Олесь Петрів. Тренер українського штучного інтелекту та розробник карти простору ідей

фон.Олесь Петрів

 Освіта: 2007-2009 ФІ (кафедра програмної інженерії) в НаУКМА, 2009-2011 ФПрН в (кафедра фізики) НаУКМА.

Досвід: 2009-2011 веб-розробник у K-K design, 2012-2013 browser extensions та javascirpt розробник у компанії SOHO.NET, 2012-2013 Javascript-розробник в Integritum, з 2013 і дотепер працює в VideoGorillas на посаді розробника систем машинного навчання.

Проекти: розробка систем машинного навчання, конструювання нейромереж, у студентські роки – бізнес з розробки сайтів, доставки суші та запуску небесних ліхтариків.

Налаштовуйтесь на хвилю Олеся під час читання: плей-лист спеціально для ММ

Людина намагається інтегруватися у нове середовище, а потім усвідомлює, що в неї є два шляхи: постійно бути «недо» іншими або звернути увагу на те, що відрізняє особисто тебе, й робити на цьому акцент

Мені відомо, що ти з Трускавця. Чи пам’ятаєш той момент, коли приїхав до Києва?
– Ми жили з батьками в Трускавці, де я ходив до школи три класи. Згодом обставини склалися так, що батькові необхідно було по роботі поїхати в Київ, де ми й опинилися всією родиною. Першим потрясінням у новій школі стало мовне середовище. У Трускавці я спілкувався винятково в середовищі своїх однолітків з Галичини, а російську мову чув хіба що по телевізору та від деяких туристів. Російськомовні діти у новій школі сміялися, коли я намагався говорити російською, хоча один випадок дав мені зрозуміти недоцільність цього. Одного разу Святий Миколай подарував мені диктофон, який я приніс у школу, і який, за збігом обставин, записав мою розмову російською. Одним словом, з тієї пори я розмовляю тільки українською. Власне, так часто буває на етапі адаптації. Людина намагається інтегруватися у нове середовище, а потім усвідомлює, що в неї є два шляхи: постійно бути «недо» іншими або звернути увагу на те, що відрізняє особисто тебе, й робити на цьому акцент. Загалом, ця історія призвела до того, що ми змінили школу – я пішов вчитися до Києво-Могилянського колегіуму. Тоді, у 5 класі, в нас навіть посвята була.

Тож я в Могилянці з 2000 року. Одразу почав спостерігати за студентами, які сиділи на першому плацу, спілкувалися, вчилися. У мене склався романтизований образ – настільки, що я вже тоді знав про свої майбутні плани щодо вступу. Вибір факультету залишався відкритим питанням, а от місце навчання – ні. Навіть альтернатив собі не створював.

5G6A5986Чому ти обрав саме інформатику в результаті?
– Одного разу нам задали домашнє завдання з математики, пов’язане з графіками функції. А у мене, благо, був хороший Інтернет. Я почав щось вишукувати, а знайшов у результаті інструкцію до Turbo Pascal. Витратив всі вихідні, аби встановити його на комп’ютер, а всі наступні вихідні на те, щоб навчитися писати примітивні програми в ньому. Через певний час я усвідомив, що з формули можна згенерувати цілу програму, яка сама буде малювати графіки. До речі, від графіків простої прямої я прийшов до більш комплексних функцій та малювання фракталів… Для мене стала цікавою математика, бо раніше я взагалі не розумів її призначення.

 

Тобто, ти пов’язав це з реальністю?
– Так! Трохи згодом я почав грати в онлайн-ігри. 2 роки викинутого життя… Спочатку було цікаво грати з усіма, але через певний проміжок часу мені захотілося «обійти» гру. Почав читати відповідні форуми, інструкції, сайти. Це дало головне – усвідомлення того, що програмування є ключем до всього. У старшій школі я перейшов до написання тестових сайтів. Це все до того, що на момент вступу вибір факультету був очевидним. На той час факультет пропонував прикладну математику і програмну інженерію. Я обрав друге. Могилянка запам’яталася мені середовищем і людьми. На той момент у нас була відсутня жорстка стратифікація по факультетах, тому знали всіх. Що стосується моєї особистої активності, вже на початку навчання я зрозумів, що з тим обсягом знань, який у нас всіх був, можна було працювати. Так пішли перші замовлення на створення сайтів.

Ця камерність надзвичайно важлива у межах факультету – аби студенти мали ресурс доступу до викладача поза лекціями та семінарами. У КМА панує настрій «напівсімейності».

Ти почав підприємницьку діяльність
– Спершу фрілансером. Згодом почав координуватися з людьми. Ми відкрили власну студію з веб-дизайну. Пройшло трохи часу і база клієнтів розширилася настільки, що стало необхідністю набирати нових членів у команду. Одного разу ми святкували успішне закінчення проекту, а хтось візьми та й скажи: «А давайте відкриємо доставку суші!». Взяли і відкрили. Цей бізнес теж добре функціонував – навіть окупився. То був період, коли рішення приймалися спонтанно. Якось ми почали робити бізнес на запускові небесних ліхтариків. Отут я вперше зіштовхнувся з конкуренцією в українському бізнесі! Приїхали чолов’яги, почали розборки… Весело тоді було. А паралельно я вступив на фізику.

1176380_735176663159319_1666365457_n

Ти паралельно вчився на фізиці?
– Перевступав. Перший курс вчився на контракті і, відповідно, хотів перевестися на бюджет, але, кінець-кінцем, опинився на фізиці. Згодом загадав про те, що в КМА можна обирати предмети, чим й скористався, понабиравши дисциплін зі своєї колишньої кафедри. Хоча фізика мені теж була цікавою як наука. Якщо математика оперує ідеальними абстракціями, то у фізиці завжди є місце похибці. Вона наближена до реального світу. Згодом почав цікавитися нейронними мережами. На парах ми проходили штучний інтелект свого часу, проте викладання мені не подобалось. Я мав інший погляд на це.

Ми прийшли до найцікавішого: поговоримо про освітню систему. Які освітні інновації реалізовані в КМА успішно?
– З позитивного – Могилянка є камерним університетом. Ця камерність надзвичайно важлива у межах факультету – аби студенти мали ресурс доступу до викладача поза лекціями та семінарами. У КМА панує настрій «напівсімейності». Але він має трансформуватися у цілком конкретному напрямку. Сьогодні університет потрібен заради головного – комунікації. Інформація є доступною, бо всі знання світу лежать у тебе в кишені у вигляді смартфону. Освіта потрібна для того, аби студенти почали інвестувати свої знання у інновації та індивідуальні відкриття. Якщо ми ставимо це питання правильно, першою людиною, яка має в цьому допомагати, є викладач.

5G6A5981Так, це добре видно на прикладі закордонних університетів, де студенти і викладачі об’єднуються не тільки теоретично, але й практично. Які інструменти досягнення цього у нас?
– Сьогодні студент працює за схемою «необхідність написання дипломного проекту – вимоги до його написання – виконана робота». Дійсно важливі речі та проекти реалізуються на факультативах. Наприклад, конкурси з призовим фондом. Організатори конкурсу формулюють проблему, яку необхідно вирішити. Студент сам для себе вирішує брати йому в цьому участь чи ні. Головне – наявність пропозиції.

Має бути репутаційна чи фінансова мотивація.
– Так, щодо мотивації! Останнім часом помічаю, що є проекти, є задачі, які необхідно вирішувати в рамках проектів, є гроші на вирішення останніх, але необхідні люди. Чому б не створити базу в межах університету, аби я, як людина, що шукає кадрів, зайшов на цей ресурс, встановив параметри вибору (спеціальність, рік навчання, необхідні навички), знайшов людей, які за грошову винагороду допоможуть вирішити нагальну проблему?

Знання – це інформація, яку ти опрацював, а потім конвертував у те, чим займаєшся

Які ще інновації необхідні КМА? Чого не вистачало особисто тобі?
– Для мене навчальний процес проходив на фоні вечірок та живого спілкування. Пам’ятаєш Бонет? Кожен створював собі віртуальний образ, картинку… Це ж була «напівритуальна» тусовка! Університет для мене є місцем позиціонування себе. Вивчати матеріал можна вдома. Сюди люди приходять, щоб реалізуватися як науковці. Умовно кажучи, 60% сенсу університету – це наука та дослідник всередині тебе. Все інше можна вивчити власноруч. Враховуючи, що вже навіть Массачусетський університет відкрив всі свої курси падає цінність сирої інформації. Знання – це інформація, яку ти опрацював, а потім конвертував у те, чим займаєшся.

Іноді краще взагалі не знати, ніж знати не актуальне

Виходить, що робота викладачів-лекторів більше не потрібна?
– Вона потрібна тільки коли викладач по праву може називатися ментором. Ідеальна схема виглядає так: студентам дається матеріал для власного опрацювання, а періодичні зустрічі з викладачем є командною роботою по вирішенню питань, що встигли накопичитися під час вивчення. Що стосується IT-спеціальностей, створення нових теоретичних курсів є абсолютно недоцільним. Уяви: рік чи два створюється програма курсу, ще рік затверджується, потім вписується у загальний навчальний план університету… На виході ми маємо застарілу інформацію. Іноді краще взагалі не знати, ніж знати не актуальне.

13346608_1281364711892087_9107658569778780357_n

AngelHack Lviv хакатон

Що має в собі розвивати студент?
– Декілька ключових параметрів: мобільність, здатність швидко переключатися між різними задачами, здатність вести декілька задач, не роблячи все одночасно, наука розставляти пріоритети, розуміння власної корисності у команді. Необхідно мати велику кількість невеликих командних задач та вміти переформатувати вже існуючі великі завдання у менші. Кожен має оцінити цінність власних знань та вміти їх застосувати.

Receive Updates

No spam guarantee.

– Розкажи трохи про свою компанію VideoGorillas. Доробки, успіхи, уроки.
– VideoGorillas – команда людей які фанатіють від того що роблять. Була заснована в 2009 році Сашою Жуковим, До речі, він випускник Могилянки, попередньо працював у Viewdle, а потім вирішив зібрати свою команду і автоматизувати більшість із задач технічного логування даних для постпродакшену фільмів, які  ще декілька років тому вирішувались основними голівудськими кіностудіями абсолютно вручну.

В основному ми займаємось розробкою своїх продуктів для аналізу відео та фото в промислових масштабах, підбираємо і вирішуємо задачі таким чином, щоб окрім продукту в результаті мати патент на нову технологію, з деякими можна ознайомитись на videogorillas.com. Також займаємось задачами Natural Language Processing. Стараємось не обмежувати себе якимись технологічними рамками, кожен просто робить те, що вміє найкраще і те, що любить.

Коли я тільки прийшов у VideoGorillas, декілька місяців не міг повірити, що в Україні може бути щось подібне. Я в команді в основному займаюсь задачами машинного навчання, розробкою систем розпізнавання образів у відео, аналіз контексту в текстових даних, одним словом – тим, до чого душа лежить.

Як правило, нашими клієнтами є голлівудські кіностудії, але далеко не тільки вони.

Те, що особливо подобається в організації нашої роботи – у нас вітаються експерименти. З багатьох експериментів в результаті виростають повноцінні продукти, а процес творчості не припиняється.

5G6A5989Працюючи з візуальними образами і семантичними конструкціями в розмовній мові, нам вдалось зробити декілька цікавих моделей того, як може виглядати простір понять, ідей чи візуальних “слів”.

Одною із моїх довгострокових цілей є формування деталізованої багатовимірної карти простору всіх можливих образів чи ідей, у якому будь-яка концепція реально існуюча чи потенційна, матиме свої прогнозовані координати, знаючи які можна декодувати ідею в послідовність слів, що її описують, а відповідно  – можна побачити форму “межі людської уяви” і заглянути в точки, що знаходяться далеко за нею.

Щоб мати приблизне уявлення, як може виглядати простір ідей, можна глянути невеличку тривимірну візуалізацію карти англійської розмовної мови та потоку асоціацій серед слів які були отримані в результаті навчання нейронної мережі. videogorillas.com/visualization

Із недавніх особистих експериментів – динамічна модель англійської мови за період 1950-2016рр. Мова – це динамічний організм, який постійно модифікується, адаптовуючись до соціальних змін і впливаючи на них, а мені цікаво як виглядають ці зміни, яка динаміка руху кластерів понять, та загальна геометрія “операційної системи” людини.

Якщо не підтримується webgl браузером – ось відео:

Розкажи трохи про себе. Ми намагаємось розкрити могилянців комплексно, тому цікаво було б послухати про твоє кохання, яке ти зустрів у Могилянці.

– Так, тут я зустрів і найкращого друга, і дружину. Могилянська спільнота сприяє цьому, бо тут неформальне спілкування. Можна познайомитися з цікавою людиною тоді, коли ти просто нудьгуєш десь на території КМА і незнайомець починає розмову з тобою не з фрази «Привіт! Мене звати так-то, я вчусь…», а із запитання, яке тебе чіпляє. З дружиною познайомився теж випадково – гуляючи на першому плацу. У нас все вийшло дуже органічно. Знаєш, мрієш собі спочатку, що велике кохання на все життя приходить якось особливо, а тут ні… Все дуже природньо. Познайомилися, почали спілкуватися і от ти вже розумієш, що ви одружилися. Ксеня вчилася тоді на соціології, до речі.

13006643_1699027250355132_9047656607301813351_n

AI Hackathon в Digital Future

Поговоримо про хобі. Які маєш?
– Люблю співати, на велосипеді їздити, брати участь в хакатонах… Якщо чесно, моє хобі стало моєю роботою. Воно навіть не залежить від того, чи маю я завдання безпосередньо по роботі. У мене є довгострокові цілі, до яких я йду, і всі вони пов’язані зі штучним інтелектом, тому навіть мої хобі опосередковано пов’язані з головним. Наприклад, психологія. Загалом почав ловити себе на думці, що під час намагання займатися іншими речами думаю все одно про роботу. Така собі професійна деформація, напевно. Просто мозок звик отримувати задоволення від задач певного типу. Буває, дивишся на процент похибки, що падає на одну соту відсотка через певний інтервал часу, а потім розумієш, що провів останні 10 хвилин за цим. Так і живемо.

– Чи траплялись тобі книги, люди, фільми, які перевернули твоє життя?
– Якось в Могилянці мені трапилась людина яка докорінно перевернула життя – це моя дружина Ксеня, важко недооцінити всі зміни, що відбулись в мені за вісім років, що ми разом. Все повністю змінилось після усвідомлення, що найбільший приз який у цій реальності можна виграти, я вже виграв – людину яку кохаєш, яка відповідає взаємністю, доповнює тебе, а ти її. Дорога набуває абсолютно нових фарб, коли йдеш нею не сам. А всі досягнення та “мирські” цілі тепер сприймаються просто як спосіб урізноманітнити проводження часу, але аж ніяк не необхідність чи справжня цінність.

Із художніх книг я люблю тверду наукову фантастику, з авторів можу порадити Грега Ігана – автор, що, не переступаючи відомі фізичні закони, конструює реальності неймовірної “нестандартності”, не обмежує себе одним типом світів і може поставити під знак питання навіть найфундаментальніші і аксіоматичні постулати.

Я не любитель книг про “історії успіху” від сучасних ікон типу Джобса чи Маска. Вважаю, що основною причиною всіх “успіхів” є унікальна і міцна конструкція реальності, яку людина створює для себе в процесі гри в життя, і попри те, що досвід інших людей корисний, – позичаючи правила гри в інших гравців, починаєш грати в їхні ігри, а мені подобається моя.

13344739_1281364768558748_3569136649989093963_n

AngelHack Lviv хакатон

Аналогічне ставлення в мене до релігій, кожна із них – чудовий приклад красивої конструкції світогляду, але попри те, що в кожній із релігій є зерно істини – в моєму світі правдивою може бути тільки релігія сконструйована мною і яка працює тільки для мене, тому не бачу сенсу її нав`язувати комусь зовні.

Якщо говорити про фільми, то напевне, як і для великої кількості представників мого покоління – неабиякий вплив на подальший світогляд і пошуки мав фільм “Матриця”. Також закарбувались у пам’яті та емоціях “Фонтан” і “Пі” Дарена Аронофскі, думаю, немає сенсу уточнювати, чому саме.

– Що для тебе успішна людина?
– За останні 5 років в мене досить сильно змінилось уявлення про “успіх”. І якщо на перших курсах університету з успішністю в мене асоціювались суспільне визнання, круглі суми на рахунках, десятки успішних стартапів за спиною та інші цілі “фастфудного” типу, то зараз враження успішної людини на мене справляють ті, хто сам визначив для себе правила гри (якими б дивними вони не були) і може відчути задоволення від виграшу, навіть якщо ніхто не був і не буде свідком цього виграшу. Вважаю, що успішна і щаслива та людина, котра займається справою, яку любить і так щоб інші їй за це були вдячні.

– Які цінності є для тебе найважливішими? Можливо, є історія, як ти віднайшов їх для себе
– Досить довго великою цінністю для мене було відчуття власної правоти та визнання цієї правоти з боку інших. Але спостерігаючи як з часом деякі мої погляди декілька разів змінювали свою полярність, я поступово зрозумів, що не так важлива “правота” поглядів як напрамок і спосіб, яким вони змінюються, а змінюються вони постійно, навіть коли ми ігноруєм цей факт.

Я люблю експериментувати, і часто мене манила ідея бути першим, хто реалізує певний алгоритм, чи дослідить  певне явище, але попри те, що я і досі бажаю стати першою людиною, що розробить карту простору ідей і знайде координати тих концепцій, які неможливо помислити людині, тепер для мене більш принциповим є не факт першості, а те, щоб процес досягнення цілі приносив задоволення, адже в якихось із світів тисячі “перших” досягали і будуть досягати аналогічних цілей, різниця тільки в задоволенні від процесу.

5G6A5987

Call to actions:

З усіма, кому цікаві системи штучного інтелекту та в кого є ідеї проектів з використанням машинного навчання – радий буду поспілкуватись та обмінятись ідеями, а за можливості – допомогти в реалізації, чим зможу. За AI – майбутнє, сподіваюсь і могилянська спільнота внесе свій вклад у розвиток сфери, що докорінно змінює світ.


Враження від спілкування: людина, з якою можна говорити безкінечно. Деякі представники штучного інтелекту матимуть дуже хорошого батька 🙂 У 3D-простір ідей я закохався з першого погляду. Олесь – ти добрий геній.


Спілкувався Олександр Король

Редакторки: Станіслава Хоменко, Віта Шнайдер

Дякуємо за фото  Pin Production

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі