Марія Крючок. Комунікуйте інноваційно!

22

У 140 символів вступу її історія ніяк не вміститься 🙂 Але якщо спробувати, то: Марія – енерджайзер-комунікатор. Вона всюди. Допомагає низці соціальних проектів і щиро ділиться ідеями покращення взаємозвязку в КМА. Її інтерв’ю – хороший фідбек для могилянських комунікацій. Налаштовуйтеся на зміни під спеціально підібрану музику!

Освіта: НаУКМА, Факультет соціальних наук (2009–2013), Могилянська школа журналістики (2013–2015); аспірантура (2015– )

Досвід: студентське самоврядування: інформаційний відділ, організація виборів до Студентської колегії, вибори Президента НаУКМА 2014; працювала менеджером з маркетингу в kmbs. Співорганізатор TEDxKyiv та менеджер з комунікацій в ГО «Антикорупційний штаб»

Проекти: у співпраці з VoxUkraine, KSE та EdEra працює над створенням онлайн-курсу з економічної журналістики «Як писати про економіку без помилок»

Налаштовуйтесь на хвилю Марії під час читання, плейлист спеціально для ММ:

Які в тебе асоціації з Могилянкою?

– Нині я навчаюся на аспірантурі кафедри соціології, тому досі відчуваю себе частиною могилянської спільноти.

Чому вибрала КМА?

– Я з тих, хто вчився в Києво-Могилянському колегіумі, тому про Могилянку знала давно. Тривалий час у колегіумі була така «фішка»: школа могла рекомендувати своїх найкращих учнів до Академії.

Мій вступ був специфічним, бо це був перший рік, коли всі обов’язково складали ЗНО. Проте ми до останнього не знали, чи дозволить Міністерство освіти університетам проводити своє внутрішнє тестування. Тому вступна кампанія була «весела» 🙂

А ще у 2009 році КНУ закінчив вступну кампанію на два тижні раніше, ніж інші університети. Тож багатьом, хто вступив спочатку в «Шеву», зокрема і мені, довелося згодом забирати документи й подавати оригінали у Могилянку.

З того часу не було жодного дня, щоб я пошкодувала про своє рішення навчатися соціології саме в нашій Академії. Мені дуже пощастило, тому що на кафедрі соціології був сильний викладацький склад.

Умовно завжди ділила своїх професорів та викладачів на дві групи: дуже відомі «соціологи-титани» та нещодавні випускники Академії, які щойно повернулися із закордону. Вони були готові ділитися з нами набутим там досвідом навчання та викладання.

30432_119652818061495_5227038_n

– На твою думку, які переваги у КМА перед іншими ВНЗ?

– З формальних речей у Могилянці мені дуже подобається система liberal arts. Це було круто, коли ти міг вивчати те, що тобі цікаво. Хоча весь свій вільний вибір я все одно заповнила профільними дисциплінами 🙂 Мені була цікава соціологія у різних її проявах.

Однак мінус цієї системи у тому, що часто дисципліни, які вибираєш, не відбуваються, бо, наприклад, не набралась група. Тому система ніби існує, але вона не така гнучка, як хотілося б.

З неформальних речей у КМА: ніхто ніколи не забороняв робити те, що ти хочеш

Доказ цьому, наприклад, історія про те, як я вирішила зайнятися студентським інформаційним простором.

– Розкажи детальніше про цей проект.

– Завдяки навчанню в колегіумі я знала багатьох людей, які на час мого вступу вже були студентами Могилянки. Тому мені було відомо про журнал «Vivat Аcademia!», «Бонет», сайт 192, та багато інших цікавих медіа-проектів, де люди ділились досвідом, розповідали про Академію та студентське життя.

Потім десь на моєму другому курсі, ці проекти почали завершуватися. Тоді Юра запропонував створити радіо «Опаренко», яке потім майже одразу перетворилось в KMA Insider.

У 2011 році наш проект на Best Ukrainian Blog Awards («BUBA») виграв у номінації «Відкриття року»

Здається, десь в цей час я почала створювати сторінку в соцмережі ВКонтакті та на Facebook, щоб був майданчик, де можна було б інформувати студентів про події, які відбуваються в університеті – лекції, публічні виступи, зустрічі тощо. А далі справа почала набирати обертів і збирати навколо себе людей. У певний момент утворилася команда, яка продовжувала це робити краще і цікавіше, а потім ми почали знайомитися з пабліками інших університетів.

– І як? Взаємодія була успішною?

– Ми зібралися тусовкою студентів, які ведуть пабліки найбільших університетів Києва, і вирішили створити ще одну спільноту для усіх студентів. Ідея була проста: кожен додавав свій контент, який він вважав за потрібне, а потім поширював на вже наявні сторінки своїх університетів у ВК.

Для мене це був перший досвід виходу за рамки Могилянки і партнерства з іншими університетами

Ця ідея класно стартувала, але швидко завершилася. Цікавий був досвід. Контакти залишились на все життя, і ми всі досі час від часу спілкуємось між собою, навіть після випуску зі своїх університетів, а інколи перетинаємося вже в інших проектах.

10443133_995281740498594_5128038625251118544_o

А чого не вистачало тобі під час навчання?

– Є така штука, з одного боку, погана, з іншого – хороша. Серед моїх друзів-могилянців ми її називаємо «могилянський снобізм». В один момент я подумала про те, що є й інші університети, які також щось роблять. КПІ, наприклад, роблять дуже класні радіо-проекти та глобальні події, як, наприклад, Radio DAY, до якого нам ще далеко.

Почало з’являтися багато речей, які потенційно можна було створювати у межах могилянських стін, але їх не було.

Мені не вистачало внутрішнього університету менторства

Тобто людей (студенти старших курсів, викладачі, адміністрація, випускники), які будуть тебе заохочувати до створення нового. А ще допомагати робити перші кроки у реалізації проектів, коли у тебе є тільки ідея, давати корисні поради, просто бути поруч і морально підтримувати.

Тому що створювати нове – складно, відповідально, хоча і неймовірно цікаво. Досі дивуюсь, чому в КМА з її прекрасним людським потенціалом нема подібного інкубатора.

Ще одна річ, якої бракувало – відкритість. Останнім часом я спостерігаю явище, коли активні люди починають між собою об’єднуватися для створення різних проектів. Думаю, що варто втілювати це і на рівні університетів. Така співпраця вчить нас працювати з людьми з різних контекстів, середовищ та з різним досвідом.

Ти не можеш бути обмежений однією спільнотою. Світ уже давно глобальний, і слід знати, як адаптуватися до його «різності»

Твоя студентська активність вражає. Чому ти брала участь у цьому?

– Ніколи не ставила собі цього питання 🙂 Усе виходило досить органічно. Спочатку я була старостою групи, і думала, що це багато. Я чемно вчилась перший рік, а потім подумала, що в університеті можна не тільки вчитися і збирати гроші на проїзні 🙂 Тож почала брала участь у студентському самоврядуванні.

У лютому 2010-го саме відбувалися вибори у Студентську колегію. Я була секретарем приймальної комісії. Пам’ятаю: сиджу у ролі секретаря, знаю найпершою результати і можу «злити» це на KMA Insider 🙂

– Чим займалася далі?

– Потім було дуже багато спроб удосконалити внутрішнє Положення «Про студентське самоврядування». Тоді, ще до зміни закону «Про вищу освіту», – це було море роботи. Але зібралась крута команда студентів, і ми все змогли і затвердили. До речі, саме після цього у мене виник інтерес до public policy, знайшла кілька програм закордоном і думала навіть подаватися до CEU.

Згодом, коли справа дійшла до нового закону «Про вищу освіту», це було «meet the reality» 🙂 Якраз у цей час мали відбутися вибори нового Президента Академії (2014 рік), і нас (студентських активістів) попросили їх організувати. Так ось, ми відкрили цей закон, а там жодної процедури нема.

Перечитали ще раз. Зрозуміли, що варто запропонувати рішення щодо виборів представників від студентства. Провели 36 внутрішніх виборів, організували публічні зустрічі кандидатів зі студентами, відзвітували на сторінці в фб тощо. Словом, наша робота була виконана на 100%. Незважаючи на нерви та складнощі, це був дуже крутий досвід.

Які висновки зробила для себе?

– Коли готувалися всі ці нові положення, я поспілкувалася зі знайомими з інших університетів, які навчаються у інших містах і країнах. У них, якщо ти член студентського самоврядування, то береш офіційну академічну відпустку. Це твоя справжня робота.

В Україні ж вважають: якщо людина працює в самоврядуванні – значить, її поставив ректор. Тобто працедавці цього не цінують, для них це зовсім не показник.

А для мене це було щось важливе. Побудувати нову внутрішню систему з початку. І вона, як на мене, тоді вдалась

І навіть сама працює, бо я спостерігаю, що усе більше людей долучається до неї, студентам цікаво брати участь у житті свого університету. Це насправді колосальний досвід та результат, якого хотіла вся група, що працювала над могилянським Положенням, – зробити так, щоб студенти активізувались.

12734188_1259306800762752_7035143461173324323_n

Який нині імідж НаУКМА?

– Ми часто говоримо про те, що університет – це завжди та інституція, яка має рухати суспільство вперед. Академія ще недовго зможе користуватися свої іміджем «університету з історією». Сьогодні так багато історій навколо, що всі хочуть результатів, які можна виміряти. Так, з погляду резерву людського капіталу для розвитку України, ми бачимо, що Могилянка свою функцію виконує – велика кількість випускників працює в державному секторі, над реформами, керує великим бізнесом. І це хороший результат для Академії.

Але сьогодні дуже активні, наприклад, УКУ та Київська школа економіки, які також мають потужний резерв людського капіталу і починають створювати неабияку конкуренцію для класичних університетів ще на етапі вступу до них.

Більш того, доступність великої кількості альтернативної та неформальної освіти можуть зменшити необхідність академічної освіти. Тому університети мають впливати на формування «порядку денного»

Receive Updates

No spam guarantee.

– А як можна цього досягти?

– Потрібно генерувати нові контексти, налагоджувати комунікацію, збільшувати свою ефективність на всіх фронтах. Раніше Академія дуже активно комунікувала зі світом про те, що вона є, про те, що вона робить. А нині такого немає.

До речі, у Могилянці є кафедра піару. Чому їм не зробити реальний практичний курс для студентів, де вони розробили б стратегію розвитку внутрішніх і зовнішніх комунікацій в університеті та зайнялись її впровадженням? Це практичний досвід, можливість зробити внесок в розвиток свого університету.

Ми завжди вважали: те, що ми маленькі – додає нам гнучкості. Але гнучкими ми можемо вважатися з великою натяжкою. Звичайно, якщо порівнювати себе з КНУ чи КПІ, де безліч факультетів і студентів, то так, ми дуже гнучкі.

Проте якщо порівнювати з рівнем гнучкості, достатнім для того, щоб приймати швидкі рішення і бути адаптованими до зовнішнього світу, то складно назвати нас гнучкими. Одного разу я навіть бачила, як працівники Академії досі користуються дискетами.

11

Поділись своїми ідеями щодо вдосконалення КМА.

– Для прикладу, ми говоримо, що університет має бути інноваційним. А це навіть не інновація, потреба – створення точок WiFi по всьому кампусу. Це не питання 3G, це про доступність та відкритість.

Ще одна банальна інновація: зробити якийсь внутрішній додаток з навігацією по університету для першачків. Навіщо ця друкована карта з року в рік? Я думаю, що для другокурсника-інформатика – це взагалі два тижні роботи. Але ж яка буде приємність, наприклад, бігати між корпусами і збирати бали. Такий собі внутрішній swarm, щоб фреші швидко і весело вивчили Академію.

У Могилянці є дуже багато класних подій та людей, але нема такого, щоб люди починали створювати свій продукт. Для того щоб це вирішити, мені здається, повинен бути курс Design thinking, де тебе будуть навчати адаптувати ідею в проект, створювати прототип, тестувати продукт.

– Чи відбуваються комунікації між людьми на «Підслухано в НаУКМА ?

– Я знаю, що у цій групі сидить багато людей. Там вони обговорювали, наприклад, скільки може коштувати курсова чи дипломна робота. Одне з таких листувань, ми навіть розглядали як окремий кейс на занятті у kmbs. І всі студенти бізнес-школи не могли повірити, що таке існує в Академії.

Єдине, щоб могла б зробити адміністрація, зануритися у це, щоб зрозуміти, у чому полягає проблема зсередини

Але у нас, на жаль, навіть не всі викладачі мають акаунти у соціальних медіа, а тут потрібно мати social-media skills і працювати з коментарями у пабліку та зі студентами.

Проте питання не тільки у студентах – відсутня підтримка університету, ніхто не каже студентам: «Не бійтеся, вигадуйте, реалізовуйте, творіть».

10285233_858844387475664_7433471057916869818_o

– Тобто проблема у відсутності підтримки з боку адміністрації?

Так, зокрема і це. Свого часу мій друг, Сергій Молчанов, почав робити принт на футболках та худі з символікою Могилянки. І за використання могилянської символіки одна ініціативна група погрожувала подати до суду на Сергія. На щастя, один з професорів Академії пояснив цій групі, що студенти намагаються популяризувати символіку університету, і це дуже добре. Навпаки, було б добре підтримати таку ініціативу.

– А у Могилянській школі журналістики ти щось змінила б?

Звичайно. У 2013-му році я вступила у МШЖ, провчилася півроку, і жодного разу не чула запитання викладачів, як ми оцінюємо їхній курс. Після навчання на кафедрі соціології це було дуже дивно для мене, тому вирішила зробити це самостійно.

Я розуміла, що будуть наступні студенти, які будуть вчитися у наших викладачів, і відчувала відповідальність за якість освітніх послуг

Тож я зробила внутрішнє анонімне анкетування серед своїх одногрупників. Надіслала результати Євгену Федченко, керівнику школи журналістики, щоб він зміг ознайомитися з пропозиціями від групи. Але я не знаю, чи це було комусь потрібно і чи вплинуло це на зміну програми наступного року.

– Можливо, варто ставати більш відкритими, співпрацювати з іншими установами?

Абсолютно. Наприклад, в університеті Оттави є програма, CO-OP скорочено, яка пропонує студентам окрему дисципліну, яка коштує певну кількість кредитів. Якщо ти на неї записуєшся, то після закінчення бакалаврської програми автоматично маєш рік чи два досвіду роботи за спеціальністю.

Це можливо тому, що кожен другий семестр у тебе відбувається робоча практика, яка допомагає закріпити усі отримані знання. Тебе беруть у компанію відповідно до твого фаху, дають завдання, ти робиш власні проекти, отримуєш заробітну платню. Більш того, починаєш розуміти, як практично застосувати те, чому тебе вчить університет, що реально відбувається на твоєму ринку і які навички та знання тобі потрібні.

– Розкажи про свій перший робочий досвід.

– Я долучилася до першої ініціативи в громадській сфері одразу ставши студенткою. На сайті Українського центру оцінювання якості освіти було оголошення про те, що формується група активістів на підтримку ЗНО. Я їм написала. Так я потрапила в Українську Студентську Спілку, очолював її випускник НаУКМА Стас Куценко.

Вони проводили інформаційну кампанію щодо підтримки зовнішнього незалежного оцінювання. Ми з ними їздили по школах, і я ділилася своїм досвідом з випускниками.

А перша робота, хоч за неї не платили грошей, був могилянський стартап. Мене покликали туди на першому курсі, компанія називалась «М-платформа», хоча вона ніби і тепер є. Це був мій перший крок у сферу ІТ і стартапів.

mk

– А коли почала заробляти?

– Перша оплачувана робота – це моя наукова діяльність 🙂 Ще в школі я написала МАН (Мала академія наук). А далі гроші приносила журналістська робота. Потім працювала у нашій бізнес-школі, у Європейській консерваторії журналістики. Одного разу мене навіть покликали робити дослідження під час «Євро» на замовлення UEFA.

Влітку 2011-го року в Києві відкрився відділ Google. І у них була вакансія інтерна у відділ маркетингу, шукали студента. Після деяких співбесід, мене запросили вже на інтерв’ю з керівниками в Києві.

Я прочитала чотири підручники з маркетингу, бо ніколи не працювала з цим, хоч дуже хотіла, проте забула подивитися інші важливі показники щодо ринку, на тому і «завалилась». Молода була 🙂 Так у мене почалася історія з Google. Остання моя співбесіда була у липні 2016, тоді теж не пройшла далі після фінального етапу, і вирішила «зав’язати» з цим.

– Які у тебе є цінності та установки, що будуть підтримувати тебе ще довгий час?

– Я знаю, що чесних і щирих людей дуже мало, але вони є, і їх треба цінувати. Саме з такими людьми треба робити спільні проекти. Навіть, якщо у вас будуть проблеми і ваш проект «прогорить» – ти будеш знати, що на таку людину можна покластися.

Крім того, у мене ніколи не було спокійного життя, щоб я тільки вчилася. Я завжди була задіяна у кількох проектах, роботах, стартапах, курсах тощо. Тепер я розумію, що треба бути більш ретельною при виборі таких речей.

Так, можливості – це круто, за них треба хапатися і використовувати максимально. Але, з іншого боку, це може викликати внутрішній дисбаланс

Навіть якщо у тебе багато всього, треба знаходити час для себе, для спокою. Слід уміти розслаблятися. Не обов’язково медитувати зранку, але просто знаходь час, щоб збалансувати себе і налаштувати на потрібний лад.

А ще я зрозуміла, хоч як страшно розпочинати щось нове, слід ризикувати.

Коли ти молодий, простіше ризикувати. А завдяки цьому масштаби твоїх дій можуть збільшуватися, і це буде класно

команда

Яку рису ти змінила б у собі ?

– Я навчилася б сприймати себе такою, якою я є.

Усі ми носимо маски. Часом це захист, часом це зумовлено роллю, яку ти виконуєш. Тому що коли ти бос, то не можеш казати підлеглим: «Мімімі, мої котики» 🙂 Це може підірвати твій авторитет. Мені здається, що більше ми будемо помічати ці «маски», то краще будемо розуміти себе, а потім й інших.

Проте коли ти сприймаєш себе таким, як ти є, усі ці пошуки набувають іншого характеру. Ти починаєш розуміти, що жити треба в кайф

– Які хобі в тебе є?

– Я танцюю. Ще до школи я навчалася в Київській дитячій академії мистецтв на хореографії. Могла бути балериною, дізналась про це зовсім нещодавно від мами, але вона відправила мене в «нормальну» школу. Проте моя любов до танців не зникла, тепер я танцюю у стилі сontemporary.

12801445_1276369292389836_2791012777534016100_n

Call to action:

Пробуйте та вчіться зі своїх помилок. Будьте сміливими. Вірте у те, що робите.

Чим можу бути корисна? Я – фанатка Твіттеру. Можу розказати все, що знаю про нього та комунікації, відповісти на усі питання. Якось мене запрошували прочитати лекцію про Твіттер, я спитала: «Скільки у мене часу?». Тому що в мене у презентації 180 слайдів 🙂

Дуже люблю комунікації, тому радо поділюсь своїми знаннями. Також можна звертатися з питань маркетингу та івент-менеджменту, маю чим поділитися, є багато досвіду переважно завдяки TEDxKyiv.

Останнім часом консультую соціальні проекти щодо побудови комунікаційних стратегій, тому якщо у вас такий є – звертайтесь 😉

Спілкувався Олександр Король

Редактори: Карина Рашковська, Марія Чадюк

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі