Катерина Диса. Відчуття місії

фото5 (1)

Катерина Диса вважає, що «навчання – це вміння працювати нестандартно». Відповідно, і викладання та взаємини зі студентами вона будує по-іншому. Дізнайтеся з інтерв’ю про підхід до студентів, тонкощі перекладу історичних книжок та можливості співпраці з Центром польських та європейських студій імені Єжи Гедройця.

Освіта: НаУКМА (Історія); Центрально-Європейський університет

Досвід: викладачка, керівниця Центру польських та європейських студій імені Єжи Гедройця, авторка історичних книжок, перекладачка

Як Ви стали студенткою Могилянки? Можливо, це пов’язано з якоюсь історією? Чому обрали саме цей університет?

Коли я вступала до Могилянки, це ще був третій набір після відродження університету. До того ж, це був єдиний виш до якого можна було вступити паралельно з іншим (тоді усі університети проводили іспити одночасно, й можливості подавати документи туди і туди не було, а НаУКМА, на відміну від інших, приймала копії документів). Тоді ще про Могилянку ходили напівлегендарні історії. Мені захотілося спробувати. Коли дізналася, що вступила сюди, іспити в іншому виші вже не складала. Це було величезне щастя!

Чому саме історія? Тоді таке питання не стояло, тому що нас набирали на факультети, а не на спеціальності. Я вступала на гуманітарний факультет. До третього року можна було визначатися, ким я буду. А визначитися дуже важко. Зрештою, мій вибір звівся до культурології й історії. Ще принаймні рік сподівалася на те, що мені дозволять брати майнер з культурології, але з цією ідеєю довелося розпрощатися й зосередитися на історії.

Як сталося, що Ви стали викладачем у рідному університеті?

Це було відчуття місії. Після завершення бакалаврату, рік навчалася в Будапешті у Центрально-Європейському університеті. Потім, за рік встигла тут закінчити магістерку й пізніше знову поїхала в Центрально-Європейський університет.

Там у нас була така невеличка група істориків з Могилянки, і всі ми мали мрію: набратися хороших знань і методологій, повернутися й працювати в рідному університеті для того, щоб він став не гіршим, принаймні за Центрально- Європейський університет

фото6

Ви навчалися в Будапешті. Можете порівняти навчання за кордоном і навчання в Україні, зокрема в Могилянці? Що Могилянка могла б запозичити з європейської освіти, а, можливо, й вони могли б повчитися чому-небудь у нас?

Мені не дуже легко порівнювати, тому що, коли я навчалася в Могилянці, тут все ще було дуже відмінним: ні підручників  нормальних, ні літератури, ні інтернету. На межі 90-х – початку двохтисячних, звісно, контраст був дуже великий: доступ до літератури, можливість замовляти книжки, міжнародний склад професури, зовсім інший спосіб викладання. Тепер мені складно проводити паралелі, тому що Могилянка з того часу дуже змінилася, зараз у нас значно більше можливостей.

Що, на Вашу думку, змінилося в Академії з того часу, як Ви були студенткою? Помітили якийсь прогрес?

Так, звісно. По-перше, ми живемо в інформаційному суспільстві, яке не можна порівнювати з тим, що ми мали наприкінці 90-х. По-друге, ресурси університету значно вдосконалилися з тих часів. Зміни дуже відчутні, як на мене. Проте, зауважу, що все ще є куди рухатися і вдосконалюватися.

А студенти змінилися з того часу?

Важко сказати. Як на мене, могилянські студенти дуже хороші і були, і є тепер.

Сподіваюся, що є якийсь наш, викладацький, внесок у те, що ми маємо критично налаштованих, дуже цікавих і відповідальних студентів «на виході»

Це дуже класно. Відмінність хіба в тому, що ми, незважаючи на якісь дисциплінарні межі, спілкувалися зі значно ширшим колом осіб, ніж зараз мають можливість студенти. Було більше комунікації.

Наскільки популярною є спеціальність «Історія» серед вступників? Чи є якась тенденція – стала вона популярнішою чи навпаки?

Історія ніколи особливо популярною не була. Сьогодні ми можемо спостерігати за тим, як розставляються пріоритети потенційними вступниками, й історія, звісно ж, не користується найбільшим попитом. Нині, на жаль, не бачу зростання популярності цієї спеціальності. Якщо нам вже вдається долучити до себе людей, то я бачу, що їхнє уявлення про історію і, зокрема, освіту історика змінюється в кращий бік.

З магістрами трохи гірше. В останні роки популярність гуманітарних спеціальностей впала, особливо, серед магістрів. Найбільший відсоток студентів починає працювати вже після бакалаврату, а якщо люди й продовжують навчання, то обирають більш практичні спеціальності. Певно це й нормально, бо випускати по 30 магістрів-істориків, не маючи для них робочих місць, не дуже добре.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Розкажіть, будь ласка, про курси, які Ви викладаєте.

У межах кампанії з оновлення навчальних програм нам вдалося запровадити такий напрямок, як «Історична антропологія». і в рамках цього напрямку було кілька моїх курсів: «Історія повсякденного життя в ранньомодерній Європі», «Історія судів про чари», «Історія сексуальності в Європі». Ще на магістерці читаю більш методологічно-теоретичні курси, пов’язані із теорією історії, наративом, інтелектуальною історією Просвітництва.

Як Ви стали керівницею Центру польських та європейських студій імені Єжи Гедройця?

Тут усе дуже просто. Я була помічницею попередньої керівниці Олени Бетлій, яка з початку створення цього Центру в 2007 році ним опікувалася. Коли Олена залишила цю посаду, я як неофіційна, але добре знайома з особливостями роботи Центру, заступниця перебрала на себе керівництво.

фото4

– Розкажіть, будь ласка, більш детально про Центр: про мету, основні принципи роботи, здобутки; про те, хто може долучитися, і які можливості Центр надає студентам?

Попри поширене про нас уявлення, що ми, мовляв, «польський центр», ми не обмежуємося лише польською тематикою. Можливості для досліджень і діяльності у нас значно ширші. Своєю назвою ми віддаємо належне нашому походженню. Зрештою, і я, і мої помічники в Центрі працюємо на громадських засадах. Через це активну діяльність важко підтримувати. Ми намагаємося робити те, що нас найбільше цікавить.

– А щодо залучення студентів. Їх у вас багато?

Ми нікого не змушуємо допомагати нам. Про можливість реалізувати свої ініціативи при центрі я завжди розповідаю своїм студентам на початку кожного навчального року. Наразі ми тісно співпрацюємо з могилянською студентською організацією Potluck.

Тобто долучитися може будь-хто?

Так, якщо є якась ідея, якій ми можемо посприяти і знайдемо спільну мову.

Розкажіть про ваші принципи викладання, підходу до студентів?

– Моя викладацька філософія: завжди ставлюся до студентів, як до вільних агентів. Ніколи не примушую їх до чогось. Щоправда, можу створювати стимули для того, наприклад, щоб вони відвідували лекції, але, звісно, їх там ніхто ні до чого не примушує.

Доволі рано я зрозуміла, що можна експериментувати з різними типами взаємодії: не обмежуватися традиційними видами діяльності в навчальному процесі, а залучати експериментальні речі, як наприклад, рольові ігри або спільний перегляд та обговорення фільмів на парі, коментування візуальних джерел.

Навчання – це також і вміння працювати нестандартно

Але з іншого боку, я не дозволяю студентам, скажімо, «сідати на голову». Оскільки я ціную свій час, то, певно, як і кожен викладач, дуже «болісно» ставлюся, скажімо, до такого архаїчного явища як перездачі.

Я моніторила вашу сторінку на Фейсбук і мені видалося цікавим те, що Ви розміщуєте у себе на сторінці окремі уривки, «ляпи» з робіт студентів. Причому студентські коментарі до таких постів доволі-таки позитивні.

У нас на кафедрі є така традиція вже дуже давно. Вона називається «Хома Брут». Не я одна збираю такі речі зі студентських робіт. По-перше, це завжди анонімно. Я ніколи не називаю імена, і часто буває, що студенти, з чиїх робіт береться уривок, радіють, що вони стали популярними.

-Розкажіть про своє зацікавлення темою відьомства. Звідки виникло таке зацікавлення і одразу поговорімо про Вашу книжку «Історія з відьмами».

Це одне з моїх минулих зацікавлень. Якщо зараз я й повертаюся до цієї теми, то лише в рамках навчального курсу або участі в якихось ширших проектах. Нічого дивного в моєму зацікавленні немає. Тема відьомства належала до тих, які не були бажаними за радянського періоду, а на початку 90-х з’явився великий попит на це, тож почали перевидавати роботи на кшталт «Молоту відьом» чи «Практичної магії» Папюса. Важко було цим не зацікавитись.

Мені пощастило, бо коли я звернулася до викладачки кафедри, Тетяни Аркадіївни Балабушевич, з питанням, чи можна робити таке дослідження, вона мене не спинила. Зрештою, завдяки цій ідеї та хорошому керівництву, яке я отримала вже в Будапешті і на дослідницьких виїздах в Оксфорді, робота, як на мене, вийшла не найгірша, а результатом  її стала книжка.

фото

– Розкажіть ще, будь ласка, про два інші ваші дослідження «Історія повсякденного життя» та «Історія сексуальності ранньомодерної доби»?

– «Історія повсякденного життя» – це радше напрямок, з якого мені вдалося зробити навчальний курс, а «Історія сексуальності» – вже дослідницька тема, якою я довгий час займалася.

Скажу, що є ще один проект, свіжіший, над яким тепер активніше працюю – «Історія путівників і подорожньої літератури про Київ»

На Вашій сторінці у Фейсбук є також пости, що свідчать про перекладацьку діяльність. Так, Ви переклали збірник з інтерв’ю Кеті Карут «Почути травму» і брали участь у перекладанні праці «Злет і падіння Третього Райху». Поділіться цим досвідом.

Я ще дві книжки Ніла Фергюсона перекладала. Чим далі, тим більше перекладацька діяльність забирає часу. Усе почалося не випадково. Свого часу, під час навчання в Академії, моїм майнером виявилася не культурологія, як я думала, а переклад. Тому якась теоретична підготовка в мене була. Якось мене запитали, чи не взялася б за перекладацький проект книги Ширера. Я ризикнула і спробувала. Це непогана мовна практика і, заразом, якщо тексти пов’язані з історією, то вони часто стимулюють мене до якихось паралельних розвідок. Мені подобається перекладати.

Якщо «Злет і падіння Третього Райху» Вам запропонували перекласти, то збірник інтерв’ю Кеті Карут Ви самі обирали?

Здебільшого видавництво працює таким чином – можна обирати лише з того, що вони пропонують. Рідко так щастить, що реагують на запит перекладача. І, найперше, так стається, тому що передбачається  покупка авторських прав. А це процес бюрократичний.

фото1

Чим Ви займаєтеся у вільний час, можливо, у Вас є якесь хобі?

У мене колись були хобі, до того, як я почала займатися перекладами. Тепер у мене, по суті, дві роботи: я викладаю, а коли не викладаю, то перекладаю. Це теж завжди пов’язано із плануванням часу, із самодисципліною. Якщо вважати зацікавленість поп-культурою, кіно, серіалами і коміксами «хобі», то це таки моє хобі, на яке все-таки досі знаходжу час.

Що б ви порадили студентам, щоб якнайкраще провести ці студентські роки у Могилянці, щоб не втратити цей час даремно? Можливо, з власного студентського досвіду скажете, або вже з погляду викладача.

Не варто зосереджуватися лише на навчанні. Навчання – це, звісно, добре і як викладач я була б дуже щаслива, якби мої студенти лиш те й робили, що готувалися до пар. Але ж навколо відбувається так багато всього, є купа можливостей розширення свого кругозору. Наприклад, Могилянка пропонує програми обміну Erasmus, є літні школи, волонтерські проекти тощо. Можливостей багато і про них треба пам’ятати!

– Окрім студентської аудиторії, Ви також можете звернутися до адміністрації. Можливо, Ви бачите, що от зараз в Могилянці є якісь проблеми або в навчальний процес можна було б щось впровадити. Чи маєте якісь пропозиції?

Коли я тільки починала працювати, в нас завжди була купа пропозицій, ідей і ми намагалися комунікувати з адміністрацією, але вийшло так, що підтримки активної з їхнього боку ніколи не отримували. Уже звикли щось робити все своїми силами. На жаль, видається, що з тих часів особливо нічого не змінилося.

– Сall to action:

– Як керівниця Центру польських і європейських студій можу сказати, що ми відкриті для обговорення якихось ініціатив і співпраці. Звісно ж, це стосується не лише приміщення, але й нашої дослідницької інтелектуальної потуги. Тож, якщо є якісь ідеї, ініціативи – ми чекаємо.

Спілкувалася Тетяна Юла

Редактори: Тетяна Юла, Ганна Морозова

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі