Павло Бондаренко. YOV-Man: як прожити 4 роки бакалаврату. Альтернативна версія.

Pavlo Bondarenko

Освіта: 2012-2016 НаУКМА (“Економічна теорія”)

Досвід: 2014-2015 – координатор волонтерів і складу в Patriot Defence, 2015 – координатор у Greencubator, з 2015 до сьогодні – менеджер з комунікацій у Ecoisme

Проекти: YOV, 2013 –TEDxYouth@Kyiv, 2013 – КМАБІЗКОН, 2014 – TEDxNaUKMA, 2015 – реформа Студентського самоврядування,

– Уяви себе через 10 років, яка асоціація у тебе точно виникла б при згадці Могилянки?

  • Позитивний варіант розвитку подій: Дім.
  • Негативний варіант розвитку подій: стереотипне КІМО.

– Ти вступив на “Економтеорію”. Чому обрав цей напрям? Якщо б зараз довелось вибирати – змінив би?

– Я навчався в математично-економічному класі, і мені доволі легко давалась економіка. Також чомусь у моїй голові економічна теорія автоматично асоціювалась з підприємницькою діяльністю. Коротше кажучи, дурний був 🙂

… спочатку мною керував синдром фреша: я знаю, як зробити краще за всіх, тому буду лізти всюди зі своїми пропозиціями …

Так, пішов би на маркетинг чи на політологію. У мене взагалі більше знайомих з ФСНСТ, ніж з ФЕНу.

Павло Бондаренко - посол в банановій республіці :)

– Ти написав, що за 4 роки ти брав участь у понад 50 справах різного плану (студсамоврядуваня, громадсько-суспільна діяльність, конференції, хакатони, квартирники, заходи і т.д). Досвід нагрібаєш екскаватором. Багато студентів мали б брати з тебе приклад. Що тобою рухає?

– Якщо казати про Могилянку, то спочатку мною керував синдром фреша: я знаю, як зробити краще за всіх, тому пхатимусь усюди зі своїми пропозиціями. Добре, що на моєму шляху зустрілись гарні люди, які іронічно ставились до мене, але давали корисні поради. Трошки пізніше я просто почав бачити, яким чином я можу покращити певні речі, і робив це наскільки міг. Щодо заходів/NGO поза Академією, то тут у всьому «винна» «могилянська мафія». У TEDxKyiv я потрапив завдяки Маші Крючок, яка передала мені справи могилянського інфопростору, а далі мережа знайомих почала розширюватись у геометричній прогресії. Зараз намагаюсь братись за меншу кількість речей, надаючи перевагу якості, але завжди готовий розглянути пропозиції знайомих.

This slideshow requires JavaScript.

YOV народився тому, що кожне покоління могилянців має залишити після себе мертвий сайт

– Поділись короткими історіями та твоєю роллю в TEDxKyiv, Patriot Defence, YOV, студенському самоврядуванні.

– Волонтерство в TEDxKyiv 2013, організація TEDxKyiv 2014, TEDxYouth@Kyiv, TEDxNaUKMA стали базою усього мого подальшого розвитку. Це дуже крутий досвід, який прокачує комунікації, практичні знання та факап-менеджмент. Я займався переважно координаторством волонтерів та сценою.  Чесно зізнаюсь, що мене взагалі не «пре» від ролі глядача. До ролі організатора планую повернутись через кілька років, якщо візьмуть 🙂

Patriot Defence я вважаю найважливішим етапом у моїй «біографії». Я безмежно поважаю Марка та Уляну Супрун. Робота з ними кристалізувала мої здібності. Для мене було дуже важливим, що під час війни я займався реально корисною справою: координував суперволонтерів (серед яких було дуже багато могилянців), які складали аптечки, та займався логістикою.

YOV народився тому, що кожне покоління могилянців має залишити після себе мертвий сайт, і тому, що мені здавалось, що, якщо з’явиться майданчик для дискусії, яка потребує інтелектуального навантаження, то ця дискусія стане масовою. У жодному разі не можна говорити, що YOV був антиПідслухано. YOV мав іншу цільову аудиторію, і це, мабуть, моя провина, що брак часу змусив «заморозити» сайт. Я дуже вдячний усім причетним, хто допомагав робити YOV, а особливо Богдану Кулиничу та Ірині Ніколайчук.

11887880_964269863619937_1040390601922311379_n

Тема студентського самоврядування боліла мені з першого курсу. На другому-третьому було створено робочу групу з Маші Крючок, Вані Вербицького, Антона Мудрака та мене. В силу природних обмежень згенерувати нове Положення в нас не вийшло. Я вирішив через YOV зробити останню спробу відродити самоврядування. І – о диво – зібралась робоча група з 8-ми людей. З ними була серія зустрічей, де обговорювалиь ключові моменти. Далі Микита Євстіфеєв якимось чином за тиждень “викотив” документ на 60+ сторінок, що і став прототипом нинішнього положення.

Із цієї робочої групи і було сформовано нову СК. Про результати чи причини відсутності цих результатів треба питати вже не мене.

Я гадав, що якщо дати робочу систему, то у студентського суспільства виникне запит на неї, однак логіку процесів надурити не вийшло. Zeitgeist.

– Один з найгучніших стартапів України – Ecoisme. Що нам розкаже про нього головний комунікатор проекту?

– Ми робимо пристрій, що розпізнає різні прилади, їхнє енергоспоживання та формує рекомендації. Зараз беремо участь у акселераторі від Virgin та Techstars. Їхні регалії охочі знайдуть у Гуглі. Додам, що у нас дуже крута команда, де кожен є неймовірно цікавою особистістю. Ентузіазм і розум роблять неймовірні речі.

Рік у стартапі навчив тому, що абсолютно нормально не спати по три дні, можна випити кілька літрів енергетику і все одно вирубитись, а ламінат – це шикарний матрац для сну. А якщо серйозно, то робота у стартапі і відрізняється тим, що у тебе немає посадової інструкції, роботи у форматі 9 to 5. Вчора ти писав комунікаційну стратегію чи шукав інформацію про ринок сонячних панелей в США, а сьогодні ти замовляєш антимоскітні сітки в офіс чи спілкуєшся з потенційними партнерами з Італії. Ти можеш тиждень бити байдики, а потім кілька днів не вилазити з ноутбука. Робота перетворюється на стиль життя. Зідзвони о 3-й ночі перестають дивувати. Зранку ти майже ніколи не знаєш, чим займатимешся ввечері і коли ляжеш спати. Добре це чи погано – поки важко сказати. Але смузі я ще жодного разу в офісі не куштував. А Silicon Valley – це не комедія, а документальний серіал, правда.

– Ти згадував про те, що часто береш на себе відповідальність, а тільки після того думаєш про наслідки. Чи є такі рішення, про які жалкуєш, або було дуже соромно за них?

– Так, згода, а потім усвідомлення цього майже завжди викликають внутрішній конфлікт, між психологічним станом та обіцянками. Кілька разів дуже сильно кидав людей, бо не міг сказати “ні”. Детально згадувати не маю бажання. Просто скажу, що вчусь так більше не робити.

Бо робити лайно – означає не поважати себе

– З твоїх слів, основні твої чесноти і вади: прямолінійність та прокрастинаторство. Поділись яскравими історіями про те, де ці якості виявлялись по-різному.

– Ой, історій не пригадаю. Прямолінійність і гарна, і погана тим, що люди ображаються на ті речі, якими я зовсім не хотів образити. Але кльово, що є люди, які терплять мене і навіть вдячні. Прокрастинаторство круте і погане тим, що я часто працюю за принципом “повністю зарядженої батарейки”. Тобто я можу тиждень сидіти і нічого не робити, накопичуючи нудьгу і сили, а потім кілька тижнів майже не спати і вджобувати. Ясна річ, це не дуже корисно для здоров’я, але інколи по-іншому не виходить.

– Ти написав, що не уявляєш свого життя без:

  • Участі у процесах творення громадянського суспільства, чому?

Бо відчуваю, що у багатьох процесах можу бути корисним. Я тут народився. Я хочу, щоб мої діти та онуки теж жили тут і розмовляли українською, як мінімум, але жили краще за мене. Тому я відчуваю відповідальність за майбутнє наступних поколінь.

  • Навчання у інших та передавання своїх знань:

Я людина, яка погано вчиться, використовуючи книжки. Тому для мене критично важливо взаємодіяти з іншими. А також я отримую щирий кайф, коли розповідаю щось нове іншим.

  • Подорожей та вивчення інших культур:

Якщо довго сидиш на одному місці та в одному середовищі, уява починає набирати форми культурних обмежень. Межі – це погано.

  • Нової музики:

От як є кіношні задроти, так у  мене те саме з музикою. У свої 15 я слухав по 10-15 альбомів на день, постійно втикав на вузькопрофільних форумах. Музика мене дуже надихає. Вона як фітнес для мозку.

(Спеціальна підбірка 5 улюблених нових треків від Павла для читачів ММ – ред.)

  • Можливості робити якісний продукт, який є outside the box, чому?

Бо робити лайно – означає не поважати себе.  

У мене іноді виникає враження, що менеджери Академії і спудеї перебувають у паралельних Могилянках

– Поки що ти наймолодший респондент на сайті Моєї Могилянки. Тобто у тебе найсвіжіші спогади “зсередини”. Тому таке запитання: що треба змінити в КМА, щоб ВНЗ потрапив у ТОП-50 і як?

– Виконувати задекларовані принципи. Припинити гнатись за рейтингами. Перестати пишатись несуттєвими речами. Вести відкриту і прозору  комунікацію. Почати звертатити увагу на фідбек від студентів. Не зосереджуватись на абсолютних показниках. Щорічно оновлювати програми курсів, де це можливо/потрібно. Не витрачати кошти на застарілі методи, а накопичити гроші і таки придбати дороге, але якісне рішення для електронного документообігу. Ну, і дозволити твіттер-трансляції Вченої Ради 🙂

Павло Бондаренко

У мене іноді виникає враження, що менеджери Академії і спудеї перебувають у паралельних Могилянках. Проте маю бажання через 10-15 років повернутись до Академії.

– Чи відчуваєш, що на тебе якось вплинули Могилянка чи могилянська спільнота? Як саме?

– Тут має бути маленький дисклеймер. Я вперше дізнався про Академію у 12 років. Річ у тім, що коли я переїхав до Києва, нашими сусідами виявилась родина, у якій син Дмитро саме закінчив ФСНСТ. Наші сім’ї дуже потоваришували, і тому я постійно тусив на «дорослих» вечірках Дмитра та його друзів. І ті люди настільки мене вразили своїми якостями і поведінкою, що я більше і не думав про інші універи. Ще до вступу я перечитав весь Бонет, Інсайдер, Плацераці.

Павло Бондаренко

Тому у мене був дуже великий когнітивний дисонанс від співвідношення “очікування/реальність”. Але так: людський капітал – це зараз найбільша унікальна цінність нинішньої Академії. Я маю все, що я зараз маю, саме завдяки могилянській спільноті. <3

– Є така приказка: “Що відбулось на кораблику, те залишається на кораблику”. Тому час запитати про інші ситуації з особистого життя. Розкажи одну-дві історії, які інколи не варто знати онукам 🙂

– Йохохо, мабуть, тут я все ж таки трохи зануда, і екстраординарного зі мною мало чого траплялось. Але точно промовчу про алкогольні марафони у Хвильовому. 🙂

– Чи є якась велика мета на життя?

– Чітко сформованої ще немає. Але хочу вийти за межі наявної системи та зробити свій внесок у розвиток суспільства та людства. Сподіваюсь, що оформлення ідеї відбудеться протягом п’яти наступних років.

– Call to Action щодо тебе. З чим можуть до тебе звернутися могилянці?

– Файнал меседж: тільки тяжке вджобування кожного та повага до інших може врятувати Україну. Не відступайте від своїх цінностей і завжди їх захищайте. Не робіть того, що вам не подобається, заради грошей.

А щодо мене: скажу, що багато чого не знаю, але усіма знаннями радо поділюсь, як мінімум у формі поради.

Спілкувався Олександр Король

Редактор – Віта Шнайдер


Враження від спілкування: емоції, купа енергії й абсолютна щирість – це на 100% про Павла. Спритні руки та світлі мізки у всьому: від всесвітньовідомих інноваційних еко-технологій чи соціального підприємництва до державотворення. Справжній yovman – він такий. Це українське МАЙБУТНЄ і воно тішить. 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі