону. Щоправда, до цього справа не дійшла. Ми зрозуміли, що хочемо надихати людей і досі робимо декілька традиційних акцій з донорства крові на рік. Також ми займаємося допомогою дитбудинкам, організовували раз на рік благодійні ярмарки для дітей.

Попри це певний час я хотіла працювати в МОЗі, щоб там щось почало змінюватися. Однак коли прийшла туди, то зустріла лікарів, які приїжджали до нас у КМА. Після цього відчула стан безнадії, зрозуміла, що не втілимо цей проект ще певний час. Проте нині надія точно є, бо наш викладач з ШОЗу Павло Ковтонюк почав керувати медичною реформою в Україні.

До речі, цієї весни у нас була всеукраїнська акція, до нас доєдналися деякі львівські, харківські, дніпровські медичні університети. Мені подобається ця діяльність.

Для мене найприємніше – коли я відчуваю, що пробуджую серця людей. Тому ми і досі цим займаємося, хоч у кожного є своя улюблена справа

2

– А як з’явилася ідея займатися питанням донорства?

– Ідеї зародилися на парах у ШОЗі. У нас був предмет Public health, вів його Перегінець Ігор, нині він знову почав працювати у Всесвітній організації охорони здоров’я. Тоді він щойно приїхав з Європи, «людина світу», пропонував: «Давайте рятувати світ». Ми усі надихнулися.

Спочатку з’явився клуб донорів, я була організатором. Наша команда – Марія Захарченко, Ігор Жогов –  одразу почала на практиці втілювати ті знання, які ми отримали тут. Це було дуже яскраво, на перші наші акції прийшло багато журналістів. Тоді ми зрозуміли, що можемо привернути увагу до проблеми  донорства крові.

Річ у тому, що існує багато міфів, забобонів про донорство. Та й реклама благодійності викликає більше депресивні емоції замість альтруїстичних прагнень. Це потрібно змінювати.

Ідея соціального маркетингу, популяризації здорових ідей та альтруїзму – це те, чим я завжди «горіла» і тепер «горю»

Нині ми зробили декілька всеукраїнських акцій, почали збирати кров у великих банках, стали залучати комерційні структури. Ще робили тиждень донорства паралельно у декількох вишах – день у Могилянці, день в університеті М.П.Драгоманова, день у медичному університеті ім. А. А. Богомольця.

– І вони відрізнялися?

Це зовсім інші рівні. Тоді ти розумієш, що КМА дає, насамперед, емоційні напрацювання у ставленні до життя, дає певний дух

Для прикладу, коли ми прийшли у медичний університет ім. А. А. Богомольця, то нам одразу сказали: «Які вищі ще беруть участь, з ким ми конкуруємо? Нам потрібно взяти першість». Це, звичайно, жарт, але студенти реально думали, який літраж крові взяти 🙂 І цей «колективізм», дух совка ще відчувається серед деяких студентів-медиків.

Помітила, що у Могилянці кожен відчуває себе зобов’язаним допомогти. При цьому відчувається дух свободи. Якщо я здав кров – значить, це мій вибір. Я зроблю це і раз, і другий, і третій. У мене немає бажання комусь щось довести, у мене є бажання допомогти суспільству.

Це дух змін, які зачіпають не особистість людини, а якусь більшу ідею

У Могилянці трохи легше на це відкриваються.

ярошенко3

– Ти була менеджером кількох проектів. Які лайфхаки використовуєш, щоб правильно сформувати команду?

– Команда – це живі люди, до неї не можна ставитися беземоційно. Обов’язково слід враховувати потреби і таланти кожної людини у своїй команді.

Потрібно надихати і давати більше, ніж дають тобі люди

Мені здається, що це основний закон керування. Інший закон – підпорядковувати або звільняти. Це щодо тих, хто руйнує те, що створює команда.

– Повернемося до Могилянки. Тобто ти на контрасті отримала від Могилянки багато позитиву. А чи варто щось у ній покращити?

– Так, я бачила і мінуси. З одного боку, в Могилянці є відчуття свободи, відчуття, що ти не на всі заняття можеш дійти 🙂 , багато відповідальності за навчання лежить саме на тобі. Проте, мені здається, від такого підходу якість освіти знижується.

Друге, Могилянка – все-таки гуманітарний виш. Коли ти слухаєш презентації, то чуєш багато аспектів, гарних метафор.

– Думаєш, де ж факти 🙂 ?

– Так. Просто розвивається інша частина особистості. Вона цікава, але, мені здається, що студентам Могилянки свою інтелектуальну точність потрібно буде потім самостійно допрацьовувати. Проте якщо людина має потенціал, амбіції, які визнаються, а не витісняються, то все реально, можливо.

З іншого боку, відчуття вільного духу добре компенсує загальний стан «замкнутості» у соціальному просторі. Школу я закінчувала в Луганську, пам’ятаю це відчуття: люди замкнуті, «зашорені», не мають права говорити на певні теми, є дуже багато «треба» і це була ледь помітна, але соціальна норма.

А Могилянка дає дух свободи, з якого потім виростає дух самостійності та відчуття вибору

– Як у тебе відбувається перехід від одного проекту до іншого?

– Якщо аналізувати ці десять років життя, щойно вступивши до університету ім. А.А.Богомольця, я відкрила для себе традиції йоги. Потрапила у школу «Української Федерації Йоги», де я нині практикуюсь, навчаюсь і навчаю інших. І світ для мене перевернувся у хорошому сенсі.

ярошенко4

Я зрозуміла, що можна робити одночасно дуже багато речей, по максимуму наповнювати своє життя переживаннями, досягненнями.

Життя повинно приносити тобі інтерес, користь для інших людей і натхнення

Інше життя мені вже нецікаве. Тому одним напрямом для мене було навчання в університеті, а іншим – навчання йозі. Я багато подорожую, декілька разів на рік їжджу до Індії або інших країн; об’їздила найкращі індійські, європейські школи, стажувалася в різних місцях.

DSC_0690

– Ти ж навчалася і в Тибеті?

– Так, там була перша програма для європейців. Далай-лама тоді ініціював відкриття Тибету для європейців. До цього він був неймовірно закритим – традиція, замкнена сама у собі. Мені було цікаво зрозуміти, як тибетська медицина дивиться на організм, порівняти з європейською.

Для прикладу, європейська лікує симптоми: у тебе нежить – будь ласка, «Фармацетрон». Проте ми мало беремо до уваги хронічні захворювання, причини. Тибетська медицина інша, це пов’язано з історією її створення.

У царя, який ініціював створення тибетської медицини, була дочка, котрій невдало провели операцію. Тому тибетцям заборонили розвивати напрямок хірургії. І ось до чого цей парадокс привів: якщо ми не можемо лікувати гострі симптоми, то на що ми можемо направити свою увагу? На превентивні міри, на корекцію способу життя, на масажі, на рефлексотерапію, голковколювання.

Ще тибетська медицина дає багато метафор. Наприклад, якщо у тебе температура і тобі додати щось тепле, то фактично у тебе жару стане більше. Тому треба додати землистих речовин, «земля» зменшить жар. Ось таке в них метафоричне розуміння всього. Для нас це не відразу зрозумілий метод опису реальності.

Receive Updates

No spam guarantee.

ярошенко6

– Ти довго там навчалася?

– Місяць. Там були масштабні курси, де ми займалися з ранку до вечора англійською. Зустрічали тибетських пацієнтів. Більшість лікарів є водночас і тибетськими ламами, у них є духовний орден. Старі лікарі дотримуються презентації, не видають зайвого. Ми намагалися уточнити нюанси, але вони одразу вимагали coffee-break 🙂

Після цього я вчилася бути інструктором з йоги. Я уже восьмий рік викладаю, у мене багато учнів, їжджу з ними в Індію, проводжу свої семінари та вивчаю санскрит. У минулому році стала сексологом та заглиблююсь у вивчення сексуальності в різних культурах.

– Чому зацікавив цей напрям?

– Я живу з кайфом. У житті я шукаю задоволення у широкому сенсі цього слова. І я вважаю, що люди мають жити із задоволенням, займатися тим, чим їм хочеться. Для цього їм потрібно пізнавати свою сексуальність. Останнім часом захопилася індійським еротизмом та «наукою любовної гри» у стародавній Індії – камашастра. Декілька років тому мене вразили храми Кхаджурахо ІХ–ХІІ ст., їхнє зображення часто на «Камасутрі» малюють. Те, що це храмові зображення, показує інше ставлення культури до таких питань.  8 березня я читала лекцію на цю тему на проекті «SEX.Prostir #3». ярошенко8

– Вони це частково розглядають, як духовний ріст.

– Так, стосунки між чоловіком та дружиною чи закоханими були сакральні. Була ідея того, що слід у цій сфері розвиватися, вивчати багато наук для щасливого шлюбу. Також варто розвинути чуттєвість, щоб з’явилась можливість проживати складні емоційні переживання та велике задоволення від життя.

Сучасна секологія набагато пізніше приходить до розуміння цінності аналізу еротичних фантазій та виділяє функцію моделювання нових форм поведінки людини та її розвиток через це. А у Стародавній Індії ці розуміння були вже тоді. Наприклад, якщо в людини є риси садиста, у хорошому розумінні, значить людина отримує задоволення від керування. Можна бути керівником або трошки садистом 🙂 . А якщо людина любить бути корисним, потрібним, хорошим виконавцем, то як можна без мазохізму 😉

– А як виникла ідея навчатися на сексолога?

Колись у соціальних мережах я натрапила на картинку, яка спонукала мене задуматися на цю тему, читати, потім вступити на сексолога. Картинка з демотиваторів. Два зображення на одній. Бабуся, обідрані шпалери, чоловік-п’яниця, вона біжить за ним зі сковорідкою. А на іншій – чарівна дівчина на підборах, з тонким батогом, чоловік, який захоплюється нею. І вислів: «Від сприйняття своєї сексуальної гри залежить твоя соціальна реалізація».

Я людина, яка професійно займається розвитком інших людей. Йога – це ж не тільки фізична практика, це велика кількість інструментів для роботи з різними своїми емоційними станами, напрацювання нових форм, навиків, переживань та здатність до самоконтролю та усвідомленню своїх глибинних мотивів та бажань. Мені здається, що окремий пласт – це розуміння, умовно кажучи, своїх сексуальних ігор, як їх можна коректно втілити у життя, щоб бути справді щасливим.

У мене є таке відчуття, що я сплітаю проекти: займаюсь одним, другим, третім, на перший погляд не пов’язаними між собою, але глибинно всі мої проекти об’єднані прагненням до розвитку та людяністю

Я дуже багато змінювалася у житті, в різних аспектах. Багато над собою працювала. Тому що коли ти бачиш, як жити краще, то хочеться допомогти цього досягти й іншим людям.

– Ти вже трохи розкрила свою внутрішню філософію. А можеш наголосити, яке підґрунтя твоєї філософії?

– Щирість, альтруїзм, благородство, задоволення від життя та спілкування, розуміння довготривалої мети, стратегії, яким ти хочеш бачити світ та людей.

Мені здається, що часто люди «застрягають» у духовній кризі, тому що не вміють сісти і подумати, чого  насправді вони хочуть далі, що для них насправді важливо, а що поверхневе і не з їхнього життєвого шляху

1

– А чого ти хочеш у житті?

– Дітей у майбутньому 🙂 Хочу далі подорожувати, пізнавати світ. Ще хотіла б втілити у суспільному житті ідеї сексуального гуманізму та сексуальних прав людини. Мені здається, що «сексуальна освіта» має бути зі школи, в університетах, де давалися б базові речі щодо коректності ставлення до протилежної статі та сексуального здоров’я.

У  стародавній Індії «Камасутра» була настільною книгою вищих каст. Вона складається з багатьох розділів, і насправді тільки частина з них присвячена сексуальним практикам. Там також є поради «як бути правильним чоловіком/дружиною», «як переходити до сімейного життя разом». Тобто ця книга про стосунки.

Там є ідея, що стосунки – це як робота, в них так само щось вкладаєш

– Бути сексологом ти хочеш для самоосвіти чи щоб працювати тренером, інструктором?

– Я хочу, щоб в Україні була розвинена культура сексуальності та було більше щасливих людей у стосунках, із взаємними і глибокими переживаннями. Щоб втілити ці ідеї я започаткувала новий проект «Sexual Сulture», який містить у собі ідею усвідомленого розвитку сексуальності.

Мені цікаво бути людиною, що вивчає досвід різних культур та синтезує його з сучасними підходами сексології, руйнує міфи щодо цієї теми. Минулого року ми влаштували науково-популярну конференцію «SEX.Prostir». Це всеукраїнський освітній проект про сексуальність в форматі public talk.

Усе почалося з бажання організаторів створити проект за ідеями та якістю такий як TED, але про сексуальність. У нас вже відбулося 4 конференції (три у Києві та одна у Харкові), де чотири спікери з різних професійних галузей знань висвітлюють теми, пов’язані з людською сексуальністю, руйнують міфи, діляться знаннями.

ярошенко9

– А що порадиш змінювати у стосунках?

– Наприклад, слід відслідковувати такі деструктивні вчинки, як «використання» свого партнера, перейти до інших пріоритетів, де глибина стосунків буде цінністю, а право на сексуальний розвиток, пізнання своєї сексуальності будуть невід’ємними. Також слід прислухатися до своїх бажань та бажань партнера. Потрібно вкладатись більше в стосунки, ніж брати з них, бути відвертим та щирим з партнером та насамперед з собою. Брати відповідальність на себе за свій емоційний стан.

Однак, звичайно, потрібне здорове ставлення до цієї теми, не слід «роздувати» її, як найважливішу в житті. Просто сприйняття цього аспекту як цінності, може змінити щось у голові, покращити життя конкретних людей.

Не вважаю, що в Україні є великі проблеми з усвідомленням цього. У тоталітарних режимах завжди пригнічується сексуальність, проте у нас не найгірша ситуація 🙂

– Це як система контролю.

– Так. Коли люди більш невротичні, ними дещо легше керувати. Якщо людина не розуміє, чого хоче, то стає «робочою конячкою».

– То, загалом, потрібно розвивати свою сексуальність?

– Так, авжеж. Треба розвивати свою сексуальну свідомість. Дорослішати у цій сфері. Розбиратися у розумінні своїх сексуальних сценаріїв, чого ти хочеш від партнера та життя у майбутньому.

Справа не тільки у сексуальності, а в гурманстві. Я гурман і у тілесних відчуттях. Професійно займаюся своїм тілом, роблю різні навантаження, знаю, як можна його підлікувати. І так від усього можна кайфувати. Від смакових задоволень, книг, професії. Можна ставати гурманом у своїй роботі, у стосунках.

Якщо в людини є здатність заглибитися у якесь переживання, то він стає глибшим, більше досвіду отримує.

Тоді фарби життя стають іншими

А емоційна сфера дуже важлива для кожного з нас. Потрібно навчати наповнювати своє життя позитивом. Це в нас і в донорстві проявлялося. Не було жодної депресивної реклами:)

– Насамкінець, на чому ти порадила б сфокусуватися випускникам, студентам, викладачам?

– Найбільше я вдячна могилянським викладачам за те, що вони вчасно надихнули. Навчання – це такий інтимний процес, до якого не можна змушувати. Якщо це відбувається, то ефективність такої роботи дорівнює нулю. Склав, забув, викинув.

Інша річ, коли, пам’ятаю, сидиш на парі і розумієш: «Оце спеціаліст, оце глибина!». Справжнє натхнення, людина «горить» тим, що робить. Завжди після таких лекцій теж хотілося почати щось робити.

Тому прохання викладачів не припиняти це робити, надихати й далі студентів. Ще круто ділитися нюансами зі своєї кар’єри, професійними законами, ділитися рекомендаціями, які виходять за межі предмету, але можуть надихнути на якусь справу, професію, спеціалізацію всередині професії.

DSC_0602

– А що порадиш студентам?

– Студентам раджу вчитися. Нині я шкодую про кожну непрочитану книжку. Ритм мого життя безумний, сплю я мало, роблю багато. Тому вільний час – це частина чогось важливого. У мене є цілий список книг, які я хочу прочитати, бо могилянські викладачі поганого не радять 🙂

Друга порада: коли вибираєте тему дипломних, курсових робіт, то обирайте не те, що залишилося у списку, а виділіть на це тиждень, місяць, щоб «загорітися» певною темою.

Тому що мій головний меседж – натхнення повинно бути у всьому

Можливо, ви ще не розумієте, навіщо вам ця тема, але вона стане вам у пригоді. У житті нічого не відбувається просто так. Якщо ви потрапили у це оточення, то треба взяти у ньому по максимуму інтелектуально, емоційно.

Що більш активна позиція у студента, то більше у нього перспектив. А перспектива – це найважливіше

Людина, яка не бачить перспектив, замкнута, апатична. А Могилянка дає величезну кількість можливостей, просто за них потрібно чіплятися.  Тільки її потрібно самому використати, пасивність виключена. Якщо ти робиш щось, то це твій вибір, ти «загорівся» чимось. Ти щось пізнав, твій рівень глибини інтелектуальної став більшим – це велика цінність на майбутнє.

Нині з розвитком технологій, здається, що вся інформація доступна. Проте якісна інформація недоступна, її треба вишуковувати.

А у Могилянці дають напрямки, «маячки» для власного пошуку

Потрібно їх брати і самому «копати», знаходити щось. Кожна книга, ініціатива, студентська ініціатива до чогось приведе. Свого часу Квіт мені дав можливість вдруге вступити на бюджет, тому що я «загорілася» цим, попросила. Тож Могилянка неймовірно гнучка, вона надихає, а ще дає можливості.

Спілкувався Олександр Король

Редактор: Марія Чадюк

Дякуємо за фото Вєсті Гунченко

 

 

 

 

 

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі