Юлія Тичківська. Lady of Honor

yu-tychkivska

Враження від спілкування: Lady of Honor – це про Юлію. Турботлива дочка, чудова мама, дружина такого ж Лицара Реформ в Україні, засновниця і рушійна сила багатьох неймовірно цінних проектів в Україні. Виняткове стратегічне мислення, шалена спрага до дій у комбінації з космічною проактивністю – дають чудовий приклад НОВОГО УКРАЇНЦЯ. В оточенні Юлі і дитина засинає за 2 хв, і хочеться постійно посміхатись від  позитиву, і політ думок надихає на підкорення нових “Еверестів життя”. Вона всюди, де є позитивні зміни. Дякую за чудове спілкування. Насолоджуйтесь!

Освіта: ФЕН НаУКМА (2006-2012), Atlas Leadership Academy (2009)

Робота: засновниця Відкритого Уніерситету Майдану, радник Міністра в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України (2014), керівник проектів в Українському Фонді Підтримки Реформ. Зараз співзасновник Bendukidze Free Market Centre, віце-президент у Kyiv School of Economics (KSE) та Global Shaper.

Налаштовуйтесь на хвилю Юлії під час читання: плейлист спеціально для ММ:

 

Які асоціації в тебе виникають зі словом “Могилянка”?

– Могилянка – це любов і люди! Вона дала мені мого чоловіка – і це найщасливіша зміна в моєму житті. Тому – це любов, щастя, друзі, свобода, mindset, проактивність, люди, цінності.

Пориньмо глибше в історію: як ти вступала до Могилянки? Можливо, з цим пов’язана якась історія?

– В мене історія починалась досить типово. Мій тато мріяв, щоб я була юристом, він сам юрист, мій старший брат також юрист. В нас з батьком дуже гарні відносини, він бажав найкращого для мене, але, будучи вже в десятому класі, я точно знала, що правником бути не хочу (сміється). Вирішила бути бунтаркою (тут в мені, мабуть, якраз прокинувся могилянський дух свободи) й вступати на економіку, бо з математикою було все добре. Чому Могилянка? Згадуючи той час, в мене не було людини, яка порадила б мені вступати сюди. Але якимось чином Могилянка вже була для мене еталоном, тому, вступивши в три ВУЗи в Києві та у Львові, питання вибору в мене не стояло.

dsc_0347

Що тобі найбільше сподобалось в Могилянці?

– Зараз я розумію, що кожен факультет – це окреме життя, цінності, тому буду говорити більше в контексті ФЕНу. Зі вступом в Могилянку з’явились декілька речей, які змінили мене. Перше – це люди, з якими я почала спілкуватись: люди інтелектуальні, цікаві, які стимулювали тебе розвиватись. Для мене це було дуже важливо – опинитись саме в такому оточенні. Друге – це lifestyle: постійні можливості (наприклад, AIESEC зіграв важливу роль в моєму житті), які ти сам вільний обирати. Це як фуршетний стіл – що до вподоби, те й береш.

І головне – де б ти не зустрів у світі могилянця, він буде тобі як брат!

–  А чого тобі не вистачало?

–  Часу! Десь на другому курсі до мене прийшло розуміння, що в житті часу мало, і треба максимально черпати, не можна гайнувати ні хвилини. Тоді протягом півроку я читала ночами книжки, вчилась, думала: нащо нам спати?..

Звичайно, мене потім відпустило, але це був досвід справжньої спраги до знань.

Інша історія: пам’ятаю, як я вперше потрапила в Америку на навчальну програму. Опісля навчання я поїхала в гості до свого родича, який робив у Гарварді PhD. Я була дуже вражена університетом, атмосферою та інфраструктурою, насамперед тим, що біля дерев були розетки, люди працювали з комп’ютерами на траві, там діяли цілодобові бібліотеки з чудовими кріслами, де можна було і подрімати. Така атмосфера комфортного навчання є заохоченням занурюватись в процес, тому нам гарно було б також покращувати екосистему Могилянки, робити середовище дружнім до навчання, студентів, розвитку.

Ще ось зараз розумію, що не до кінця використовувала свої можливості, бо не надто розуміла їх. Якщо повернутись назад, то я би більше їздила у літні школи, більш стратегічно вибудовувала свій кар’єрний шлях. Для допомоги студентам Могилянка могла б створити центр особистісного оцінювання, який би допомагав студентам зрозуміти свої сильні та слабкі сторони, і давав би рекомендації, як розвивати свої сильні сторони, а не фокусуватись на слабких. Дуже раджу пройти MBTI test, він допоможе краще зрозуміти себе та свідоміше будувати свій кар’єрний та й життєвий шляхи.

11174679_1082929138391226_3430484398137478697_o

Для студентів буде цікаво дізнатись, як почався твій професійний шлях. З якими думками розпочинала доросле життя, які були цілі, потреби, усвідомлення?

–  Скажу чесно – починаючи навчання, я не знала ким хочу бути, чим хочу займатись. На першому курсі суто з фінансових мотивів пішла працювати промоутером. Це був мій перший досвід роботи в Києві. До цього я вже працювала кожного літа, мені це подобалось. І ось перший курс, я дуже змотивована дівчина зі Львова, вирішила податись на роботу промоутера. Пішла на співбесіду, й мене не взяли, бо я не вміла добре розмовляти російською мовою – я тиждень відходила від почуття несправедливості. Згодом я пішла в іншу компанію, де мене таки взяли, працювала промоутером “Lipton” – і то вже був гарний досвід. Загалом я була проактивно налаштована, намагалась спробувати все. Досить випадково я побачила оголошення про набір в Міжнародну молодіжну організацію AIESEС. Я подала документи, пройшла відбір, і так розпочався дуже корисний та насичений період мого студентства. Там я познайомилась з однодумцями, які також мріяли змінити світ на краще, почала особистісно зростати, займалась різноманітною роботою, і вже тоді, на другому курсі, будучи віце-президентом з корпоративних відносин, я спілкувалась з бізнес-компаніями, заступниками міністрів на рівні, розповідала їм про соціальну відповідальність – це було щось неймовірне! Далі я натрапила на програму стажувань в парламенті від USAID, мене відібрали в Міністерство економіки. Це була цікава пригода, коли на співбесіді мне чекали шість здорових чоловіків у костюмах у великих шкіряних кріслах – важко було не розгубитись, мені задавали дуже прикладні питання, наприклад, з ким міністр зустрічався минулого тижня. Я тоді зрозуміла, наскільки ґрунтовно треба готуватись до таких співбесід. Мої передчуття підказували, що шансу потрапити майже немає, проте мене взяли на програму, і я навіть була старостою всіх інтернів. Знову ж таки під час програми ми часто спілкувались з різноманітними людьми, лідерами думки, депутатами, активістами. Таке спілкування дає потужний соціальний капітал для життя. Досвід роботи в Міністерстві показав мені, як система працює зсередини, що таке держслужба в Україні, що таке бюрократія. Після 10 місяців я зрозуміла, що це не для мене. Потім в мене був досвід роботи на деревообробній фабриці на Чернігівщині, де я допомагала з управлінським обліком, плануванням виробництва. Як зараз пам’ятаю, це був справжній розрив шаблонів і занурення у реальне життя: ми приїхали, заходжу в цех в гарному костюмі, з червоною помадою, а там прості люди, які заробляють копійки, дах тече, одна зміна не вийшла на роботу, бо щось святкували напередодні… Отакий він був “не теоретичний” бізнес.  Десь у цей період була волонтером на Євро-2012.

Повторюсь, але дуже раджу брати участь у громадських організаціях, бути волонтером. Як мінімум ви знайдете однодумців і гарних друзів, а ще досвід, нові знання, ідеї, розширюватимете свій світогляд.

dsc_0385

Наступним етапом було знайомство з Павлом Шереметою, який вирішив повертатись з Малайзії в Україну і шукав людей у команду. Мені пощастило дуже багато навчитись у Павла, адже він був чудовим ментором, хоч роки спільної праці були не завжди прості 🙂 З Павлом ми прийшли в Київську Школу Економіки, почали розвивати менеджмент-освіту, запускати нові прогарми.

Настав Майдан. Ще одним важливим проектом в моєму житті було заснування  Відкритого Університету Майдану (ВУМ). Ідея прийшла на початку грудня, вже після певного часу “стояння” на Майдані. Ми розуміли, що критично важливо, щоб на Майдані фізично були присутні люди. Мене дуже не мотивував той контент, який був на головній сцені, і ми вирішили почати проводити лекції від успішних людей, професофів KSE, громадських активістів. Тоді народилась фраза, що передає місію ВУМ – “творити революцію не лише на вулицях, а в головах людей – інтелектуальну революцію”. Проект досі живе, працює як онлайн-платформа.

Потім Павла запросили працювати у Кабінеті Міністрів, і я мала можливість кілька місяців допомагати йому в Міністерстві Економіки.

До сьогодні працюю в Київській школі економіки. Як віце-президент я відповідаю за напрям менеджмент-освіти. Ми з командою вперше запустили англомовну MBA-програму в KSE, проводимо короткострокові управлінські програми. Також я започаткувала програми, які націлені на вирішення проблем менеджменту в держорганах: почали з програми підготовки менеджерів державних фінансів – Лідерство в публічних фінансах, другий проект, який був один з моїх улюблених – це програма для Національної поліції “Knights of honors”. З близько 1500 переатестованих в Київській області поліцейських було обрано 13, які пройшли 5 рівнів відбору і почали навчання в нас у Школі. Тривала програма 28 днів. Це було не просто навчання менеджменту, управління людьми та проектами, це був усесторонній розвиток: робота над практичними кейсами, розробка проектів, ми запрошували різних спікерів від Сашка Положинського (лідер гурту “Тартак”) до депутата Віктора Пензеника. Вони ділились знаннями і своїм баченням реформ в Україні. Наші лицарі зустрічали Святослава Вакарчука, який надихав і поліцейських зі США, Канади, Британії, бо вони були свідченням справжніх гордих за свою роботу офіцерів.

В мене мороз по шкірі, коли розумієш, що можеш займатись тим, в що ти віриш, що можеш впливати на зміни в країні! І тоді тобі все одно: спиш ти чи ні, – ти знаєш для чого це все.

Це неймовірно, коли спостерігаєш трансформацію від “мента” до “лицаря”. Від цього мене найбільше драйвує, коли знаєш, що допомагаєш комусь ставати кращим, продуктивнішим, ефективнішим. Це місія нашої Школи. Зараз одного з випускників запросили представляти Інтерпол в Париж, інший – заступник начальника в області. Також ми запустили програму для керівників державних підприємств разом з Міністерством Економіки. Нашою метою було привести міжнародні стандарти корпоративного управління в державні підприємства.

Працюючи в Міністерстві, я ближче познайомилась з Кахою Бендукідзе, неймовірною, унікальною людиною, який став мені справжнім ментором і вчителем. Жахлива втрата нашого друга Кахи 13 листопада 2014 року спонукнула нас до створення Центру Вільної Економіки ім. Бендукідзе. Разом з Олександром Данилюком, Володимиром Федоріним, Михайлом Саакашвіллі ми створили Центр, щоб він давав життя ідеям свободи, ідеям Кахи!

Я щаслива людина, бо роблю те, що мені подобається, в що вірю, від чого мене драйвить, і що найважливіше – маю справжню підтримку друзів, колег, наставників.

13458677_1355057644511706_7940316830307332076_o

Щоб ти змінила в Україні в першу чергу, якщо була б така можливість?

–  Я вірю в освіту. Маю мрію, щоб усі люди в Україні в один момент стали освіченими, просвітленими і з критичним мисленням. І до цього б додати ініціативність та відсутність страху змін. В нас дуже багато чудових людей, які бояться піти проти течії і кинути виклик status quo. Навіть досвід з держслужбою мені доводить, що там теж є багато фантастичних людей, які бояться бути собою та відстоювати свої цінності.

Receive Updates

No spam guarantee.

На що б ти сфокусувала ріст економіки в першу чергу?

–  Я переконана, що для економіки найважливіше – це створення середовища, а роль держави – невелика: мінімізувати больові точки бізнесу, усунути надмірне регулювання, забезпечити прозорість, справедливі правила гри. Потім ринок сам здатний визначити, що є перспективним, і дасть ріст.

–  Що ти найбільше любиш в людях?

–  Совість. Совість – це і відповідальність, і правдивість, і справжність, і чесність. Багато в цьому слові для мене 🙂

12744045_10153953951575763_7647448805098523678_n

А як цю чесність і совість привити?

–   На жаль, не маю конкретної відповіді. Впевнена, що нам варто краще комунікувати і рефлектувати. Це ті процеси, які дадуть нам змогу краще зрозуміти себе, свої цінності та допоможуть налаштувати власний компас.

–  Що можеш порадити студентам, щоб ефект від їхнього навчання був потужним? Викладачам, адміністрації?

–  Вчитися протягом усього життя. Також мені завжди Павло Шеремета казав: “Скромність і смирення – це чесноти, які допомагають тобі розвиватись.” Це дуже важливо для навчання, бо гординя – це бар’єр для будь-якого розвитку. Важливо знаходити час на рефлексію. Нас не вчили в школі і в університеті цього робити, а це один із найважливіших досвідів. Тільки при рефлексії ми можемо перетворювати життєвий досвід в уроки, що допомагатимуть нам ставати кращими. Пам’ятайте, що помилятися – це також добре: ти рефлексуєш, вчиш урок, просуваєшся далі – вже кращий ти. І на останок – змінюйтесь, світ дуже швидко змінюється, і ми маємо не відставати: використовувати новітні технології. творіть нові ідеї, не бійтесь і мрійте про велике!

Call to action:

Вчіться, дійте, робіть помилки, рефлектуйте, мрійте!

Я вірю в освіту, готова допомагати з освітніми проектами. Мені потрібні люди – проактивні, відповідальні, справжі, які будуть готові віддано працювати на корисних проектах, зокрема в сфері освіти та економіки.

Спілкувався Олександр Король

Редактори: Анастасія Бут, Марія Савченко

Дякуємо за фото  Pin Production

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі