Тетяна Степанова. Charity matters

59e4933e1ad2f_mohyla5

КМА – це не тільки ком’юніті, а й атмосфера. Тетяна Степанова – одна з тих, яка кілька років творила її, координуючи роботу радіо «КВІТ». Вона не тільки дбала про те, щоб могилянці могли почути улюблені пісні, а й допомагала їм в біді – влаштовувала аукціони побачень. Загалом, за її допомоги вдалося зібрати 200 тисяч гривень! Дізнайтеся, як надихнути команду працювати, яких колег шукає радіо «КВІТ». І зрозумійте, чому в Могилянці можна або загубити себе, або знайти.

Освіта: НаУКМА (соціологія)

Досвід: координатор радіо «КВІТ»

Налаштовуйтесь на хвилю Тетяни під час читання, плейлист спеціально для ММ:

– Чому обрала КМА і соціологію?

– Могилянка сподобалась мені атмосферою, людьми. Коли прийшла сюди вперше на день відкритих дверей, все було чудово, швидко, якісно. Усі вітаються, усміхаються, усе було по-дружньому. Мене це дуже вразило.

Відчула, що це буде гарне місце для старту

У соціології мені подобалося, що вона дає можливості – можна було іти і в академічні дослідження, і в маркетингові, і в політичні, і в піар, і в івенти. Соціологія не обмежує тебе: вступаєш і починаєш обирати, що тобі більше до душі. Так можна реально визначити, куди тобі йти далі.

Могилянка завжди була для мене пріоритетом. Навіть не можу визначити одну причину. Просто відчуваю тут себе дуже затишно і комфортно.

– А можеш поділитися цікавими історіями, за що любиш Могилянку?

– Кожного року я спілкувалася з новими людьми. У мене не було однієї компанії, з якою я пройшла усі чотири роки. Є окремі люди, з якими я з першого року дружила, а нині підтримую теплі стосунки. Люди постійно змінювалися, приходили нові, цікаві. А з ними – нові ідеї, проекти.

Мені подобається цей драйв, динаміка в Могилянці, що люди не стоять на місці. Найголовніше – люди не бояться експериментувати. За чотири роки в Могилянці я побачила, скільки всього розвинулося. Ті ж бургери на плацу – це ж геніально 🙂

Люблю Могилянку за те, що можливо прийти і з чистого аркуша зробити те, що хочеш

Запорука успіху – ідея, що вирішує проблему, та співпраця з могилянською спільнотою. Тоді ти можеш зробити будь-що із задуманого.

Мене часто запитують, які в мене спогади з Могилянки? Не можу сказати, що вони позитивні, було достатньо важко. Часто ночі лишались без сну, та воно було того варте, спогади яскраві.

Для прикладу, на моїй пам’яті було п’ять Аукціонів побачень. Один, коли я була організатором заходів на радіо «КВІТ» і ще чотири, коли я була координатором. Кожен раз був як перший. Звичайно, кожного разу потрібно було придумувати концепцію, усе це розгортати, розвивати, людей закликати.

mohyla4

– Як почалася твоя історія з радіо «КВІТ»?

– На першому курсі соціологи вирішили відновити День ФСНСТ. Я тоді брала невелику участь, тому що була фрешкою: «А що тут? А що там? 🙂 ». Ніби й хочеться допомогти, але не була впевнена, що стану у пригоді. Там я познайомилася з Катею Медовник, вона того року стала координатором на радіо, запросила мене. Я подавалася одразу на організатора заходів.

У той час почалося АТО, і Катя вирішила, що потрібно провести благодійний захід на допомогу українським військовим – аукціон побачень. На той час вони вже успішно проводилися в Могилянці, і цей формат був позитивно сприйнятий публікою.

Мені ця ідея дуже сподобалась. Я побачила, що її можна розвивати, робити її менш прив’язаною до романтики. Головне – що мета благодійна, залучає людей. Також це класно, бо люди запам’ятовують, що можна так робити. Потрібна допомога – докладаєш зусиль, робиш благодійний захід, і проблем уже менше.

Наступного року, коли я стала координатором, ми організували ще один Аукціон побачень, з ним допомогли Настя Попова і Елена Ґора. Взимку сталася історія з Олексієм Самокишею, і Діма Ясько з Дімою Чебановим вирішили, що вони хочуть зробити з радіо ще один Аукціон побачень. ТА Могилянка також долучилася, і як результат – один із найкращих благодійних аукціонів.

Цей аукціон дуже запам’ятався. Там були няшні картиночки, які малювала Лєра Белькевич, а Катя Наливайко з Олесею Шпак зробили неймовірний SMM. Потім ми зробили ще один наступного року з Ірою Кротовою та Владою Белау, потім ще один з конкурсом Могилянська Міс.

Загалом, за аукціони ми зібрали більше 200 тисяч гривень

– Поділися, будь ласка, подробицями про організацію аукціонів. Які складнощі, які перемоги?

– Аукціон побачень – це захід, що потребує постійної уваги, зокрема потрібно правильно оформити всі документи. Дуже велику роль відіграє довіра до тебе як до організатора і до благодійної мети. Коли отримувач коштів не персоналізований, можуть виникнути труднощі. Наприклад, ми разом з Могилянською Міс збирали кошти для студентів, чиї батьки загинули в зоні АТО. Вони вирішили, що не хочуть афішувати свої імена.

Побудувати місточок довіри – достатньо тонка робота. Вибудуєш правильно, і це вплине на результат всього аукціону

Зазвичай аукціони відбуваються на початку осіннього триму. Приходить багато нових людей, цей захід включає їх в могилянську спільноту й дає можливість для незвичайних знайомств.

Мета, кому саме допомагаємо, може бути різна. Інколи це зумовлено необхідністю, часто беремо з розділу «Допоможи могилянцю» на сайті КМА. Тоді визначаємо, скільки нам потрібно грошей, де і як ми будемо розкручувати аукціон. Згодом починається розгортання концепції, піару, запрошення учасників, поширення інформації в різних ресурсах і Могилянки, і інших ВНЗ. Розробляються афіші, промо-відео та фото.

Це насправді дуже складно. Навіть коли ти маєш повну концепцію, не завжди можна передбачити, як аудиторія її сприйме, як її треба адаптувати. А саме люди (учасники, організатори) роблять цей проект значимим.

Важливо також, щоб ті, хто долучається, вірили, що їхня участь має значення

– Тобто для тебе найважливіший акцент в організації  – це люди, правильно?

– Звичайно. Для мене важливо не тільки, щоб усі виконували, що потрібно, а й щоб їм це приносило задоволення.

За час координаторства я написала три рекомендації для людей, які продовжують розвиватись у журналістиці. Це і піарнику на Fulbright, і дівчинці для вступу в УКУ, і ще одному піарнику з минулої команди. Не пам’ятаю точно, куди він подавався, але пригадую, що о п’ятій ранку у Львові писала йому рекомендацію Звісно, координаторство – це безцінний досвід.

Мені дуже подобається, що навіть після випуску зберігається ком’юніті радіо

Випускники приходять, знають одне одного, допомагають розвиватися. Наприклад, коли ми виграли грант на оновлення апаратури, Діма Чебанов та СК дуже допомогли з оформленням документів. Женя Новських проводив у нас Школу діджеїв, Ліля Чулицька допомагала з відбором, Віталій Прудиус та багато інших «радійників» заходять до радіорубки перевірити «чи ще ТА».

mohyla3

– Аукціон побачень – це ж не єдиний проект радіо «КВІТ»?

– Ми тривалий час займаємось аукціонами. Радіо має достатньо досвіду й розуміння, що і як треба робити, та достатньо людських ресурсів для реалізації задуманого. Ми вітаємо ініціативних студентів і завжди готові до співпраці. Також проводимо квартирники, Таємного Миколая (учасники від нього в захваті), підтримуємо всі дні факультетів і загально університетські заходи.

– Чим ще займалася? Напевно, була ж не тільки організаторська робота?

– Часто займаємося інформаційною підтримкою багатьох заходів, важко перелічити скількох, і не тільки могилянських.

Також я ходила презентувати радіо «КВІТ» на Social Event Entertainment. Загалом, мені здається, що це був невеликий камерний захід від студентів університету Богомольця, проте там були гідні студентські проекти та організації.

Обмін досвідом для мене як свіже повітря

Ми їм розказали про аукціони, про квартирники. Вони нам – про деталі розвитку StudTravel, свої ініціативи зі студпарламентами.

Receive Updates

No spam guarantee.

А можеш детальніше розказати про співпрацю з іншими університетами?

– Ця співпраця не така вже активна, як хотілося б. З КПІ, Богомольця у нас були взаємини скоріше на індивідуальному, а не на університетському рівні.

На університетському у нас був воркшоп «Демократичні радіо – майбутнє медіа» від DAAD. Тоді до нас приїхали дівчата із Академії Петра Могили в Миколаєві. Ці дівчата хотіли піднімати своє радіо, яке було у них 10 років тому. У них була ідея, бажання, але не було ні техніки, ні грошей, ні розуміння, що робити. Вони приїхали до нас і до німецьких спеціалістів, щоб розібратись.

Це тут ви виграли грант на 24 тисячі?

– Це історія про апаратуру. А з воркшопом історія така. Одного дня на пошту радіо «КВІТ» надійшов лист від Ані Ланге з пропозицією провести воркшоп від DAADу. Вона запитала, чи нас це цікавить. А нас дуже цікавило.  

Виявилось, що вона німкеня, працювала певний час в НаУКМА, слухала наше радіо. А на момент нашого знайомства виграла грант від DAADу для розвитку демократичних медіа. Було цікаво зібрати якомога більше різних радіо, тому написали і до радіо КПІ, і КНУ, і в УКУ. Крім дівчат з Академії Петра Могили, ніхто не відповів.

У нас був чотириденний воркшоп. Перший день ми були у Freud House, спілкувалися щодо німецьких і українських радіо. Наступні два дні ми розділилися на 4 групи, обрали концепцію і мали записати підкаст на будь-яку обрану тему. Хтось брав інтерв’ю буквально на Контрактовій площі, хтось записувався у МШЖ. Ми все це зводили, презентували, у нас був фінал у КМАYard. Потім критика, обговорення, вручення сертифікатів.

Тоді до мене підійшла Аня і каже: «Таню, я бачу, що у вас нормальне радіо. Ми хочемо вам трошки допомогти фінансово». Таким чином, у радіо з’явилась можливість зробити ремонт у студіях. Нині вже нова координаторка Анастасія Чубко це організовує.  

– Отже, як координатор ти організовувала події, представляла радіо. Відчуваю, що це ще не все. Можеш детальніше розказати, що робить координатор?

– Звісно, в нас у статуті прописано обов’язки координатора, але насправді ти робиш усе, коли треба. Що робила я? Проводила відбір команди, оформлювала всі документи (відпрацювання, план заходів на рік, звіти, подання на заходи, ремонти, проектні документи).

Важливий момент – навчання команди. Ми набираємо людей з різних спеціальностей, у яких часто відсутній досвід роботи в сфері медіа. Проводимо відбір і на наступний день намагаємось одразу почати навчання усієї команди – ведучих, піарників, організаторів. Перший місяць з новою командою – усі плутаються, забувають ключі, з апаратурою розбираються. Тому ми набираємо і нових людей, і людей із попередніх команд, які приходять до нас.

Відбуваються постійні брейншторми щодо заходів і позиціонування радіо. А також комунікація з адміністрацією. Адже я відповідала, коли щось йшло не за планом. Крім того, координатор часто бере на себе напрямки зовнішньої співпраці, наприклад, журналістські конкурси, спонсорські можливості.

Мені дуже допомагала команда, і я дуже вдячна за можливість працювати з моїми дивовижними «квітами»

mohyla1

Поділись, будь ласка, як ти формуєш команду. Які риси слід випрацювати?

– Відповідальність, ініціативність та креативність є найважливішими рисами. Здобули – будь ласка, запрошуємо на радіо 🙂

Багато студентів, які приходять на відбір, починають з «Мені радіо допоможе». Справді, радіо – це неформальна освіта, досвід, можливість далі просуватися у сфері журналістики. Це нові знайомства, твоє портфоліо. Однак ми надаємо перевагу тим людям, які можуть сказати, що вони можуть зробити на радіо, та довести це.

– А які можеш назвати складнощі в роботі на радіо, окрім навантаження?

– Кожного року є конфлікти щодо музики на плацах. Мене спершу це дуже зачіпало. Згодом я знайшла форум «Бонет», на якому в 2004 році велась активна дискусія щодо «не тої» музики на радіо.

Буває, на щастя, й інше. Дуже приємно, коли ти проводиш ефір, до тебе в рубку забігають люди і кажуть: «Яка класна пісня! Дякую, що поставили!». А коли люди починають танцювати на плацу – це просто нереально. Це найкращий фідбек, який можна отримати.

Як ти відпочиваєш від усіх цих робочих моментів? Які маєш хобі?

– Нині з друзями займаюся тайським боксом, хочу піти у Fightfamily і нормально там прокачатися. Багато малювала на першому курсі. Складно з хобі, бо часу реально не вистачає і просто хочеться спати. Люблю гуляти, особливо вночі. Це входить у суперечність з моїм хобі спати Ще пишу вірші, здебільшого англійською, роблю чай. Важко виокремити одне.

Що порадиш студентам, як знайти баланс між навчанням і активною студентською діяльністю?

– Варто не забувати про себе. Варто спати 😉 А коли варто не спати – то можна пити каву з женьшенем.

У Могилянці є дві крайнощі. Тут можна або загубити себе, або знайти

Дуже важливо в будь-якому проекті пам’ятати, яке це матиме значення для тебе, і концентруватись на цьому для досягнення мети. Якщо набрати на себе багато проектів одразу, можна просто зламатися.

Жоден проект не має конкурувати з іншими сферами твого життя – сім’єю, друзями, сном.

Командна робота, організація заходів – це стрес. Це нормально. Важливо мати свої власні практики, щоб тримати баланс

Мені допомагали бокс і годинні прогулянки на свіжому повітрі.

Я не знаю людини, яка б легенько пройшла у Могилянці всі чотири роки. Бачила і нервові зриви, сльози, істерики, бажання все кинути. Важливо в такі моменти не просто змушувати себе заспокоїтись, а дати собі тайм-аут. Дати собі можливість відпочити і переглянути стан речей.

Перед тим як брати на себе певний проект, варто зважувати, що у тебе є. Можна навіть розписувати собі по годинам, скільки часу в тебе буде йти на діяльність на радіо, на інші проекти, навчання, домашні справи. Тоді зрозуміло, чи варто проект починати. Це насамперед самоорганізація і надання собі можливості бути собою у такій різноманітній КМА.

Спілкувалася Марія Чадюк

Редактор: Марія Чадюк

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі