Тимур Демчук. «Немає часу скаржитися, потрібно діяти»

11

Один з батьків KMArt Space, KMArt Yard і KMA Gift Shop. Невпинний читач із зарядженою посмішкою. Політик нової формації, який «замішує фундамент» з бізнесу та освітньої сфери. Прочитавши інтерв’ю, ви зрозумієте, чому Арістотель не вчив Олександра Македонського за партою, суть «Soft is hard» та справжню силу «Mutual trust and respect». Have FUN while you are reading!

Освіта: НаУКМА (політологія)

Досвід: kmbs, KMArt Space, KMArt Yard і KMA Gift Shop

– Які асоціації в тебе викликає слово «Могилянка»?

– Для мене Академія, як не банально, – це дім. Адже я вже тут 11 років (більше третини свого життя).

Могилянка – це середовище інновацій

Тут навчаються люди, які не мислять «рамками», не підлаштовуються до систем, які вже існують, а створюють власні.

– Чому ти обрав Могилянку і як про неї дізнався?

– У певний момент я зрозумів, що надто розслабився у своїй сільській школі, адже був одним з кращих учнів. Тоді мама, яка була моїм класним керівником і бачила ситуацію краще, запропонувала перевестися в гімназію міста Ковель. Коли я потрапив у середовище таких же відмінників, активних учнів, то зрозумів, що треба «напрягатися», щоб чогось досягти. Власне, у гімназії я і дізнався про Могилянку, там багато хто просто «марив» нею.

– Як обирав факультет? Чому саме політологія?

– Ще в гімназії я вигадав собі таке завдання: кожного понеділка розповідав у класі політінформацію, останні важливі новини світу та України. Я вирішив: оскільки цікавлюсь політикою і йду навчатися у найкращий університет, то обов’язково маю стати президентом 🙂 Усе ж було дуже просто і ясно – щоб бути президентом, потрібно вступати на політологію до Могилянки.

– Розкажи про своє студентське життя. Що найбільше запам’яталося?

– У перші дні навчання я зустрів трьох найкращих друзів, з якими досі разом.

Могилянка навчила мене всього: від того, що вдягатися треба трохи краще 🙂 , до того, що варто читати філософію, зокрема політичну

У цьому контексті відразу згадую свою викладачку Наталію Анатоліївну Амельченко, якій з-поміж усіх викладачів я вдячний найбільше. Усе моє життя у Могилянці – це постійно щось нове, цікаве.

– Чим ти займався у КМА?

– Як політолог поза навчанням я разом із друзями проводив агітацію та роздавав листівки перед виборами. Навіть якусь молодіжну партію створювали. Одного разу моєму другові дістався дуже цікавий проект. Треба було у 25 містах Центральної і Східної України на СТО та автомийках розклеювати оголошення інформаційної кампанії про обов’язкове автострахування.

Ми взяли авто та поїхали у ці міста власноруч розклеювати плакати. Проїхали 8 тис. кілометрів і «з головою» занурились в культурний ландшафт наших міст – від Шостки, Харкова, Ізюма до Маріуполя, Донецька, Красного Луча, Алчевська та ін. Як результат – ми таки виконали це завдання.

DSC_0832

– Може, ще згадаєш історії.

– Звісно. Перше справжнє кохання – дівчина з Могилянки також. Тобто важливі етапи мого життя – дружба, кохання, професійний ріст – пов’язані з Могилянкою.

– Як склалася твоя доля після випуску з КМА?

– За цей час я перехотів бути політологом і політиком. Мабуть, мені ще потрібно «нарощувати м’язи». Нині працюю над своїми особистими навичками, що стосуються професійних проектів, роботи з великою кількістю людей та управління. Це допоможе відчувати себе більш впевнено в політиці, якщо я все-таки колись туди надумаю йти.

Мені здається, якби я пішов працювати у якусь політичну партію відразу після університету, це змінило б мене не у кращий бік. Києво-Могилянська бізнес-школа дає мені необхідний досвід.

Могилянка продовжує «вирощувати» мене

– А як почався твій професійний досвід?

– Я хотів працювати з 1-2 курсу. Мотивація була банальною – хотілося більше заробляти і бути незалежним. Якось підрахував, що під час свого бакалаврату встиг попрацювати на 30 різних роботах. Одного разу навіть працював волонтером у театрі ім. Івана Франка під час щорічного фестивалю «Марія». Супроводжував закордонних акторок, проводив екскурсії, допомагав з репетиціями і т.д.

Якщо говорити про мотивацію, то це від банальної матеріальної до челенджевої – хотів себе випробувати і подивитися, чи зможу. А ще хотілось і продовжує хотітись «прожити якомога більше життів», спробувати різні ролі.

У Центр Разумкова я потрапив завдяки практиці, після якої затримався там на декілька місяців. Працював аналітиком у напрямку енергетичних програм. Тоді вони створювали законопроект про створення державних нафтових, газових резервів. Я досліджував приклад США.

Усі ці роботи і професії необхідні для того, аби себе челенджити та розвивати

– Як ти потрапив у kmbs?

– Достатньо випадково. Мене попросили допомогти з проведенням майстер-класу. Згодом керівник того відділу, де я працюю, запропонувала мені залишитися. І ось уже п’ять років я тут, за цей час встиг змінити в школі п’ять ролей. Це доволі креативна робота, якщо ти насправді хочеш цим займатися.

Окрім kmbs в Могилянці є безліч цікавих проектів, якими ми з друзями займаємось, це і KMArt Space, KMArt Yard і KMA Gift Shop та ще безліч тих, що існують поки що лише в ідеях. З кожним роком для мене збільшується кількість проектів, цікавих завдань. Хоч і стає важче, але стає і набагато цікавіше.

14519870_1417120884984251_4563201745921964421_n

Що нині тобі найбільше дає kmbs та проекти, про які ти згадав?

– Найбільше kmbs дає свободу та реалізацію у діяльності, як всередині школи, так і на власних проектах. Це така суто могилянська структура, де немає жорстких правил, які «вбивають» креативність.

Не проблема, якщо ти ще чимось займаєшся, адже можеш принести щось нове у бізнес-школу. Наприклад, у нас є бізнес-школа та креативна академія IWonder. Здавалося б, що вони ніяк не можуть бути пов’язані, бо kmbs – це серйозна школа, а IWonder – академія для підлітків.

Проте вони вдало взаємодіють, адже учасники kmbs можуть віддавати своїх дітей до IWonder і бути на одній хвилі. Минулого року команда IWonder запустила навіть школу для батьків. Цей проект нині створює бізнес-школі додаткову value.

До того ж, kmbs дає колосальні знання та досвід. Усі, хто працюють у бізнес-школі, мають можливість слухати майже всі програми, що там проводяться. Звісно, в цьому є і мінус: коли ти слухаєш багато крутих програм, тебе починає «розривати» від нових ідей, але, на жаль, не все під силу людині 🙂

І третє, що мені дає kmbs, – середовище потужних людей, управлінців, як всередині команди, так і ззовні, бо всі наші учасники є самодостатніми особистостями. Тож, хочеш не хочеш, вони тебе все одно дещо змінюють.

У такому середовищі й виникають ідеї. Там може бути і співпраця, і порада, і хороша дружба

Розкажи, як створювалися KMArt Space, KMArt Yard і KMA Gift Shop.

– Усе почалось з KMArt Yard. Це було, напевне, років п’ять тому. Віктор Килимар кинув нам у чат картинку про те, як міг би виглядати якийсь прикольний коворкінг чи арт-простір для могилянців на базі «ПідWALL». Звісно, ідея класна, але у нас не було на це ні грошей, ні компетенції.

Два роки тому ми зібралися командою друзів та випускників і вирішили, що можемо зібрати певну суму грошей на створення такого простору. Через рік переговорів з адміністрацією ми маємо KMArt Yard. Це платформа для розвитку культурно-мистецьких проектів та ініціатив.

За рік ми організували більше 120 подій: від джазового концерту, лекції Брюховецького, виступу Жадана до могилянського весілля

– І який ефект?

– Я називаю KMArt Yard зміною способу взаємодії студентів, адміністрації, викладачів, випускників та так званих «могилянців за цінностями». Студенти, котрі працюють тут, можуть розвивати свою відповідальність та креативність. Випускники мають місце в аlma mater, куди можна приходити, спілкуватися, ділитись своїм досвідом зі студентами. «Могилянці за цінностями» можуть познайомитися з Могилянкою, відчути її, запропонувати щось своє.

Ще одним ефектом є те, що до нас приходять студенти з інших університетів, щоб перейняти досвід. Надалі ми хочемо цю модель підкорегувати та поширити, можливо, запропонувати керівництву КМЦ взаємодію.

Створивши KMArt Yard ми довели, що така система працює і працює класно

команда

– Розкажи ще про KMA Gift Shop.

– KMA Gift Shop виник зовсім випадково. Якось (не знаю, чи це не секретна інформація 🙂 ) Андрій Анатолійович покликав нас до себе і сказав, що слід відкрити власний нормальний могилянський gift shop. Адже до цього студенти шили одяг нелегально і незаконно використовували символіку КМА.

Ми запропонували Андрію Анатолійовичу ідею, а він нам – зайнятися цим. До того ж, ми вирішили залучити до співпраці тих студентів, які вже займались цією справою. Усе стало прозоро та легально, адже ми платимо усі royalty і ведемо прозору бухгалтерію.

Як бачите, наша адміністрація не є поганою. Якщо з ними не конфліктувати, а працювати задля спільної справи, то все виходить якнайкраще. Нам дали приміщення, ми зробили там ремонт за власний кошт і почалася робота. За рік ми віддали близько 40 тис. royalty в Могилянку.

Домовившись з адміністрацією, ми ці кошти не направляємо у загальний фонд, а даємо на цільове використання. Наприклад, за 16 тис. грн. ми купили столи у хімічну лабораторію. Нині плануємо ці кошти спробувати направляти на студентські проекти для Могилянки, щоб, кожен, хто купує продукцію крамниці, міг бачити і спрямовувати суму від своєї покупки на певну мету.

KMA Gift Shop працює як платформа, адже більшість продукції роблять студенти Могилянки. Ці люди водночас отримують свій перший підприємницький досвід, менше ризикують.

KMA Gift Shop – не тільки про продаж одягу і сувенірів, KMA Gift Shop – про ідентичність та емоції, що пов’язують тебе і Могилянку

Це складно назвати бізнесом, скоріше соціальним підприємництвом, адже ми як засновники не маємо з цього прибутку.

– А яка історія KMArt Space?

– KMArt Space – це теж частково випадковий проект. Там колись було приміщення, яке «морально і фізично себе вичерпало». Спільно із деканом з роботи зі студентами, Юрієм Глигалом, вирішили, що треба створити простір для студентських організацій.

Ми домовилися, написали колективне звернення і отримали дозвіл на створення чогось на зразок центру підприємництва. Я вважаю, що підприємництво (у своєму широкому значенні) як інновативний вид діяльності має розвиватися у Могилянці. По-перше, тут є база ініціативних студентів, а, по-друге, це може дати поштовх для розвитку і самій Академії.

Це ніяк не завадить бути нам науковим вишем, навпаки, ми можемо розвиватися за моделлю Стенфордського університету, де присутні і підприємницька, і наукова складова.

KMArt Space – це місце, де студент має можливість отримати додаткову, необхідну саме в цей час, updated інформацію.

Університет має випускати «прокачених» людей, які не тільки знатимуть теорію, а й вмітимуть практично застосовувати свої знання

Це і є еліта нації, випускати яку хоче Могилянка. Повертаючись до KMArt Space, скажу, що ми з іншими випускниками хочемо удосконалити його загалом і приміщення зокрема.

Receive Updates

No spam guarantee.

13319882_1319775778038978_185959728210412914_n

Чого тобі не вистачало і не вистачає тепер у Могилянці чи в системі освіти загалом?

– Насамперед, тих речей, які ми нині робимо. Ще одне, мені дуже хочеться, щоб КМЦ став справді потужним культурно-мистецьким центром. Так, там є театри, художні студії. Проте мені хочеться чогось більшого, щоб кожен студент знав, що на початку року він може взяти собі 2-3 додаткові класи: наприклад, танці та акторську майстерність. Хочеться, щоб студенти мали змогу відвідувати круті лекції гостьових лекторів. Щоб вони могли взаємодіяти з найкращими світовими майстрами та експертами.

– Мені здається, що ці навички, театральні зокрема, мають доповнювати навчання. Загалом, система навчання перестає бути шаблонною, тож треба шукати якихось нових підходів до викладання.

– Безумовно, адже і Арістотель Олександра Македонського за партою не вчив.

DSC_0833

– Вам було важко цього року вводити інновації. Тож, скажи, будь ласка, що ти порадив би покращити у Могилянці саме тепер?

– Спершу скажу щодо «важко». Кожного разу коли мене запитували, чи важко вчитися у Могилянці, я не міг дати відповіді на це запитання. Так, було важко, але водночас і мегацікаво. Так само й тут. Важко було вводити ці інновації, але ж цікаво. Тепер щодо того, що робити.

Ключове і найперше – об’єднувати людей, тобто створювати майданчики для взаємодії та спілкування

Це справді важливо. У Могилянці комунікація між факультетами, наприклад, дуже добре налагоджена. Саме тому тут на кожному кроці можна створити стартап.

– Так, і це дуже добре. По-друге, варто намагатися побудувати довіру між усіма стейкхолдерами. Може, це прозвучить абстрактно, але довіра базується на повазі та хорошій співпраці адміністрації, випускників, викладачів, студентів та зовнішнього середовища.

Потрібно поважати і сприймати одне одного такими, якими ми є, адже нас об’єднує одна справа – Могилянка

Ми всі хочемо їй тільки найкращого, але ось і наступний аспект – слід якось вийти на це спільне розуміння, що є найкращим. Якщо ми рухаємося, то маємо вирішити куди. Якщо розвиваємося, то маємо знати, в якому напрямку.

З цими трьома компонентами починає вимальовуватися якась загальна картина, на яку знайти ресурси – не проблема. Як люблять у нас в kmbs цитувати Джека Велча: «Soft is hard».

Довіра, взаємодія і спільне розуміння куди рухатись – це soft, але воно дає крутий hard, коли починає виконуватись

Довіра – важлива річ для усього суспільства. А довіра дорівнює прозорості. Мені здається, що у Могилянці люди заряджаються довірою і водночас отримують «щеплення» від корупції. Нині Україна потребує людей, у яких є цінності.

– Так, абсолютно погоджуюся.

– А що найбільше ти поважаєш і цінуєш в людях?

– Мій «могилянський мозок» каже, що у людях варто цінувати дві речі: адекватну конструктивність 🙂 , тобто сприйняття себе без зайвого пафосу, і проактивність (бажання щось робити).

12794566_998325536904659_1512373860989242275_n

Добре. А що для тебе команда? На яких принципах ти її будуєш?

– Є один гуру менеджменту Іцхак Адізес, який казав: «Mutual trust and respect». Це такий засадничий вислів. Ти маєш любити тих людей, з якими працюєш. Вони мають не дратувати тебе, мають подобатися, підтримувати ініціативність одне одного. Важливо, щоб критика сприймалася адекватно, без агресії. Мені подобається, коли в команді є конфлікти, але не навколо людини, а навколо певного питання чи проблеми.

Іноді я практикую таку проконфліктну систему і зводжу в один проект кардинально різних людей. Тоді вони не тільки знаходять краще рішення, а й розуміють, що можна жити та мислити по-іншому

Наше багатство й досвід полягають у можливості мислити та діяти альтернативно. І на додачу скажу, що у команді обов’язково має бути fun. Мені подобається, коли можна посміятися та пожартувати, не забуваючи при цьому про результативність роботи.

Розкажи про власну філософію.

– Частина моєї філософії – це те, що я постійно в пошуку. Якщо ти щось робиш, це вдається, і ти перестав шукати щось нове – це початок кінця. Могилянка виховує принцип постійного творчого пошуку, який ми взяли за основу КMArt Yard.

Функція творчо-інтелектуального пошуку має бути ввімкнена 24/7Ось це і є моя філософія

–  А які звички вона формує? Можливо, деякі несвідомо сформувалися, а решту ти напрацьовував свідомо?

DSC_0824

–  Проста і банальна звичка – читати. У моєму житті не було періоду, коли б я не читав книги. Я намагаюся займатися тими проектами, де мені потрібно читати. Адже якщо ти поєднуєш необхідне з тим, що тобі подобається, то і виходить краще. Наприклад, у бізнес-школі я займаюся проектом, де мені треба читати бізнес-книжки та писати на них рецензії. Для художньої літератури я завів власний блог.

 Тоді розкажи ще про якісь власні лафхаки.

Найголовніший лайфхак – знаходити у кожній ситуації щось таке, що принесе тобі радість, цінність

Майже завжди будь-яку ситуацію можна повернути собі в плюс. Наприклад, ще студентом я жив далеко від Могилянки, тож добирався зазвичай дуже довго. Здавалося б, це жахливо. Але ж ні – у цей час можна читати, готуватися до семінарів.

Крім того, я ненавиджу слова «Мені нудно» або «Треба вбити час». Як його можна «вбивати», його і так обмаль! Час – це найцінніший ресурс, який у нас є. Гроші можна заробити, навіть здоров’я можна покращити, відновити, а час повернути неможливо. Або як взагалі може бути «нудно»? Хіба людина не може вигадати собі якесь заняття?! Та у світі ж стільки можливостей!

Скажу ще (можливо, це звичка): коли я в автобусі або за кермом, то люблю спостерігати за людьми, що їдуть в авто, і фантазувати про їхнє життя: хто вони, звідки їдуть і т. д. Це розвага, яка повністю захоплює тебе на час поїздки. У такий спосіб можна збагачувати своє життя, робити його цікавішим.

Життя у нас одне: немає часу скаржитись, потрібно діяти

Ще одне, що мені допомагає, – розуміння хто ти і чим хочеш займатися, абстрагуючись від усталених соціальних професій, ролей і т. д. Для прикладу, мені подобається заглиблюватися у складні речі і пояснювати їх людям. Після такого усвідомлення ролі можуть бути різними – вчитель, продавець, коуч.

Важливо відштовхуватися не від професії, а від покликання, бажання

Якщо ми хочемо зрозуміти, хто ми, то варто повернутися до базових речей. Не «прив’язуйтесь» до заданих ролей, заглиблюйтеся у свої очікування.

А хобі в тебе є?

– Я дуже люблю водити. Подобаються подорожі та гірські походи. Я вважаю, що хобі існує для того, щоб якось переосмислити себе, зупинитись та відволіктись. Походи для мене є певним челенджем, який допомагає трохи змінитися.

DSC_0834

– Що ти порекомендував би студентам?

– Якщо б я мав можливість повернутися у свої студентські роки, то обов’язково менше пропускав би пари, хотів би прослухати більшу кількість вибіркових дисциплін, більше подавався б у міжнародні проекти.

З іншого боку, чому ж цього не зробив? Тому що я був студентом і на той час пріоритети бачив по-іншому 🙂 Але це теж мені дало досвід, який вірогідно й згодився у житті. Саме тому я не можу дати якусь конкретну пораду.

Скажу лише одне – кайфуйте. Як каже моя бабуся: «Всьому свій час». Те, що я кажу тепер, у своєму віці, 18-річний студент не зрозуміє і, можливо, це й добре. Нехай студенти живуть своїм життям, радіють кожному дню і роблять, що хочуть. Викладачам та випускникам я порекомендував би любити себе і те, що робиш.

Call to action:

– У KMArt Space мені потрібні люди на роль викладачів або guest speakers, які хочуть поділитися зі студентами своїм досвідом, напрацюваннями та досягненнями, особливо у сфері підприємництва.

Спілкувався Олександр Король

Редактори: Ганна Морозова, Марія Чадюк

Дякуємо за фото Вєсті Гунченко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі