Освіта: 2006-2010 ФГН у НаУКМА (кафедра культурології)

Досвід: 2011-2012 – G.E.M.; 2012-2014 – Біржа соціальної реклами, 2012 – 2014 – CMS Group, 2015 – арт-центр Closer, з жовтня 2015 – дотепер працює в Artkai.

Проекти: СМІТ (Студентське мистецько-інформаційне товариство), вечірки ThePlace.

Налаштовуйтесь на хвилю Вероніки під час читання: плей-лист спеціально для ММ

– Які у тебе асоціації зі словом «Могилянка»?
– Найперша асоціація – це плац. Потім – друзі та культурологія.

– Розкажи про вступ. Чому ти обрала саме НаУКМА?
– Я вчилася у звичайній школі на Троєщині. За два роки до вступу вирішила, що хочу навчатися в КНУ ім. Шевченка на журналістиці. Та за рік до вступу влітку потрапила в піший похід до Криму. Ми любили з друзями ходити горами, їздити автостопом, мали таку собі хіпі-юність. У тому поході були троє могилянців: Назар Новосільський, Анастасія Бойко та Маргарита Гонтар. Всі вони мені сподобались, їх дух, настрій і те, що вони розповідали про Академію. Майже одразу вирішила, що хочу навчатись у КМА. За рік підготувалася і вступила на бюджет.

– А чому саме культурологія?
– Відчувала, що ця спеціальність найбільше відповідає моїм інтересам та поглядам на світ. І що саме на культурології мені буде дуже цікаво навчатися.

–  Дуже часто люди не розуміють, що таке культурологія. Чим займаються культурологи? Як змінилося твоє ставлення до культурології з часом?
– Коли вступала мала відносне уявлення, що таке культурологія. Просто відчувала, що мені туди. Якщо чесно, то більшість абітурієнтів, що вступають на культурологію, серйозного розуміння про неї теж не мають. Розуміння з’являється з курсу другого чи третього, коли ти заглиблюєшься в її ґрунтовне вивчення.

Для мене, культурологія – це можливість бачити інші погляди на світ, людей, їх ідеї, звичаї, розуміти відносність будь-якої “норми”.

З цікавого – СМІТ були першими, хто створив в НаУКМА радіо

– Ти активно проявляла себе у студентські роки. Власне, чому? Як подібне бажання виникло у тебе?

З цікавого – СМІТ були першими, хто створив в НаУКМА радіо, та через якісь непорозуміння право займатись радіо перейшло до Радіо Квіт. Між нашими організаціями завжди були якісь інтриги та протиборчі настрої. Ці та інші маленькі “драми” додавали драйву і займатися СМІТом було ще цікавіше. У СМІТі за мого керівництва було два набори учасників. Всі – непересічні особистості. Ми вигадували та організовували різні формати: дискотеки до днів факультетів, кораблики, вечірки поза Академією (наприклад, у галереї “Лавра”, яка була тоді на піку популярності), зустрічі з цікавими могилянцями, знімали промо-ролики. Найцікавішим для мене був формат квартирників. Коли закінчила навчання, помітила, що їх почали організовувати вже без нас і формат зажив своїм життям. Для нас ті часи були першим досвідом організації подій на реальну і немаленьку аудиторію студентів. Крім того, фідбек щодо наших подій ми отримували дуже швидко.

Тодішні ми не дуже цінували цей особливий простір

– Ми проводимо інтерв’ю з випускниками ще й для того, аби зрозуміти позитивні аспекти навчання в НаУКМА. Що подобалося особисто тобі?
– Атмосфера свободи. Те, що ти можеш вигадати будь-яку ідею і реалізувати її для справжньої аудиторії. А якщо хочеш, то навіть створити навколо неї свою студентську організацію. Якщо тобі чогось бракувало ти міг звернутись за допомогою в СК (Студентська Колегія) чи навіть до адміністрації КМА. Такий простір для творчості, експериментів, для перших серйозних спроб реалізувати себе є далеко не у всіх українських університетах. Я люблю могилянську активність, креативність та бажання створювати цікаві проекти вже зі студентських лав. Тодішні ми не дуже цінували це особливе середовище.    

Життя поза навчанням було не менш насиченим, ніж на парах. Дні факультетів, вечірки, кораблики та навіть просто вихід на плац на великій перерві – подія, яку не можна було пропустити, якщо ти хотів бути частиною життя Академії.

 

Після 4 років постійного читання великих та складних текстів про світ, я зрозуміла, що хочу наживо його пізнавати

– А чого точно не вистачало?
– Мабуть, заочної форми навчання. Я завжди дуже цінувала те, що вчитись у КМА можна лише на денній формі. Та частково через це не пішла до магістратури. Після чотирьох років постійного читання складних та цікавих текстів про світ, я зрозуміла, що хочу пізнавати його не з книжок, а наживо. Хотілося працювати, подорожувати, на власні очі побачити та спробувати все, що вивчала. Повністю віддатись роботі, соціальній реалізації та навчатись мені було складно. І бажання почати доросле життя взяло гору.

– Чому ти пішла в PR?
– Студентської активності мені стало замало, а наші події почали надокучати. Потрібно було рухатись далі. Свою кар’єру розпочала з невеличкої PR та event агенції G.E.M., де працювала над проектами для різних брендів. Це був дуже важливий етап в житті, та мене все одно завжди хилило в бік організації вечірок. У якийсь момент я вирішила, що покінчу з офісним життям і натомість буду займатися тільки вечірками. Певний час працювала арт-директором у клубі «Casa Cubana» на Подолі, робила свої події. З часом зрозуміла, що моїх навичок ще недостатньо, аби робити події, як я їх бачу. Якщо ти хочеш організовувати події з тижня в тиждень, маєш розбиратися в дуже багатьох речах. І я вирішила не винаходити велосипед, а повчитися у кращих – пішла працювати у великий рекламний холдинг CMS Group на позицію піар-менеджера холдингу. Завдяки роботі там стала розумітися на речах, які раніше здавались недосяжними. Трохи згодом знову повернулася до вечірок і працювала вже у арт-центрі Closer.

– Я знаю, що ти паралельно працювала в некомерційній організації. Розкажи про неї
– Так, це організація «Біржа соціальної реклами» (БСР), її заснував Олександр Горлов разом з Всеукраїнською рекламною коаліцією. Я займалась координацією її роботи. Ідея проста та крута: українським громадським організаціям часто не вистачає якісного піару, візуальних комунікацій та реклами; у наших рекламників, у свою чергу, часто є надлишок креативного ресурсу, який їм цікаво pro bono реалізовувати в соціальних проектах. Мета з’єднати дві сторони: рекламні агенції та благодійні організації. БСР допомагає створювати дійсно якісні соціальні кампанії.

Могилянка вчить академічним стандартам, культурі мислення та висловлення думок

– Які з навичок, які ти помічала у собі під час студентського життя, знадобилися в роботі? Які з них ціняться в бізнесі? Яких навичок ти не отримала в Могилянці, але хотіла б?
– Я дуже вдячна Могилянці, бо все, що вона могла, вона мені дала. А те, що не дала, я знайшла самостійно. Трохи передісторії: зараз я допомагаю розвивати студію дизайну Artkai, у якій ми розробляємо дизайн інтерфейсів для зарубіжних компаній. Одне з моїх завдань – пошук талановитих людей до команди. Тільки на цій позиції я почала розуміти, що таке софт-скілз і що дала мені Академія. Наприклад, вміння вказувати джерела, що використовуєш, позначати цитати при написанні текстів. Ніби це просто, але за межами Академії для більшості дорослих людей це незрозумілі речі. Могилянка вчить академічним стандартам, культурі мислення та висловлення думок.

Через те, що в нас ніколи не було варіантів “порішати” питання з викладачем, всі вміли самостійно працювати і відповідати за свої результати в навчанні

– На що ще звертаєш увагу?
– Невеликий відсоток нашої молоді, на жаль, впевнено знає англійську. Хоча ніби всі її вчать з дитсадочка. Люди закінчують ВНЗ, щось вивчають роками, а базових речей не знають. КМА цю базу дає та розвиває вміння вчитися. Через те, що в нас ніколи не було варіантів “порішати” питання з викладачем, всі вміли самостійно працювати і відповідати за свої результати в навчанні. В Академії були викладачі, яких справедливо хвилювала кожна кома у твоїй роботі. Наприклад, для мене – це Олександр Івашина, Ольга Брюховецька, Борис Чумаченко.

Крім того, у студентів КМА є ще одна спільна риса. Не знаю, чи люди такі приходять, чи Могилянка робить їх такими, але у студентів є амбіції до розвитку, до того, аби чогось більшого досягати в цьому житті.

Це простір, у якому ти розумієш, що все можливо

– Можливо, це тому, що бренд розкручений, і амбіція полягає вже навіть у тому, аби потрапити сюди.
– Я не дуже люблю тих, хто занадто підносить Академію. Хоча, можливо, саме бренд про який ти говориш і збирає особливих людей. У КМА багато студентів, які приходять з бажанням розвиватись, змінюватись і змінювати, бажанням робити щось більше і розумінням, що це в їх силах. Це простір, у якому ти розумієш, що все можливо.

– Ти зараз займаєш керівну позицію. Що для тебе команда? Як ти намагаєшся працювати з командою?
– Працювати з людьми завжди дуже цікаво і водночас дуже непросто. Коли стаєш керівником, швидко починаєш розуміти всіх своїх колишніх керівників, чому вони приймали якісь рішення, які тоді тобі здавались неадекватними.

Що таке команда? Команда – це відображення її лідера, рівня його розвитку, його навичок знаходити ідеї, надихати людей і їх організовувати.

– На що ти орієнтуєшся? Якою є твоя ідеальна картинка команди?
– Це команда однодумців, об’єднаних спільними ідеями, специфічними поглядами на світ. В Artkai ми ставимося до команди, як до сім’ї, споріднених людей. Вперше зіткнулась з таким ставленням ще в СМІТ. Крім того, ідеальна команда – це зухвалість думок та вчинків, бажання виходити за межі звичного, бачити перспективи та відсутність страху йти в новому напрямку.

– Що тобі допомагало переживати професійні невдачі?
– Усвідомлення власних бажань і цілей. Дуже важливо розуміти, чого ти дійсно хочеш. Це дає впевненість та легкість рухатися вперед, не концентруватись на невдачах.

– Ми намагаємось розкрити людей цілісно. Тому, питання про хоббі. Які вони?
– Головне моє хоббі багато років – це йога. Для мене – це те, без чого я себе не уявляю: фізичний і духовний розвиток особистості. Йога – це хороша звичка аналізувати себе, події в своєму житті, куди рухаєшься, чого насправді хочеш.

 

– Чи є в тебе грандіозний план на життя?
– Звісно, є. Деталізувати не буду, але в загальному – прожити яскраве та щасливе життя. Ця фраза може здаватись дещо банальною, та вміти робити себе по-справжньому щасливим не тривіальне завдання.

Сall to actions:

Нещодавно натрапила на логотип СМІТ і зрозуміла, що він й досі крутий. Подумала, що було б непогано, аби СМІТ і далі існував, і організовував події в стінах КМА. Тож, якщо хтось захоче продовжити цю благородну справу, я залюбки допоможу. Можу поділитись своїми знаннями в дизайні, рекламі, як розпочати кар’єру в цих сферах. Також зараз готую нові вечірки, хто має сильне бажання долучитись до їх створення, пишіть.

---

Враження від спілкування: спочатку ти відвідував кораблики організовані нею, а потім пишаєшся, що вона промоутить свесвітньо відомий Closer. Пам’ятаєш її як дівчинку, яка рулила командою хлопців в СМІТ, а тепер з кішкою та коханою людиною керують крутою дизайн-студією Artkai. Спокій, сила, душевна близькість і чарівна посмішка – богиня перемоги! 🙂

---

Спілкувався Олександр Король

Редакторки: Станіслава Хоменко, Віта Шнайдер

Дякуємо за фото  Pin Production

Коментарі

коментарі