Ольга Столярчук. Network має працювати!

111

Бажання Олі реформувати Україну за допомогою міжнародного нетворкінгу таке велике, що ледве вміщується в її тендітну та духовно збагачену особистість. Познайомтеся з ефективною формою вислову «зв’язки вирішують все». Надихніться історією «невпинного позитиву» та руху вперед. Упевнений, що після прочитання інтерв’ю у когось з’явиться бажання зробити хоч невеличкий внесок в українське суспільство або в Могилянку! Увімкніть музику і насолоджуйтеся сповіддю!

Освіта: НаУКМА (Факультет правничих наук)

Досвід: WEF Global Shapers Kyiv Hub (член з 2013 р., куратор 2015-2016), Israeli-Ukrainian Alliance (співзасновник з 2016 р.), старший радник у НАК «Нафтогаз України», юрист у Schoenherr Ukraine та Salans LLP, стажер у Європейському Парламенті

Налаштовуйтесь на хвилю Ольги під час читання, плейлист спеціально для ММ:

Які асоціації виникають зі словом «Могилянка»?

– Для мене Могилянка – це родина.

Це маленька спільнота, яка і досі радісно тебе сприймає

Той хештег, який ми отримали («могилянець», «спудей»), творить певні родинні зв’язки усюди, де ти перебуваєш.

Уже після закінчення навчання я зрозуміла, що Могилянка в мене викликає асоціації з іншим, альтернативним способом життя. Я думаю, найголовніше, що я отримала за навчання, був вільний спосіб мислення, на кшталт out of the box.

–  Чому ти обрала Могилянку?

– Обирала я довго. Спершу я обрала факультет, на який хотіла вступати, – правничий. Для мене він був певним алгоритмом дій, мислення, який стане необхідним у житті. Звичайно, я обирала серед найбільших університетів України, – КНУ, КМА і Харківським юридичним. КНУ розглядала, бо це найбільший університет, КМА – через викладацький склад.

Мені імпонувало, що у Могилянці можна було обирати предмети, а навчання на 80% самостійне. Це було стимулом: ти розумієш, що йдеш в університет не просто, щоб отримати диплом і «відсидіти» на парах, а щоб займатися тим, що до вподоби, працювати самостійно та отримати практику.

Що ти отримала, навчаючись в Могилянці?

– Могилянка –  це, насамперед, доступ до інформації. Тоді, на 2005 рік, це було на зразок online education, яка існує нині. У нас був великий обсяг викладачів, практики, вибір предметів, і все це ти використовував для своїх прагнень і за власним бажанням. Хіба це може не приваблювати?

А ще викладачі. І не тільки як люди, які тобі дають знання, а як люди-мотиватори. Студенти також стали додатковим мотиватором. Багато зі спудеїв приїхали з невеликих містечок, і для них шлях до Могилянки був сповнений впевненості у свої сили і надії, що все у цьому житті можливо. Такі історії не тільки спонукали замислитися про власний вибір та шлях, а й надавали сил і віри. Це ще більше тебе мотивувало. Усе спонукало використовувати всі ресурси і не зупинятися.

(фото з першого українсько-ізраїльського форуму підприємців, організованого Israeli-Ukrainian Alliance, зокрема Ольгою Столярчук)

(фото з першого українсько-ізраїльського форуму підприємців, організованого Israeli-Ukrainian Alliance, зокрема Ольгою Столярчук)

–  У яких проектах брала участь у студентські роки ?

– Під час навчання я «відпрацьовувала» (волонтерство для Аlma mater) у Відділі міжнародного співробітництва Києво-Могилянської академії. Мала доступ до великого розмаїття інформації щодо міжнародних програм, літніх шкіл, конференцій, і вже там я відчувала, що Могилянка – це тільки початок. Тому і сама пробувала свої сили у конференціях, конкурсах, змаганнях і брала участь у міжнародних заходах.

Після навчання в Могилянці я вступила до Віденського університету, де отримала диплом магістра – LL.M. Я досі маю активну позицію щодо важливості міжнародних проектів, тому багато часу присвячую таким заходам (участь, організація). Особливо у проектах для розвитку суспільства в Україні.

У Могилянці я відчувала себе привілейованою, і мені не давало спокою те, скільки людей в Україні обмежені у тій чи інший мірі. Мені хотілось віддавати, і я реалізовувала це через волонтерство. Під час навчання я брала участь у юридичних школах. Ми поширювали інформацію про стан юридичних факультетів, шкіл і т.д. Була ще і правнича клініка при нашому факультеті. По суті, це навчальний предмет, під час якого головним завданням було допомогти людям, які не могли найняти адвоката чи юриста, надати їм кваліфіковану пораду, консультацію.

Волонтерство я не покинула і досі займаюся подібним. У вільний від роботи час я допомагаю декільком організаціям, зокрема це стосується безкоштовної юридичної консультації. Здебільшого, це громадські організації та приватні особи – люди із аутизмом, обмеженими можливостями, люди, які брали участь в АТО або їхні родичі.

Чому ти брала участь у міжнародних проектах? Що ти від них отримувала?

Усе, що пов’язане з міжнародним співробітництвом, –  це бажання почути більше сторін, зробити свій світогляд трошки ширшим

Навчання у школі – це було одне коло, у КМА воно розширилось, можливо, навіть на всю Україну. Від своїх одногрупників я чула багато історій, розуміла реалії України.

Потім я перейшла на рівень сприйняття того, що, крім України, є ще інша частина цього світу, яка, напевно, відрізняється і не зовсім така, як ми. Я брала участь, щоб отримати досвід, практично зрозуміти, як влаштований бізнес, як побудоване суспільство, які існують тренди і що ж таке ці європейські цінності. Крім цього, для мене це був шанс поширити меседж про Україну й українців і, звичайно, побороти стереотипи.

– А тепер?

– Нині я є членом організації Global Shapers Kyiv Hub. Це ініціатива, яка була заснована Всесвітнім економічним форумом (World Economic Forum, WEF). Минулого року я мала честь бути куратором цієї спільноти. Разом із спільнотою ми реалізовуємо свої ініціативи, організовуємо міжнародні та локальні заходи й івенти, які мають вплив на різні аспекти нашої спільноти та країни.

Головною метою для нас є поширення у світі реальних історій про Україну, українців, які критично й прогресивно мислять, що у нас є великий потенціал для розвитку і інновацій. У такий спосіб, через свій канал зв’язку, ми не тільки намагаємося принести в українське суспільство щось нове, а й будуємо стосунки довіри із міжнародною спільнотою. Люди починають сюди приїжджати, дізнаватись і бачити все на власні очі.

Усе, що ми нині поширюємо (спільні проекти, навчання, ініціативи) це наша найбільша інвестиція на користь України у світі

(фото з засновником WEF – Клаусом Швабом)

(фото з засновником WEF – Клаусом Швабом)

Які проекти ви робите?

– У нас є цікавий проект – Ukrainiаn Discovery Tour. Ми робимо його вже третій рік. Головна мета – познайомити з Україною, її життям, інноваціями, успішними історіями. Ми здійснюємо все це на професійному рівні, тобто такий B2B чи «Social2Social». Нині ця програма відкрита лише для членів нашої спільноти в інших країнах, а це більше 452 міст про всьому світові.

Програма містить серію зустрічей з бізнес-лідерами, громадськими діячами, ЗМІ, IT-гуру й іншими незвичайними й унікальними людьми з різних сфер і галузей України, відвідини визначних та виняткових місць Києва, а також висвітлення досягнень та надбань України протягом 4-х днів.

Проте ми не зупиняємося на молоді, залучаємо до нашого туру business та opinion makers. Серед ініціатив WEF є Young Global Leaders. Це, здебільшого, люди від 35, із винятковими досягненнями та внеском – політики, лідери, власники бізнесів, інвестори. Серед них в Україні – В. Кличко, А.Колодюк, І.Шевченко, Г.Гопко, М.Наєм, Руслана. Головна мета – показати Україну іноземцям та зробити поштовх до співпраці у будь-якому вигляді. Звичайно, хотілося б, щоб у формі інвестицій, над цим і працюємо 🙂

–  А ще до чого прагнете?

– Показати український ринок та український продукт, українців і наш потенціал. Передусім, запросити інвесторів, а також збільшити кількість успішних кооперацій. Ще прагнемо навчити українців, що таке networking, а іноземцям дати базу для такого нетворку та особистих контактів у рідній Україні.

Друге – розповісти, що у Києві не бомблять. А ще пояснити, що таке війна, як вона впливає, що інвестиціям це не перешкода (хто не вірить – хай приїде і переконається, у нас все можливо, як і в Ізраїлі під час конфліктів).

Ми орієнтуємося на невеликі групи для того, щоб примусити цей приватний тур працювати і для цілей логістики. Проте в майбутньому плануємо розширюватися, охоплювати більш широкі категорії і залучати більше людей, відповідно, і збільшувати impact.

Для нас це перший крок до розвитку публічної дипломатії з боку України в рамках WEF, адже що більше буде таких проектів на молодіжному рівні, то частіше для лідерів світу буде з’являтися agenda по Україні

(Ukraine Discovery Tour 2.0., червень 2016, пробіжка GS Kyiv Hub, UVCA та учасники туру)

(Ukraine Discovery Tour 2.0., червень 2016, пробіжка GS Kyiv Hub, UVCA та учасники туру)

–  Що тобі найбільше подобається у людях?

– Напевно, відкритість до чогось нового. Я дуже не люблю людей, які обирають або біле, або чорне. Мені здається, що така людина одразу руйнує все цікаве, що є в світі, не дає шансу для балансу і не сприймає іншого. Це насправді найгірше, що можна собі уявити.

Надзвичайно люблю щирих та «справжніх» людей. Зрозуміло, що всі ми граємо свої ролі у тій чи іншій ситуації, але завжди потрібно залишатися людиною. Таким прикладом для мене були і є мої батьки.

Мені здається, що з розвитком технологій побудувати довіру стає найскладніше, а знайти ту людину, яка щира, відкрита, справжня, стає викликом

Receive Updates

No spam guarantee.

–  Як ти вважаєш, як можна було б збільшувати відкритість, довіру до людей?

– Відкритість до всього на світі, хоча і «народжується» у родині, формується у більш широкому колі – університет, школа, робота. Тому велику роль грають університети та університетське життя. Це той час, коли ти виходиш за певні рамки. У тебе було спокійне життя, а тепер доводиться все заново осмислювати.

Крім того, поштовх до чогось нового відкривається лише через комунікацію

Нині потрібно, щоб кожен почав зміни з себе, і світ буде швидко змінюватися.

Можливо, у тебе є якісь поради, які можна використовувати у корпоративному сегменті?

– Насамперед, це бути тими змінами, що ти хочеш бачити. Бути прикладом, не забувати про повагу, вміти слухати й ніколи не зупинятися на досягнутому. Моє останнє місце роботи – компанія «Нафтогаз України». Попри те, що це, напевно, найскладніше місце моєї роботи, свій найкращий досвід я отримала саме там.

«Нафтогаз України» – це налагодження комунікацій у системі із більше ніж 3000 людей, баланс між приватним та публічним, професіонали, досвідом та наполегливістю яких ти захоплюєшся, а головне прогрес та інновації у сфері, де на них ніхто не сподівався. Це дає зрозуміти: усе можливо, потрібно лише над цим працювати.

(офіс WEF у Женеві, Ольга Столярчук під час зборів кураторів хабів спільноти Global Shapers)

(офіс WEF у Женеві, Ольга Столярчук під час зборів кураторів хабів спільноти Global Shapers)

Як це у собі зберегти?

– Як залишитися людиною? Напевно, слід не зраджувати свої моральні принципи.

Наше покоління (мілленіали) відрізняється від попередніх тим, що пріоритети змінюються, і тепер для нас головне – привнести щось у спільноту, де живеш. Це прекрасний тренд, і головне тепер не зупинятися

–  На що ти спиралась у складних ситуаціях і що тобі допомагало?

–  Під час навчання у Могилянці нас дуже мотивували нашою особливістю та винятковістю, і було відчуття, що ми зможемо все. Потім була  магістратура у Відні і, мені здавалось, що я вже так багато чого отримала, тепер можу ще більше взяти, потім повернутись в Україну, і все одразу змінити.

Хоча у Відні навчання було подібним, відрізнялися студенти. По-перше, деяким з них було за 45 років, багато з них вже працювали на високих посадах, для всіх це була інвестиція часу. Така мотивація була і в мене, а ще були мрії та фантазії, що я захищатиму права людей, можливо, тварин; і що такі спеціалісти будуть тільки в інтересах України, і разом зі мною всі реформи підуть «на ура».

Тоді я ще не розуміла, що від мрій до реалій шлях трошки довший. Коли приїхала сюди, це було «переосмислення». Воно далося непросто, але повторюю, усе можливо, це вартує часу та наполегливості.

– Розкажи детальніше про «переосмислення».

– Інколи на інтерв’ю в Україні я бачила скептицизм, що європейське бізнес-право в нашій країні не в пріоритеті, а досвід у Європейському Парламенті не дає мені унікальності та переваг. Виявляється, що українців не так просто здивувати 🙂

Звичайно, певний час у мене був песимістичний настрій, але завжди приходить і світлий період, коли все знову залежить лише від тебе. Віра залишилась завдяки людям, що мене оточують. Це мій мотиватор. Я рада, що нині Україна дарує нам багато перспектив, місць, де можна реалізуватися.

15220204_10154272932122675_2849573217056212083_n

–  Які риси ти сформувала в собі? Яка твоя внутрішня філософія?

–Моя філософія проста: вмій слухати себе та людей, що є поруч. Безперечно, завжди буде хтось, на чиї поради ми спиратимемось, проте завжди довіряй собі і май власну думку.

А ще дуже важливо залишатись позитивним. Людям не потрібні твої проблеми.

А позитив – це іскорка, яка заряджає і тебе, і людей

Навіть якщо тобі суперпогано – все одно думай позитивно, тоді насправді так і буде. Коли ти бачиш усюди позитив, тоді і світ здається кращим. А якщо він кращий – тоді в тебе є більше можливостей себе реалізувати.

–  Маєш хобі?

– Я обожнюю біг. Інколи я бігаю сама, часто з друзями, і навіть пробувала клубами й організаціями. Намагаюсь робити біг особистим спортивним досягненням, і часом, який ти можеш провести наодинці, відійти від проблем і негативу.

Дуже люблю їздити верхи. Мені здається, це теж дуже прикольний вид спорту, через особливий зв’язок з твариною. Я практикую медитацію і йогу. Це час, коли ти можеш навчитися слухати себе і своє тіло.

Які інновації варто впровадити у ВНЗ?

– Думаю, що у навчання слід додати більше практики, так звані менторські заняття, практичні тури і завдання. Інформації тепер багато, її можливо здобути самостійно, а от застосувати знання на практиці – складніше.

Не варто забувати і про контент. На мою думку, для університетів контентом є і alumnus. Зв’язок із ними і їм між собою – це, справді, інноваційна і потрібна річ.

Network має працювати

Скажімо, хоча б мати базу із профайлами і контактами або мережу, де по хештегам (інтереси, професійні речі, основні критерії) люди могли шукати людей. Є безліч даних, але потрібно їх зібрати, зберігати і потрібен певний алгоритм, що їх поєднуватиме. Це було б чудово її реалізувати, якщо такого ще в нас немає.

14102468_10153991184152675_6685139835915146106_n

(фото у студмістечку університету Technion в Ізраїлі, де Ольга Столярчук пройшла курс Project Management Professional)

–  Call to actions:

– Найголовніше – це будувати, продовжувати та посилювати діалог з усіма, у будь-яких сферах та на будь-якому рівні. Network має працювати.

Викладачам варто частіше спілкуватися з студентами, студентам більше дізнаватися одне про одного, бо так будується довіра. Випускникам варто не втрачати зв’язок зі КМА. Буде дуже добре, коли кожен випускник матиме в голові обов’язок зустрічатись і віддавати щось Академії. Для адміністрації такий call: буде дуже круто, якщо створюватимуться певні відділи, які займатимуться проектами всередині Могилянської академії та візьмуть під опіку випускників.

А сall to action щодо тебе:

– До мене можна звертатись за порадами, як вступити в іноземні ВНЗ. Залюбки поділюсь, як можна вільний час проводити з користю – волонтерські, благодійні та міжнародні організації. До того ж, я завжди рада допомогти в юридичній сфері, якщо це пов’язано зі сферою нафти й газу, конкурентного права та бізнес-права. Я завжди відкрита до комунікацій щодо створення, ведення та координації іноземних проектів. Для всіх контактів – я у LinkedIn

Спілкувався Олександр Король

Редактори: Альона Філоненко, Марія Чадюк

 

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі