Олександр Кісліцин. Наважитися бути екологом

5add699a1da86_1

Сталий розвиток ґрунтується, як відомо, на трьох елементах – економіка, соціальне середовище, довкілля. Останній компонент лише нещодавно став важливим у нашому суспільному просторі й об’єктом реформ. Приємно, що серед рушіїв цього процесу – могилянські випускники. Олександр Кісліцин розповість, що подібного між екологією й медициною, як покращити екологічну свідомість населення та чому українські бізнесмени нарешті звернули увагу на екологію.

Освіта: НаУКМА («Екологія»)

Досвід: «IKEA», «BakerTilly», «Тебодін Україна», «Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH»

– Чому Ви обрали КМА?

– Я навчався у школі в Івано-Франківську. В 11-му класі приблизно знав, що хочу займатися охороною довкілля. І в один прекрасний день в місто приїхала делегація з Могилянки, щоб розповісти про нашу альма-матер. Я сходив на цю зустріч і зрозумів, що далі вже можна не обирати 🙂

– Як зрозуміли, що екологія – це Ваше?

– Мабуть, справа в тому, що з будинку моїх батьків у хорошу погоду видно гори 🙂 Спершу, в дитинстві, батьки мене брали в мандрівки, а згодом я вже й сам почав їздити. Щоб частіше бувати у горах, у 8-му класі я долучився до неурядової організації, яка займалася проблемами біорізноманіття Карпат. Так потрошку я почав перейматися питаннями охорони довкілля. І зрозумів, що цим, мабуть, і варто займатися у житті.

– Навчання на екології, мабуть, звузило, сфокусувало Ваш професійний інтерес?

– Частково. Мені подобається порівняння спеціалізацій в екології із медициною: є хірурги, психотерапевти, стоматологи. Хоч усі лікарі, але є дуже різні напрями. Так само й в екології. Є «екологи, що б’ють на сполох» – громадські активісти; є фахівці, що займаються екологією у вузькому значенні цього терміну – вивчають взаємодію між організмами та їхнім середовищем існування; є екологічні інженери, аудитори та багато інших.

Стратегія нашої кафедри екології щодо спеціалізації, в часи мого навчання, відображалася гаслом Мао Цзедуна – «нехай всі квіти квітнуть». Тож я випустився із набором знань з різних галузей екології, але без ґрунтовної спеціалізації у жодній із них.

Певний час навіть комплексував через це, аж поки не збагнув, що отримав від Академії найкращий background для роботи консультантом. У клієнтів дуже різні проблеми, тож корисно мати різнобічну базу, щоб потім, коли вже зрозуміло, що їм потрібно, або ці знання оперативно поглибити, або знайти більш вузькоспеціалізованих колег, які зможуть допомогти.

– Що найбільше дала КМА?

– Могилянка дала виховання, зокрема смаку, та звичку до системної, результат-орієнтованої праці. Мені імпонує могилянський принцип «роби, що вважаєш за потрібне, і (в кінці триместру) відповідай за свій вибір». Послуговуюсь ним при побудові взаємин у різних сферах життя.

Зрештою, окрім «системних налаштувань», це були просто шість яскравих років життя. Плац, Поділ, гуртожиток на Цвєтаєвої, і звісно, екологічні практики. Під харизматичним керівництвом старшого викладача кафедри, Євгена Дикого, це щороку була справжня феєрія.

Після закінчення третього триместру наша група сідала в автобус чи поїзд і їхала на декілька тижнів у якесь фантастичне місце як то Карадазький, чи Карпатський біосферний заповідник. Там ми поглиблювали свої знання з тих предметів, які проходили, наприклад, екології моря, геоботаніки, геології

– А чи долучалися до екоклубу «Зелена хвиля»?

– Ні, я мало з ним пов’язаний. Це мій одногрупник Лесь Баськов, співорганізатор екоклубу, відчував поклик до громадської діяльності. Мене, мабуть, більше цікавили інші галузі охорони довкілля.

Чесно кажучи, під час навчання я досить довго мав сумніви щодо кар’єри еколога. Чи зможу я нею заробляти на життя? Чи, може, варто щось інше спробувати. Власне, я пробував. Тоді була хвиля Web 2.0, соціальні мережі. Це було дуже популярно, висхідний тренд. Певний час навіть думав, чи варто мені захищати диплом, бо справи з Web 2.0 йшли доволі добре 🙂

10891596_881024971932327_7748043390185405463_n– Чи відчували Ви дух могилянської спільноти під час навчання?

– Я, мабуть, відчув цей дух після випуску, коли почав зустрічати могилянців у професійній сфері. Для консультанта важливо мати розгалужену мережу контактів колег, яких, за потреби, можна залучити до проекту, або просто порадитися. Приналежність до могилянської спільноти надає таку перевагу.

Наприклад, під час роботи в «Baker Tilly», коли я запускав нову лінію послуг у галузі нефінансової звітності (Sustainability reporting), мені бракувало певних знань із практики підготовки звіту. Використовуючи всі наявні можливості для заповнення прогалин, я поїхав до Львова на презентацію нефінансового звіту концерну «Галнафтогаз». Виявилося, що автором цього звіту є випускниця нашої кафедри, Ірина Миронова, яка у дружній атмосфері розклала по поличках всі специфічні нюанси, що мене цікавили.

Зараз я час від часу перетинаюся з одногрупниками, скажімо, заочно в тендерах, коли ми боремося за якийсь проект. Я знаю, що в мене є дуже серйозний конкурент, і мені це подобається 🙂

– Як почалася професійна діяльність?

– Я остаточно зважився на кар’єру еколога незадовго до захисту магістерського диплому. Близько трьох місяців після захисту я надсилав резюме у різні компанії. Без особливих успіхів. Одного дня в кінці вересня я прийшов на плац і зустрів Олену Маслюківську – одну з героїнь мого навчання. Її курси з екологічної економіки, економіки природокористування, публічно-приватного партнерства (РРР) були найцікавішими, бо розкривали найновіші тренди та містили багато практичних кейсів.

Олена тоді запитала: «Ну, що Кісліцин? Як Ваші справи?». Я кажу, що не дуже, бо немає роботи. Вона відповіла: «А мені якраз прийшов запит із фірми “IKEA”. Шукають спеціаліста, який допомагав би їм з підприємствами в Україні».

Супер! Я дуже старанно склав супровідного листа та надіслав в «IKEA». Спочатку мені відмовили через нестачу досвіду. Але я написав ще одного листа, пояснивши, що все ж таки, може, досвіду недостатньо, але мотивація – дуже велика.

Зрештою, в регіонального директора, що прилетів у Київ на співбесіди, виникло вікно у графіку, і він вирішив поспілкуватися зі ще одним кандидатом – зі мною. За результатами нашої розмови я отримав запрошення та почав працювати

Три з половиною роки моєї співпраці з найбільшою у світі меблевою компанією – потужний старт кар’єри. Протягом цього часу майже щотижня я вирушав у подорож, щоб оцінювати виробничі підприємства в Україні, Білорусі, Польщі, Литві та Росії.

– Можете, будь ласка, детальніше розказати, у чому полягало Ваше завдання?

– Схема така: «IKEA» співпрацює з виробничими підприємствами – постачальниками, які виготовляють продукцію для неї. Окрім вимог до якості та комерційних умов, «IKEA» має розвинені уявлення про екологічні та соціальні аспекти виробництва. Ці уявлення зафіксовані у стандартах, виконання яких є обов’язковою умовою співпраці з «IKEA».

Моєю роботою була допомога у впровадженні цих стандартів та контроль із їхнього виконання. Я відвідував виробництво, дивився документи, розмовляв із працівниками та робив висновок про відповідність стандартам. Якщо були критичні невідповідності, то співпраця із новим постачальником не починалася, а з існуючим – припинялася.

Якщо все здебільшого гаразд, але знаходилися певні недоліки, ми спільно із підприємством розробляли план коригувальних дій, і я відстежував, як підприємство їх виконує. Зрештою, коли весь план був виконаний, я казав: «Approved».

– Як, на Вашу думку, чи можна казати, що екологічність стала сучасним трендом?

– Так, безумовно, я погоджуюсь: що далі, то більше є запит на товари та послуги, які асоціюються з екологічністю чи які вироблені без значної шкоди для довкілля. І що далі – то більше таких компаній, які цей концепт втілюють. Навіть опосередковані впливи стають важливими.

10441316_801776699857155_8832622247719953418_n– Однак «IKEA» – лише початок Вашої професійної діяльності. Як вона продовжилася далі?

– Після «IKEA» я спробував себе в іншій екологічній спеціалізації. Десь місяців вісім я пропрацював у компанії, яка надавала послуги з екологічної інженерії – розрахунки для отримання дозволів на викиди, підготовка ОВНС (оцінка впливу на навколишнє середовище – розділ проектної документації). Це був дуже корисний досвід, яким я досі користуюся, проте досить швидко я збагнув, що ця галузь не дуже близька для мене – робота давалася складно та й оплачувалася вельми скромно.

Ситуацію виправило запрошення від аудиторської компанії «Baker Tilly» спробувати запустити нову лінії послуг – консультування клієнтів з екологічних питань. І я прийняв це запрошення. Це був експеримент з обох боків: я не мав досвіду із розвитку бізнесу, то ж мав розбиратися в новій темі на додаток до своєї кваліфікації еколога. Загалом, більшість задумів вдалося втілити відділ працює та розвивається, має свою ринкову нішу. Проте мене більше цікавило власне консультування, ніж адміністрування надання цих послуг.

Шанс для такої роботи знайшовся в українському представництві нідерландської інженерно-консалтингової фірми «Тебодін», де я здебільшого працював з міжнародними фінансовими організаціями (МФО), що дуже уважно ставляться до потенційних впливів на навколишнє природне та соціальне середовище тих проектів, які вони фінансують.

Я координував процедури оцінки проектів та розробки рішень із усунення негативних впливів. Мав справу із великими інфраструктурними проектами, наприклад, будівництво зернового терміналу в порту «Южний» та розширення метрополітену в Харкові

Перевагою роботи в міжнародній консалтинговій фірмі є доступ до експертизи колег з усієї мережі. Наприклад, по портовому проекту був дуже цінним внесок колеги з Нідерландів, який працював на багатьох проектах в найбільшому в Європі Роттердамському порті.

З 2018 року я долучився до підтримки реформи децентралізації влади, що координується Німецькою агенцією з міжнародного співробітництва GIZ. Наразі працюю над розробкою програм підтримки об’єднаних територіальних громад у питаннях, що стосуються моєї спеціальності, насамперед, поводження із відходами.

– З якими питаннями найчастіше звертаються до екологічного консультанта?

– Ситуації трапляються різні. Як я казав, консультантів часто наймають міжнародні фінансові організації, які хочуть бути впевненими, що ті інвестиції, які вони планують зробити, не матимуть суттєвого негативного впливу для довкілля чи соціального середовища.

– І соціального?

– Так, ці питання пов’язані. Усе більше організацій прагнуть сталості (sustainability) у своїх операціях.

Якщо загуглити слово «sustainability» і натиснути на пошук зображень, то часто побачите кола, що одне на одне накладаються – довкілля, соціального середовища, економіки. А sustainability знаходиться на перетині цих кіл. Це можна порівняти зі стільцем із трьома ніжками. Якщо якась з них закоротка, то стілець падає

– А до Вас більше звертаються міжнародні організації чи український бізнес?

– Більше запитів від міжнародних організацій, клієнтів. Мабуть, у них дещо більше розвинений рівень екологічної свідомості. Але, в принципі, український бізнес також підтягується. Хоча насправді все дуже пов’язано. Наприклад, часто український бізнес, який хоче отримати позику від міжнародних кредиторів, звертається до нас, щоб перевірити, чи бізнес відповідає вимогам банку.

Справа в тім, що великі фінансові установи – ЄБРР, Міжнародна фінансова корпорація, Світовий банк, інші агенції – є досить вибагливими щодо того, кого фінансувати. Позичальник має відповідати їхнім Environmental and Social Policy, і це є гарним стимулом до покращень.

– А чи відчуваються зміни в роботі, пов’язані з тим, що Україна все-таки нарешті обрала саме європейський вектор розвитку?

– Так. Нині відбувається наближення українського законодавства до європейського. Зокрема, в грудні 2017 набув чинності Закон «Про оцінку впливу на довкілля», що співзвучний із відповідною директивою ЄС. Тому частішають запити від клієнтів: «а зробіть нам аудит за європейськими нормами» або «ми хочемо побудувати виробництво, подивіться, будь ласка, чи рівень викидів відповідатиме директивам ЄС, які зараз діють». Це цілком здоровий і практичний підхід.

– Який, загалом, український екологічний потенціал і що можна зробити, щоб його покращити?

– Мій старший колега у Варшавському офісі «IKEA», де я мав стажування, коли бачив, що на підприємстві все погано, підбиваючи підсумки аудиту, характеризував ситуацію так: «У вас просто величезний потенціал до покращення». Мабуть, про Україну можна те саме сказати.

Тішить те, що у сфері охорони довкілля я це покращення спостерігаю. Упевнений, не в останню чергу завдяки суттєвому зростанню могилянського представництва в Мінекології

Однак як демонструє концепція sustainability, складно вирішити питання охорони довкілля відірвано від решти питань. Якщо взяти ту ж проблему з видобутком бурштину, то не думаю, що люди добровільно «забурювалися» б у землю, проводили роки в тих болотах, якби в них була нормальна робота. Хоча це, звісно, не виправдовує дії копачів.

– Розумію, що ці чинники дуже взаємопов’язані й доволі складно покращити цю ситуацію, адже потрібний комплексний підхід. Однак чи є у Вас поради, як можна було б покращити хоча б екологічну свідомість українців?

– Даруйте за патетику, але багато проблем, на мій погляд, коріняться в нестачі любові до своєї землі і до країни

Мені дуже подобається, що в цьому плані робить такий проект, як «Ukraїner». Богдан Логвиненко, Оля Шор – це наші могилянці та їхня велика команда волонтерів, які вже біля двох років їздять по Україні, знаходять та фільмують красиві місця та цікавих людей. Мене дуже надихає їхній проект.

263822_221097821258382_3986007_n

– До речі, Ви багато подорожуєте. Це по роботі чи просто як хобі?

– Під час роботи в «IKEA» я подорожував по 35-40 тижнів на рік. Це був досить специфічний туризм. Я дивився зблизька різні виробництва, часом не дуже привабливі, а часом цікаві. Але це життя на колесах було і раніше. Під час навчання я також любив подорожувати. Та й зараз щороку намагаюся кудись поїхати, подивитися щось нове. Я так відпочиваю.

– Розкажіть, будь ласка, про досвід стажування в іноземних компаніях.

– Це був чудовий досвід. У той час коли я влаштувався на роботу, в українському офісі «IKEA» не було еколого-соціального аудитора. Найближчий такий аудитор працював у Польщі, і я поїхав до нього на навчання. Це зайняло декілька місяців. Спершу я просто спостерігав, як працює мій колега, потім він почав потрошку мені передавати певні частини аудиту. Це був чудовий шанс подивитися країну, тому що підприємства були в різних частинах.

Це було цікаво ще й тому, що Польща має подібну історію. Вона теж зазнала тоталітарного правління, деякі підприємства були дуже подібні на ті, що бачив в Україні. Тож було просто цікаво дивитися, що можна зробити з радянським спадком, який вони теж мали, але перетворили на щось гідне й функціонуюче.

– А причина цього більше в ментальності чи підтримці з боку ЄС?

– Мабуть, таки обидва ці фактори. І в ментальності є певна різниця, тому що Польща не так сильно постраждала від тоталітаризму. Він там тільки після Другої світової війни встановився. Тож більше лишилося підприємницького духу та поваги до приватної власності. Проте й інший фактор важливий – значна допомога з боку ЄС.

– Яке у Вас хобі? Чим займаєтеся у вільний час?

 Хм, вільний час 🙂 Робота консультанта дуже інтенсивна. Бувають періоди, коли немає вихідних або вільного часу. Часто існує багато роботи, яку потрібно встигнути зробити в дуже короткий період часу. Але я чомусь інколи беру на себе такі зобов’язання 🙂 Інколи справді буває складно оцінити обсяг роботи, коли домовляєшся про надання певних послуг. А це треба вміти. Бо якщо береш на себе зобов’язання, то мусиш виконувати.

Загалом, мені дуже допомагає підтримувати життєвий баланс заняття спортом. Я досить регулярно ходжу в зал тайського боксу. Це класний перемикач від офісних проблем. І подорожі, звичайно. Бо гори досі притягують. Тому взимку – це лижі, а влітку – походи.

Гори – це те, що надихає. Мабуть, найкраще, що людина може зробити, – це поїхати туди

– А що найбільше цінуєте в людях?

– Для мене цінність – працьовитість і доброта. А ще професіоналізм прагнення до досконалості в тому, що робиш. Я вважаю, що це ключові фактори, і, маючи їх, можна будь-чого досягти.

– Що порадили б могилянцям?

– Займатися тим, що подобається, і не боятися пробувати щось нове. Для цього Могилянка дуже вдале місце, бо можна обрати предмети з іншої кафедри й зрозуміти, що це насправді те, до чого прагнув. Важливо також не боятися в якийсь момент змінити курс, якщо відчуваєш, що те, чим раніше хотів займатися, не дає наснаги.

– Call to action:

– Мені подобається могилянська традиція «віддавати», коли випускники долучаються до розвитку Академії. Хтось стає викладачем чи підтримує Асоціацію випускників, яка, до речі, робить чудову роботу. Я також роблю свій скромний внесок (через участь в заходах кафедри та організацію стажування для студентів) і готовий це робити надалі.

Загалом, до мене можна звертатися з питань, що стосуються охорони довкілля. Звісно, це моя робота, за яку я, зазвичай, отримую грошову винагороду. Проте якщо тема є цікавою для мене, я бачу, що моя порада/підтримка може привести до позитивних зрушень, я радий допомагати pro bono.

Спілкувалася Марія Чадюк

Редакторка: Марія Чадюк

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі