Ярослав Задорожний.«Кожен наш сюжет – це соціальний проект»

задорожний

Ярослав Задорожний – еколог за спеціальністю, але медійник за покликанням.
Чому важливо отримувати задоволення від роботи? Коли чекати нових проектів? Які можливості Ярослав пропонує могилянцям? Відповіді на ці та багато інших питань уже в нашому інтерв’ю.

Освіта: НаУКМА («Екологія»)

Досвід: директор «4 КАНАЛу», раніше – лінійний продюсер на телеканалі ZIK

Чому екологія і чому Могилянка?

– Я ще в школі любив природничі дисципліни, тому цей вибір здійснив давно. І коли вступав, то в усі виші подавав на природничі спеціальності. А Могилянку вибрав з поради мого товариша, який туди не вступив свого часу й дуже про це шкодував

Які спогади за роки навчання? Брали участь у студентських проектах?

– Я мало брав участь у студентській діяльності. Але з самого початку відпрацьовував-працював на кафедрі. Після цього я потоваришував з працівниками деканату, тому мене часто запитували: «Ярославе, коли буде стипендія?». Був, можна сказати, подвійним агентом

Ви думали працювати за спеціальністю?

– Звісно, думав. Навіть практику проходив в Міністерстві екології. Але стало важко, бо це було ще за часів Януковича, останні роки його «правління». Багато програм закрилося, і роботу знайти було непросто, залишилися лише малооплачувані. А грантові проекти тоді не так активно вводили в Україну, бо були великі ризики, відповідно, шансів було небагато. Проте, треба було шукати роботу й знайомі витягнули мене на телебачення.

З чого все почалося?

– Мені насправді пощастило: я був присутній на самих початках відкриття телевізійного каналу. Бо мене запросили, коли львівський канал ZIK тільки відкривав у Києві свою студію, на старті будівництва київського філіалу. Я пройшов увесь цей шлях: від ремонтних робіт до запуску студії в ефір.

Далі я вже працював лінійним продюсером, а це людина, яка має знати про телебачення все, усю телевізійну специфіку: від налаштування світла, виставлення камер – усього потроху. Це круто, бо потім можна обирати собі вузьку спеціалізацію. Мені там дуже сподобалося. Чесно кажучи, у телебаченні важко не залишитися. Тому що там цікаво, тебе оточують яскраві люди.

FB_IMG_1544901800878

Напевно, цей досвід дуже став Вам у пригоді, оскільки зараз Ви директор «4 КАНАЛу». З чого почалось його створення?

– Власники нашого каналу – самі люди з телебачення, тому чудово в ньому розбираються. Вони чітко розуміли, що роблять і куди йдуть. Просто в якийсь момент стало зрозуміло, що в столиці немає телеканалу, який би показував київські новини. Є «Київ», але цей канал спонсорує КМДА, і він, по суті, є його рупором.

У нас же реальні новини – наші групи їздять, знімають по всьому Києву, де щось трапляється. Ми беремо інформацію з різних джерел: нам пишуть звичайні громадяни, ми підписані на різні інформаційні агентства, що повідомляють про події.

Крім того, вирішили закцентувати увагу на Києві, бо не можемо собі дозволити розпорошувати зусилля на всю Україну. Як ви розумієте, бюджет завжди обмежений. Маємо виживати завдяки рекламі, але поки про нас ще мало знають – рекламодавців менше.

А чому така назва «4 КАНАЛ»?

– Ми жартуємо, що є «5 канал» Порошенка, а є «4 КАНАЛ» – який завжди на крок попереду Якщо серйозно, то є кілька причин. По-перше, четвірка гарно асоціюється з Києвом: телефонний код столиці – 044. Плюс, інформаційні канали у світі часто вибирають для назв саме цифри. У нас це ще не так поширено, але ми вирішили рухатися до цього.

received_209704576606419

Які постали виклики при створенні каналу?

– Розкажу про один з них: з одного боку, це виклик, а з іншого – наша перевага. Загалом, на телебаченні працює досить вузьке коло осіб. І всі вони, час від часу, переходять з каналу на канал, знають можливості одне одного. Коли ми набирали нову команду, то шукали, запитували, кого зацікавить ідея київських новин.

І от, коли відкриваєш канал, пропонуєш щось нове, то люди цікавляться ідеєю, але дуже переживають, наскільки вона втілиться в життя, особливо в наш кризовий час.

Люди інколи мають сумніви: чи це надовго, чи це короткочасний або ж реальний довгостроковий проект…

А довго задум формувався, скільки часу збирали команду?

– Керівництвом одразу була чітко сформована ідея, тому все відбувалося швидко. Ми зібрали людей під конкретні завдання, у нас були розписані теми для зйомок. Тому кожен редактор, який приходив, розумів, що йому потрібно буде знімати, і під це набирав людей.

Насправді ми прийшли на базу каналу, який вже певний час існував – музичний канал RТІ. Чесно кажучи, глядацька аудиторія була невелика, про нього мало хто знав. Нові власники вирішили його викупити й створити на базі цього каналу концептуально новий (тому що насправді з нуля будувати канал важко, це потребує великих коштів).

Загалом ми досить швидко змогли збудувати те, що планували. Однак це тривалий процес, і з часом ми усвідомили, що в дечому помилилися, деякі теми нині киян не цікавлять

Які саме?

– Річ у тім, що на телебаченні потрібно знати свою аудиторію, без цього непросто працювати. Але її складно зрозуміти, коли це лише перший рік роботи й тебе не так багато хто знає. Спочатку ми намагалися з самого ранку показувати міксовані новини: різні політичні події, якісь пригоди, що в Києві трапилися (позитивні, негативні: трубу прорвало, поліцейський врятував кошеня з дерева). За ними мали йти культурні новини, прямі включення, потім соціальні новини тощо. Але, на жаль, це дуже розпорошує увагу й глядач не розуміє, що він, зрештою, дивиться.

Тому вирішили трохи спростити, структурувати. Ми зараз показуємо події, які відбуваються в Києві. Зрідка додаємо культурні новини, бо, здебільшого, намагаємося розповідати про них у вихідні. До слова, ми зараз випускаємо дуже цікаві програми власного виробництва. Також готуємо декілька нових проектів, але не буду розсекречувати, які саме

48421880_368429970576507_8509519270776930304_n

Як Вам бути директором телеканалу?

– У мене доволі складна робота, маю чітко її виконувати за певними критеріями (юридичними, бухгалтерськими), які не дають де розвернутися. Насправді це складна робота: постійні дзвінки, розрахунки, пошук рекламодавців.

Але дуже допомагає те, що відбувається навколо. Бо виходиш у коридор – там хтось біжить у костюмі Санта Клауса, тому що вони зі зйомок прийшли. Той собаку несе на зйомку, там хтось на голові ходить Ти виходиш і реально розслабляєшся просто від того, що відбувається навколо. Часом це трохи хаос, але в хорошому розумінні, і хочеться бути частинкою цього.

За цей рік, що працюєте, який маєте фідбек?

– Поки що ми можемо оцінити переважно за переглядами в Інтернеті, соцмережах, на сайті, залишеними відгуками. Приємно, що якщо спочатку люди не розуміли, що це за канал, у чому його суть – то тепер нас впізнають.

Чи підтримуєте Ви зв’язок з Могилянкою? Чи співпрацюєте ?

– Ми спілкуємося з багатьма друзями. І по роботі так само з різних питань, наприклад, коли журналісти шукають для своїх сюжетів експертів, які можуть оцінити ситуацію. Я потихеньку рекомендую експертів зі своєї і з інших кафедр. Тому що цим людям є що сказати з багатьох питань.

Які бачите плюси, а які мінуси Могилянки? Як вони проявляються у роботі?

– У Могилянки багато плюсів, але вона дає людям один мінус –  надто ідеалістичний погляд на світ. Тому що коли ти потрапляєш на ринок праці, то потрошку розумієш, що все не так, як думалося за студентських років. Умовно кажучи, у Могилянці тебе переконують, що ти еліта, сам будуєш своє майбутнє, але в реальності це трошки не так. І коли ти потрапляєш у світ, приходиш «я такий класний», тобі кажуть: «Ну, друже, починай працювати так, як усі. Випускник Могилянки? Добре, але починай з нуля».

І всі твої амбіції тут не допоможуть – потрібно справді працювати

А це вже плюс Могилянки, бо вона якраз цьому і навчила, і це дуже допомагає. А ще допомагає чесність, причому навіть на дріб’язковому рівні. Коли приходять працівники поспілкуватися, то одразу питаючи натякають, чи є якісь системи «відкатів», чи десь хтось комусь щось заносить. У нас цього немає. Бо Могилянка так привчила до чесності, що це взагалі не сприймається.

І на роботі ця чесність відчувається у хорошому ставленні колективу. Ти приходиш у колектив і розумієш, що там немає підступів. Адже ж риба гниє з голови –  тому якщо керівництво буде нечесно поводитися або між собою, або з працівниками – це відчуватиметься. Тож ми намагаємося будувати усе на чесності, як і в Могилянці.

А чи багато на каналі працює могилянців?

– Крім мене, тільки двоє поки що. Одна з моїх ідей – зайти в гості до Могилянської школи журналістики. Зараз існують різні програми співпраці, безгрошові відносини. Ми, умовно кажучи, можемо стати інформаційним партнером, давати поле для випускників школи, практики. Тим більше, що ми тут недалеко розташовані – неподалік станції метро «Тараса Шевченка». Ми зараз затіяли невеличкий ремонт, розширюємося, будуємо нову хорошу студію. Одне слово, зробимо upgrade.

Які у Вас ще плани? Можливо, якісь соціальні проекти хотіли б здійснювати?

– Насправді соціальна відповідальність постійно проявляється у журналістській роботі, кожен наш сюжет – це соціальний проект. Ми показуємо багато речей, які більшість топових телеканалів не висвітлюють повною мірою. Наприклад, коли відбувалися протести з приводу заборони відстрілу лосів, наша група активно їздила, цікавилася цим питанням. І це було не поверхневе висвітлення, ми реально спілкуємося з екологами щодо цього, детально докопуємося, не відпускаємо проблему. Наприклад, зняли один сюжет – і далі стежимо за подіями.

Якщо не вдається відновити справедливість, то наші журналісти приїжджають знову, стукають у двері, до чиновників здебільшого, й намагаються досягти змін.

Як показує практика, уже те, що ти приїхав з камерою, змушує тих людей «напрягтися», вони починають думати над словами, над тим, що роблять

А ще наші журналісти не їздять на проплачені заходи, а реально займаються корисними справами. Не буду голослівним, достатньо подивитися кілька сюжетів на каналі чи сайті, і це буде видно одразу. Тому що «джинси», заказного на телебаченні вистачає, а глядачі одразу розуміють, що саме ти показуєш.

Ви не думали робити ще якісь розважальні програми, щоб збільшити аудиторію?

– Як уже згадував, у нас плануються такі програми додатково, вони ще в розробці. Думаю, за кілька місяців ми зробимо невеличкий upgrade, бо хочемо запустити і ранкове шоу – що дуже важливо для кожного каналу.

Тож, якщо прямо відповідати на питання, то так, плануємо. Але поки що розмірковуємо як краще. Тому що не хочеться повторюватися, прагнемо створити щось цікаве, унікальне.

received_2215256232066083

А яке у Вас хобі, як відпочиваєте?

– У мене було декілька хобі. Я шалено люблю футбол, а моя дружина долучила мене до подорожей. Вона показує, як круто кудись їздити, особливо нині, коли маємо безвіз, і можна вирватися на кілька днів.

Call to action:

– Роботи на телебаченні завжди багато. Тому я дуже хотів би залучати могилянських студентів. Чесно кажучи, не можна сказати, що на могилянцях можна пахати й пахати, вони люди – насправді вільнодумні, а от для креативних ідей могилянці – незамінні. Тому що вони думають інакше, і це дуже допомагає.

Загалом зараз існує багато «вакансій», щоб закрити наш ефірний час. Тому можна сміливо пропонувати щось своє. Наприклад, якщо могилянці мають ідеї і можуть зробити 20-30-хвилинну програму, наприклад, раз на тиждень, вони зацікавлені в цьому, то ми готові їх показувати. Причому сфери можуть бути різноманітні.

Спікувалася Дарина Матковська

Редактори: Марія Чадюк, Дарина Матковська

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі