Орест Кузимків. Один із творців «Хвильового»

11

Кажуть, молоді стартапери-маркетологи врятують світ 🙂 Але не будемо вірити словам. Читайте про чудові результати одного з засновників легендарного могилянського бару «Хвильовий». А ще приєднуйтесь до проекту Ореста у сфері електрокарів!

Освіта: НаУКМА, спеціальність «Маркетинг»; Національний університет «Львівська політехніка»

Досвід: стажувався у «City Institute/Інститут міста»; один із засновників бару «Хвильовий»

Налаштовуйтесь на хвилю Ореста під час читання, плейлист спеціально для ММ:

– Які асоціації спадають тобі на думку зі словом «Могилянка»?

– Могилянка для мене – це сімейність, дружність і відповідальність. Я маю з чим порівнювати, оскільки вчився не тільки в КМА, а ще й в ЛПІ. Усі між собою у зв’язку і є міцним ланцюгом, який може багато чого змінити. Могилянка і могилянці несуть освітню ідею в Україні. Тому КМА для мене була завжди рідною.

– Чому ти обрав Могилянку?

– Обирав передусім спеціальність. Я мав розгалужене бачення себе у майбутньому. Була тяга до маркетингу, економіки, архітектури, хімії та ІТ. Коли я долучився до проектів у сімейному бізнесі, з’їздив на міжнародні виставки, то зрозумів, що мені найбільше подобається управління, менеджмент. Вирішив, що хочу робити щось креативне у цій сфері. Тому обрав маркетинг як основу всіх економічних наук.

image001

– Що тобі найбільше сподобалось у Могилянці?

– У Могилянці мені найбільше сподобався підхід викладачів. Усе було доступно пояснено під час процесу навчання. Ще гнучкість графіку, бо ти міг самостійно складати його на початку семестру. Крім того, Могилянка дає вибіркові дисципліни. Однак я забрав би вільне відвідування лекцій, тому що через це ними деколи легковажать.

КМА давала дуже багато гуманітарної освіти, менш практичної. Мені хотілося б більше практики, різних сучасних програм-симуляторів, а також семінарів, кейсового спрямування; щоб навчання не було лише «теорія та книжки». Коли я після Могилянки пішов у консалтинг, то часто вдавався до самоосвіти.

На маркетингу мені не вистачало курсів, які були б орієнтовані на Інтернет спрямування. Тобто SMM, SEO, Google AdWords, Google Analytics тощо. Вони, на мою думку, повинні бути базовими на сьогоднішній день. Google та соціальні медіа займають велику частку ринку в світі, потрібно впроваджувати освітні програми, які давали б поштовх до розвитку даної галузі. Є відстань між реальністю сьогодення і тим, що ми вчимо. Цей відрізок зменшується поступово, проте відстань все одно велика. Хотілося б, щоб університети наздоганяли її швидше.

– Що варто змінити у системі освіти?

– Є багато людей, які не можуть її здобути. Однак існувати в нашій країні без освіти неможливо.

В Україні склався стереотип: якщо ти без «корочки», то ти – ніхто. Так не повинно бути

Більшість звертає увагу на досвід. Я стажувався в Австрії у консалтинговій фірмі. Велика кількість стажерів у них саме з університетів, а стажування оплачуване. Натомість у наших фірмах за стажування зазвичай платять дуже мало або взагалі нічого.

Необхідно розвивати в нас цю бізнес-культуру.

Якщо приходить до мене студент на стажування, не він мені повинен, а я повинен щось йому дати

Також ми не даємо можливості студентам отримати конкретно-практичних вмінь. Свою сферу я ще вивчаю, бо вона мені зовсім нова. Та згодом я міг би передавати досвід студентам. Нині є багато таких викладачів, котрі займаються власним бізнесом і викладають. Це правильно, і цього повинно бути більше. Якщо було б на 70 % більше практиків у викладацькій групі, ситуація значно покращилася б. Саме така група людей може бачити більш незалежно. Вони розуміють, що в бізнесі ти повинен завжди експериментувати.

13239307_10204627110998271_4680214839483558608_n

– Як почався твій професійний ріст?

– Ще змалечку батьки вводили мене у структуру бізнесу, тому що мали бажання передати свої знання та досвід нам з братом. А на четвертому курсі під час стажування я займався моніторингом. Шукав ресурси, складав та сортував бази даних. Почав далі займатися самоосвітою.

Другий досвід – це «Хвильовий». Коли я повернувся з Політехнічного, друзі робили «Могилянський конкурс рухомої картинки». У них не вистачало часу зробити афтепаті, і ми вирішили зняти для цього приміщення. Знайшли місце недалеко від Могилянки, зателефонували, зустрілися, подивилися умови. Ми ніколи не займалися ремонтами, але максималізм зашкалював, тому вирішили зробити його власноруч.

Уклали договір тільки на два місяці, бо не думали, що затримаємось там на довше. Планували два місяці попрацювати і закритись. Залишалось близько 2-3 тижнів до афтепаті, тому почали робили різні DIY. У процесі ремонту нам допомагало дуже багато друзів з Могилянки (близько 30 чоловік).

У нас був навіть батл: одна команда ставить цегляну стіну (до речі, назва пішла від неї, бо вона вийшла трохи хвиляста та крива), інша – гіпсокартонову стінку. Урешті-решт, обидві стінки були збудовані одночасно. Під час роботи над цим проектом я дещо зрозумів.

Коли людина працює, вона реально живе

Уся людська суть – це робота. Згодом через низку обставин ми переїхали у нове приміщення. Зробили там ремонт за півтора місяці, але й досі вдосконалюємо інтер’єр.

Receive Updates

No spam guarantee.

– Як ви себе позиціонуєте?

Насамперед це бар, але й платформа, на якій будь-хто з українських виконавців, митців може себе реалізувати

У нас багато івентів, які відбуваються щотижня. Намагаємося розвивати українську культуру: у нас проходять виставки, релізи нових альбомів, поетичні вечори та просвітницькі лекції.

Ми надаємо нашому відвідувачу атмосферу: аби йому було приємно, аби він потрапив у коло, яке може дати йому приємні спогади. А ще ми розвиваємо культуру алкоголю в Україні. Це не тільки коктейлі, а і споживання вина та крафтового (локально звареного) українського пива.

15170990_10205787155078648_1992963376036349881_n

– Що найбільше цінуєш в людях?

– Напевно, чесність.

– Як навчитися чесності?

Чесності не навчаються – її виховують

Виховують змалку, за що я вельми вдячний своїм батькам та рідним. Чесні, відкриті люди завжди ведуть за собою інших, несуть якусь приємну енергетику.

– Що для тебе команда? Як ти її будуєш?

Команда для мене – це коли всі партнери

Коли є градація між людьми, на розривах виникає багато проблем. «Хвильовий» як проект працює вже більше двох років. Кожен, хто приходить до нас, починає з нуля. На своєму початку ми були і адміністраторами, і барменами.

Я люблю працювати на барі, тому що так можна спілкуватись з нашими відвідувачами. Ми намагаємося давати людям атмосферу, тому створюємо її уже від барної стійки. Це дає push, і люди далі з цим вихором потрапляють у свою атмосферу.

У командній роботі спілкування з колегами, партнерами – це найважливіший фактор. Усім потрібна оцінка одне одного, зауваження повинні сприйматись адекватно. У нашій команді ми стараємося доводити до відома, що хочемо отримувати фідбек від нашої роботи.

Не повинно бути градації «Ви – Ти», повинна бути «Ти – Ти»

Так ти зможеш максимально об’єктивно оцінити та відчути реальність ситуації.

12832577_10201524194543407_7954233309504127965_n

– Чого прагнеш у житті?

– Мрію дати можливість світові розвиватися у сфері розумних технологій

Я дуже цікавлюсь хай-теком та іншими новинками. Завжди намагаюсь бути в курсі всіх електронних подій. Мій перший стартап – на зразок Uber у Львові, але на електрокарах. Я працював у міській раді Львова і захотів, щоб був сучасний сервіс таксі на муніципальному рівні.

Але на той час у країні не знайшлося інвесторів. До того ж, у кожного таксопарку є свій чиновник. Проте цей проект ще живе у мене у серці. Думаю, я до цього питання ще повернусь.

– Які були важкі моменти в житті ? Як «розрулив» їх?

– Я по натурі оптиміст, намагаюсь не бути злопам’ятним. Можу емоційно десь вибухнути, але потім це все притихає. Я всіх люблю і зі всіма радію. Бувають різні складні ситуації – і в сім’ї сваримося, і на роботі. Проте, хоч я й імпульсивний, швидко заспокоююсь.

– Чим ти ще займаєшся?

– Тепер – роботою. Я люблю грати в баскетбол, кататися на сноуборді. Однак нині потрібно більше віддаватися роботі, а на себе часу зовсім не лишається. А основне моє хобі, напевно, подорожувати.

– Які звички розвинені в тобі?

– Намагатися бути оптимістом – це найважливіша звичка, яка має бути.

Чесність і оптимізм – це дві речі, які повинні обов’язково бути у житті

А ще намагатися радіти кожному дню і допомагати людям.

– Щоб ти порадив би Могилянці, студентам, адміністрації змінити/поліпшити?

– Студенту пораджу ходити на лекції, брати участь у самоврядуванні. Це дуже важливо. Я подався на старосту, і це дало мені багато вигідних речей, я тісно спілкувався зі всіма викладачами.

Студенту важливо навчитись не боятися зробити перший крок

Якщо він на першому курсі навчиться це робити, то у подальшому житті йому буде легше робити кроки набагато більші і довші.

Викладачам та адміністрації хочу побажати, щоб додали більше практичних моментів до лекцій і семінарів. Від однієї теорії ти починаєш нудьгувати. А щодо адміністрації – вона дуже класна і весела у Могилянці, я її люблю.

– Якщо змінював би щось в державі, на що перше звернув увагу?

– Хоч я дуже добра людина, але посадив би всіх нечесних чиновників, зробив би жорстку люстрацію. Запровадив би реформу, яка передбачала б заборону працювати кадрам з минулого режиму у новій системі.

Поки в нашій державі не зміниться система – нічого не зміниться

Call to actions:

Якщо буде потреба, наприклад, провести в Могилянці якусь лекцію, я із задоволенням погоджусь. Проте я відчуваю, що мені ще необхідний час, аби я по-справжньому відчув це, зробив якісно. Я завжди намагаюся зосереджуватися на якості, тому що за нею стоїть хороший сервіс. Можливо, мені потрібен партнер в технічному плані. Якщо є людина, яка готова зайнятися електрокаром українського виробництва, то я буду «за».

Спілкувався Олександр Король

Редактори: Альона Філоненко, Марія Чадюк

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі