Тетяна Юрочко. Архітектор системи охорони здоров’я

111

Особливість могилянців – вміння не здаватися. Замість того, щоб скаржитися на недосконалість країни, – вони змінюють її систему. Дізнайтеся від справжнього архітектора системи охорони здоров’я – Тетяни Юрочко, якою має бути роль держави та громадськості у цьому процесі. А ще, чому, щоб рухатися далі, ми повинні «гребти обома руками».

Освіта: Національна академія державного управління при Президентові України, докторантура – Державне управління (2012–2015); Національна академія державного управління при Президентові України, аспірантура, – Державне управління (2006–2009); Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, клінічна ординатура – Терапія (2003–2005); Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця (1992–1998).

Досвід:·завідувач кафедри Школи охорони здоров’я у Національному  університеті «Києво-Могилянська академія», викладач  Національної академії державного управління при Президентові України, працівник Національного інституту стратегічних досліджень, лікар

Налаштовуйтесь на хвилю Тетяни під час читання, плейлист спеціально для ММ:

Чому Ви обрали саме НаУКМА для викладання? Чи пов’язана з цим певна історія?

– Це було запрошення. До Могилянки я працювала в Академії держуправління.  А коли закінчувався термін чинного завкафедри, мені запропонували взяти участь у конкурсі.

Погодившись, я, звичайно, ознайомилася з філософією Могилянки. Розуміла, куди йду, і це був свідомий вибір. Що більше дізнавалася про Могилянку, то краще розуміла, що це те місце, де б мені хотілося працювати. Нині я стовідсотково прихильниця Могилянки.

Тепер повернімося до витоків вашої професійної діяльності. Почнімо з того, чому Ви обрали саме цю сферу? Ви починали з лікарської справи, а тепер уже в управлінні охорони здоров’я.

– Я прийшла в медицину свідомо. Закінчила медичне училище, Національний медичний університет ім. Богомольця. Працювала два роки медсестрою, десять років лікарем. На певному етапі зрозуміла, що в тих умовах, в яких функціонує система охорони здоров’я, мені некомфортно працювати. Працювати, беручи хабарі, не хотілося.

Словом, я вирішила піти з клінічної практики 2004 року. Тоді там зарплати були просто смішні, не вистачало навіть на комунальні послуги і транспорт.

Подумала, що хочу щось змінювати і, мабуть, трансформуючи підходи до управління загалом

Я почала шукати в цьому напрямі і вийшла на Академію державного управління, кафедру управління охорони суспільного здоров’я. І вступила там в аспірантуру.

Якою була Ваша еволюція як управлінця?

– Я розуміла, ЩО потрібно змінювати. Проте ЯК змінювати, цільної картинки ще не мала. Оскільки мені просто не вистачало знань. Тож не можу сказати, що прийшла, маючи певний алгоритм дій чи певні рішення, щоб втілювати їх у життя.

Вдячна своєму науковому керівнику, яка запропонувала мені тему дослідження. Спочатку я над нею плакала, не розуміла. Тема була на перетині різних наук: і правничі, і державне управління. Плюс, там нашаровувались етичні питання, бо тематика стосувалася корупції у сфері охорони здоров’я.

У процесі написання роботи, почала це все вивчати. От тоді в мене виникли певні концепції того, як слід змінювати систему охорони здоров’я. Я виклала їх у своєму дисертаційному дослідженні, а після аспірантури пішла працювати в Інститут стратегічних досліджень при Президентові України. Займалася аналізом державної політики в сфері охорони здоров’я.

Розкажіть, будь ласка, про роботу радником МОЗ.

– У МОЗ я працювала на громадських засадах. Мене долучали туди як радника, оскільки я займалася аналітичною діяльністю в Інституті стратегічних досліджень і проводила аналіз всіх програм реформування сфери охорони здоров’я.

Критичний аналіз матеріалу готувався у такий спосіб, щоб ми не лише критикували зроблене, а й пропонували певні кроки вирішення. Ми готували аналітичні матеріали для Адміністрації Президента. Три роки поспіль я брала участь в підготовці матеріалів, що стосувалися охорони здоров’я, для послання Президента до Верховної Ради. Для цього мені потрібно було справді глибоко «рити», шукати й аналізувати, що ж відбувається в системі охорони здоров’я.

Тож я могла давати певні пропозиції й рекомендації центральним органам виконавчої влади

20170505_123838

Скажіть, будь ласка, як на Вашу думку, має виглядати сучасна система охорони здоров’я в Україні?

– На мою думку, система повинна бути соціально орієнтованою. Вона повинна забезпечувати рівний доступ населення до якісної медичної допомоги. У нас досить високий відсоток населення, неспроможного взяти фінансовий тягар у випадку серйозних захворювань. Тому це питання повинна брати на себе держава.

Моє бачення: це повинна бути державно-страхова система. Компонент страхування має бути, але більша частина – це державне забезпечення, державні гарантії. Потрібно сідати й колегіально вирішувати, що держава повинна покривати. Насамперед, це серйозні виклики для пацієнта, як, наприклад, онкологія (держава має їх фінансувати), а також первинна та екстрена (невідкладна) медична допомога.

Співоплата може бути на етапі, якщо пацієнт, грубо кажучи, не хоче грати за правилами, які встановлює держава. Тоді він має платити. А правила такі: пацієнт повинен знати свого сімейного лікаря, дбати про власне здоров’я, нести співвідповідальність за нього.

– А чи дотримується більшість українців цих правил нині?

На жаль, ні. У нас весь час говорять про патерналістське ставлення населення до власного здоров’я. Тобто серед українців поширені нездоровий спосіб життя та самолікування. Результати такого лікування досить часто фатальні для життя.

Проблема в тому, що більшість населення не знає свого сімейного лікаря, не дбає про здоров’я, не знає показників свого артеріального тиску, цукру. А який відсоток жінок у 40 років роблять мамографію? Думаю, що невеликий.

Тому в системі має закладатися відповідальність населення за власне здоров’я

Наприклад, така ситуація. Ти як пацієнт потрапляєш до стаціонару не за направленням сімейного лікаря, а тебе привозить в лікарню швидка, чи ти йдеш шляхом самозвернення. Потім в анамнезі з’ясовується, що ти не був на обліку в сімейного лікаря, що у тебе навіть карточки немає, або ти останній раз був у лікаря 10 років тому і лише для того, щоб взяти довідку.

У такій ситуації ти маєш сплачувати певний відсоток за лікування в стаціонарі, бо не турбувався про своє здоров’я. Якщо є направлення сімейного лікаря й ти потрапляєш до стаціонару тоді лікування має покриватися за рахунок державного фінансування.

Тобто має бути система профілактики, яку має проходити сам пацієнт?

– Звичайно. За цим принципом працює страхова медицина. Там існують певні страхові ризики, які враховуються при страхуванні. Є також певні правила, і якщо ти порушуєш їх, на тебе накладаються страхові санкції. Наприклад, якщо ти не відвідав вчасно стоматолога, є ризик, що у тебе буде запущена форма карієсу, лікування якого значно зростає в ціні.

Одна справа, коли ти прийшов раз на рік до стоматолога, тебе оглянули, побачили, що є поверхневий карієс і санували ротову порожнину. За це ціна одна. Інша справа, коли ти прийшов уже з флюсом, не врятував зуб. У тебе джерело постійної інфекції, тому що ти неорганізований і не дбав про своє здоров’я. От на цьому етапі ти будеш сплачувати.

Потрібно дисциплінувати наше населення, інакше не буде результату

Якщо буде гребти лише права рука, човен буде крутитися на одному місці. Для того, щоб рухатися далі, треба гребти обома руками або мати двох гребців. Так само й тут: якщо буде турбота лише з боку держави, а потенційні пацієнти не будуть піклуватися про власне здоров’я, то в нас не буде злагодженої роботи.

Робота системи охорони здоров’я – це не лише Міністерство охорони здоров’я, це міжгалузева праця. Нинішня стратегія Всесвітньої організації охорони здоров’я –  здоров’я в кожну політику. Тобто приймають певні управлінські рішення, розробляють законопроекти. Вони повинні розглядатися з позицій, як це владне рішення вплине на здоров’я населення.

Відповідними мають бути підходи й у питаннях реалізації реформування сфери охорони здоров’я: міжгалузева співпраця, співпраця органів влади і громади, збільшення фінансування (і державного, і завдяки місцевій владі).

Receive Updates

No spam guarantee.

Оновлення самих лікарень.

– Лікарень у нас насправді багато. Про це говорять вже багато років. Фінансування йде переважно на утримання цих лікарень, на опалення, комунальні послуги, адміністрування. Насправді це не підвищує доступ населення до якісної медичної допомоги.

Наприклад, в одному з регіонів України (я точно знаю, тому що ми проводили аналіз роботи системи охорони здоров’я в ньому) в одній лікарні було 20 акушер-гінекологів при 200 пологах на рік. Це надзвичайно, бо, наприклад, на первинці лікарів не вистачає. Тож ще один напрям, який обов’язково потрібно вирішувати, – державна кадрова політика.

received_1345415818912961

Це може бути, наприклад, укрупнення як у сфері освіти: беруть опорну школу, так само й опорна лікарня?

– Так. У певному госпітальному окрузі будуть укрупнені медичні заклади. Обов’язково буде лікарня інтенсивного лікування, куди будуть надходити всі пацієнти, яким потрібно надавати екстрену медичну допомогу. У цих лікарнях мають бути високоспеціалізовані фахівці та відповідне обладнання.

Одна умова: швидка має доїхати до цієї лікарні за годину. Тому що є таке поняття як «золота» година, протягом якої швидка повинна довезти пацієнта. Наблизити медичного працівника до пацієнта – це вже робота мережі первинної ланки – сімейні лікарі, чи то терапевти, чи педіатри. Вони повинні бути в кожному мікрорайончику або селі. Не обов’язково, щоб там, де населення менше 200 жителів, була амбулаторія. Вона може бути в сусідньому селі на два села, але з транспортом для сімейного лікаря.

У виступі щодо ролі держави в управлінні медичної системи, мені здалося, Ви підкреслюєте важливість саме державного управління. А чи може громадський і журналістський контроль бути альтернативою, адже наша бюрократична система взагалі дуже неповоротка й тепер суспільство прогресивніше?

– Тут потрібно розмежовувати.

Держава повинна відповідати за структуру, організацію й створення умов для розвитку системи, кадрового забезпечення, доступу населення до медичної допомоги

Громадськість, журналісти – це друга складова регулювання будь-якої сфери, зокрема й охорони здоров’я. Це ті, хто допомагають державі десь на волонтерських засадах, десь на консультуванні реалізувати політику. Ще один напрямок їхньої роботи – контроль, щоб не допустити зловживання або корупційних схем.

Проте я не вважаю, що потрібно віддавати все на розсуд громадськості й журналістів. Візьмемо для прикладу будь-який механізм: є центрова позиція, яка забезпечує його діяльність, і є ціла низка інших додаткових механізмів, які дають можливість системі злагоджено працювати. Так само і в будь-якій системі, в будь-якій державі.

Це не лише ноу-хау України.

У будь-якій країні завданням держави є створити каркас, забезпечити можливість працювати. Громадськість, журналісти, волонтери, міжнародні організації лише допомагають досягати поставлених цілей чи впливати на вироблення політики

І коли всі злагоджено працюють в одному напрямі, тоді є результат. Тому я за, але за умови, якщо держава бере на себе певні зобов’язання.

– Давайте тоді перейдемо ближче до Вашої посади. Нині Ви як завкафедри Школи охорони здоров’я маєте справу з іноземними університетами, інституціями. Чи є співпраця між могилянською Школою охорони здоров’я й іншими університетами, чи є певні великі проекти? Можливо, розкажете про майбутні перспективи?

– Оскільки я нова людина на кафедрі в Могилянці, то прийшла вже на проекти, які не є моїм надбанням. Це надбання Школи охорони здоров’я. У межах Еразмус+ є розробка певних курсів разом з Маастрихтським університетом. Ці курси викладають і для бакалаврів у Могилянці, і у Вінницькому медичному університеті. Також з Маастрихтського університету ми запрошуємо викладачів, гостьових лекторів, які читають лекції нашим студентам.

Наступного року прагнемо отримати ліцензію на магістерську й бакалаврську програму з громадського здоров’я. У зв’язку з цим також хочемо налагоджувати стосунки з європейськими університетами, поки що в пошуку з якими саме. Ще співпрацюємо зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я, з Міністерством охорони здоров’я, з МОН. Усе заради того, щоб програми були більш цікаві і якісні.

– А на основі якого напряму, спеціалізації буде ця бакалаврська програма?

– У лютому цього року внесена нова спеціальність «Громадське здоров’я». Вона в межах охорони здоров’я, але не вимагає глибоких суто медичних знань.

До речі, спочатку Школа мала назву «Школа громадського здоров’я». Проте в 2001 році не було такого поняття в Україні, люди не розуміли, що це таке «громадське здоров’я». Тому назва трансформувалася в ту, яку маємо сьогодні. У планах повернути давню назву кафедри.

image-0-02-04-401f4d6b4fa159dfc4fd2eb86a29f6ded6f2a2bc3467851ec43f1a96e41c1c73-V

– Як Ви оцінюєте внесок могилянської Школи здоров’я у сферу охорони здоров’я загалом? Це, звісно, якісні кваліфікаційні випускники, кадри. Але, можливо, є ще проекти, окрім Еразмус+, пов’язані з українськими компаніями для популяризації ідеї громадського здоров’я?

– Так. Школа охорони здоров’я бере участь в дослідженні «Індекс здоров’я. Україна». Разом з фондом «Відродження» та Київським міжнародним інститутом соціології досліджуємо рівень задоволеності громадян медичною допомогою, а також їхню поведінку в ситуаціях, пов’язаних із здоров’ям. У минулому році був перший цикл дослідження. Воно проводиться і цього року, плануємо продовжувати й в наступні роки.

– Що саме входить у цей індекс здоров’я?

– Це вивчення думки громадян щодо їхньої задоволеності медичною допомогою в динаміці з року в рік. Він буде надійним джерелом інформації для оцінки: як зміни в охороні здоров’я, що впроваджуються, впливають на населення як в окремих регіонах, так і в Україні загалом.

– Які показники були за минулий рік?

– Є сайт «Індекс здоров’я. Україна», де можна ознайомитись з повним звітом. Там вказано і ставлення населення до власного здоров’я, і обізнаність в чинниках здоров’я і в доступі до медичної допомоги, і фінансові тягарі, і ставлення до вакцинації.

Це дуже цінна робота, бо на основі отриманих даних проводиться аналіз. Цього року ми плануємо, аналізуючи, порівняти результати нашого дослідження з офіційною статистикою. Остання в Україні досить специфічна, її результати відрізняються від наших. Чому так відбувається, де істина – для відповідей потрібні надійні дані, які ми отримуємо в цьому дослідженні.

Індекс відкритий, тому будь-яка інституція може використовувати його як інструмент для покращення управлінських рішень в регіонах чи в країні загалом

– А ініціатива «День донора» теж пов’язана з могилянською Школою?

– Так, наскільки я знаю, вона вже проводиться не один рік. Ми її підтримуємо й сьогодні. Цього навчального року проводили двічі: восени й весною. Плануємо підтримувати цю традицію і надалі. Проблема препаратів крові для України дуже актуальна, тому ідея донорства повинна популяризуватися, й кожному з нас варто долучитися до неї.

Також, Школа охорони здоров’я є співорганізатором літньої й зимової шкіл охорони здоров’я. Літня – це менеджмент, управління в охороні здоров’я для працівників цієї сфери: лікарі, управлінці, організатори, представники органів місцевого самоврядування та ін.

А зимова – це школа громадського здоров’я. Це місце, де інтенсивно й цікаво дають знання працівникам сфери охорони здоров’я, діляться успішним досвідом як іноземні, так і вітчизняні спікери, формується команда, якій не байдуже майбутнє нашої охорони здоров’я, яка не лише хоче якісних змін, а й готова їх втілювати в життя.

– Так, ці школи важливі ініціативи. Наступне питання вже про іншу ініціативу, Літню школу для викладачів «Профі+». Незважаючи на Ваш великий досвід, Ви все одно продовжуєте вдосконалюватися. Скажіть, чим привабила Вас «Профі+», що стало поштовхом для участі в ній?

– Я вважаю, що людина повинна постійно вчитися. Мабуть, це результат моєї медичної освіти. Нас навчали, що якщо лікар не здобуває нові знання, не читає нову літературу, то він через деякий час вмирає як лікар. Так само й викладач. Адже не має меж досконалості. Потрібно весь час вдосконалювати свою майстерність.

Нині студенти дуже розумні, а особливо в Могилянці. Тому необхідно весь час рости, вдосконалюватися, щоб бути цікавим для них.

Мені подобається філософія Могилянки, яка направлена на те, щоб разом здобувати знання та полюбити їх

20170521_123446

Розкажіть про своє хобі. Чим Ви любите займатися у вільний час?

– Вільного часу досить мало.

Мабуть, кожен із нас може сказати, що не має часу. Проте потрібно, щоб не час нами володів, а ми часом

Я люблю, як не дивно, готувати. У мене сім’я, тому, звичайно, я з великим задоволенням готую вечерю чи обід. Люблю читати, мандрувати. Люблю музику, театр, живопис. Намагаюся хоча б раз на місяць побувати в театрі й сходити на якусь виставку, інакше затягує рутина. Тривалий час то бігала, то танцювала. Обов’язково відвідую своїх батьків – це святе.

Тож моє хобі – це здоровий спосіб життя й філософія здоров’я. Намагаюся сама цього дотримуватися й передати свої переконання близьким та друзям.

– Що Ви порадили б нашим студентам? Можливо, просто поділитеся своєю філософією з ними?

– Моя основна філософія – це здоров’я, тому закликаю всіх викладачів та студентів дбати про своє здоров’я, мінімізувати гаджети для комунікацій. Я за живе спілкування. Потрібно більше рухатися, цікавитися життям.

Завжди раджу своєму сину, близьким, і студентам, що треба мріяти і не боятися своїх мрій

Мені дуже подобається вислів Богдана Гаврилишина: «Мрій глобально, дій локально». Намагаюся дотримуватися цієї філософії й зичу всім мріяти і не боятися мріяти глобально. Хай ця мрія на перший погляд буде недосяжною, але якщо ти будеш локально, послідовно рухатися до неї, обов’язково її досягнеш. Хай вона, можливо, на якомусь етапі трішки трансформується, але все одно її основна ідея лишається. Якщо йдеш до неї, то обов’язково досягнеш.

– Розкажіть ще, будь ласка, про Ваші курси, щоб студенти знали, як можна до Вас потрапити.  

– Запрошую усіх на магістерську програму «Менеджмент в охороні здоров’я». Я викладаю «Доказову практику в охороні здоров’я», «Фармацевтичний менеджмент», «Інноваційний менеджмент», «Вступ до медичних знань», «Клінічні дослідження: організація та проведення». З анотаціями до них та інших курсів можна ознайомитись на нашому сайті.

Я запрошую на заняття гостьових лекторів, які діляться досвідом. Окрім цього, наші студенти відвідують виїзні заняття, наприклад, в Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я, де їм показують певний напрямок роботи системи охорони здоров’я зсередини.

Наша програма побудована так, що курси між собою пов’язані, формуючи цілісне уявлення про систему охорони здоров’я й управління нею. Запрошую всіх до нас у Школу!

Спілкувалася Лариса Ятченко

Редактор: Тетяна Юла, Марія Чадюк

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі