Галина Янченко. Політик за покликанням

Галина Янченко

Освіта: НаУКМА, соціологія (випуск 2009 року)

Робота: співзасновниця та керівник Антикорупційного штабу Києва (з серпня 2014 року), аналітик ГО “Центр протидії корупції” (2013-2015). В минулому – член партії “ДемАльянс” та депутат Київської міської ради (2014-2015). Проект – Антикорупційна карта Києва

Налаштовуйтесь на хвилю Галини під час читання: плей-лист спеціально для ММ:

– Які асоціації виникать зі словом “Могилянка”?

– Сподіваюсь, це не буде банально, але для мене Могилянка – це натхнення і рольова модель. Великою мірою Могилянка вплинула на те, ким я є і чим я займаюсь зараз. Варто сказати, що сама я себе ідентифікую як громадську й політичну діячку. Саме Могилянка, її формальні та неформальні правила надихнули мене на те, щоб досліджувати антикорупційну сферу, потім почати себе пробувати у прикладній сфері і зрештою, після Майдану в травні 2014 року, бути обраною депутатом Київради, де однією з основних моїх тем була боротьба з корупцією. Я кажу, що Могилянка надихнула працювати в цій сфері, тому що в такій корумпованій сфері як вища освіта, Могилянка від початку свого заснування була прикладом, який показував, що може бути інакше. Це означає, що в будь-якій сфері, яка теоретично може бути дуже корумпованою (наприклад, влада), теж можуть бути успішні винятки. Нам просто потрібно над цим працювати, створювати острівці, позбавлені корупції, і могилянці можуть грати ключову роль в цьому процесі – ставати цими острівцями.

– Певно, вже традиційне питання для наших інтерв’ю: чому саме Могилянка? Чим керувалася при виборі університету?

Я рік посилено готувалася і зрештою довела і подрузі, і собі, і своїм рідним, що складні виклики можна приймати.

– Я вступала років 12 тому, для мене це було великим викликом. Власне, я нікому про це не розповідала раніше публічно, але насправді до вступу в Могилянку мене спонукало два факти, які я дізналась від подруги-киянки (сама я з Житомира). Перше, за словами подруги, Могилянка була мало не єдиним вишом на той час, до якого можна було вступити на бюджет без корупції. Це мені дуже підходило, адже на корупцію в мене не було ані ресурсів, ані бажання. А друге – подруга після підготовчих курсів зробила висновок про те, що до Могилянки вступити майже неможливо, бо якщо на підготовчі курси приходять люди з дуже високим рівнем знань, то хто ж тоді приходить на іспити. З її розповіді про Могилянку я зробила відповідні висновки. По-перше, без корупції – мені підходить. По-друге, якщо складно, то це challenge, а отже – виклик прийнято. Я рік посилено готувалася і зрештою довела і подрузі, і собі, і своїм рідним, що складні виклики варто приймати. На той час я якраз повернулась з навчання зі Штатів і для мене поставлені цілі були дійсно високими: я мала вивчити шкільну програму попереднього року, поточного, а також підготуватися до вступу в університет. Але я справилася.

5G6A6368

– Чому соціологія?

– Вибір професії для мене був більше випадковим, ніж вибір уніерситету. Насправді, я хотіла вчитись на політології, бо пов’язувала своє життя з політикою і потребувала профільних знань. Навіть не розглядала інших варіантів, хоча я була призеркою обласних олімпіад з англійської мови, і мене брали в кілька регіональних внз на бюджет без конкурсу.

Напередодні подачі документів я сиділа біля дев’ятого корпусу, засмучена, що батьки спонукають мене подаватись одразу на дві спеціальності (в той час можна було обрати одну або дві спеціальності і проходити відповідне внутрішнє тестування). До мене підійшов незнайомий хлопець і спитав причину моїх важких роздумів. В підсумку, він порадив таки скористатись можливістю подати документи на дві спеціальності в межах одного факультету, адже далі, навіть якщо я не пройду на політологію, можна буде згодом на неї перевестись з іншої кафедри цього ж факультету. Я здивувалсь, що могилянці можуть так перейматись іншими абсолютно незнайомими людьми і скористалась порадою того хлопця.

У моїй смішній історії вступу в університет лежить фундаментальна проблема вищої освіти в Україні. Вона полягає в тому, що більшість випускників шкіл не має жодного уявлення про те, куди вступати, що означають ті чи інші спеціальності, що вони будуть з ними робити після випуску.

Обираючи між соціологією та соціальною роботою для другої професії та не маючи жодного уявлення про різницю між ними, я взяла соціологію. За іспитом я не пройшла на політологію, бо не набрала достатньо балів з історії України, а з математикою було значно краще і мене взяли на соціологію. Я рада, що ситуація склалась саме так, адже, як потім з’ясувалось, соціологія дає дещо кращу методологічну та аналітичну базу. Але в моїй смішній історії вступу лежить фундаментальна проблема вищої освіти в Україні. Вона полягає в тому, що більшість випускників шкіл не має жодного уявлення про те, куди вступати, що означають ті чи інші спеціальності, що вони будуть з ними робити після випуску. У результаті вони витрачають 6 років свого життя, бюджет країни витрачає шалені ресурси на їхнє навчання, стипендії і т.д., а в підсумку виходять спеціалісти, що працюють в іншій сфері. Це 6 років втраченого життя, можливостей та ресурсів, які можна було б направити на навчання в тій галузі, яка дійсно потрібна людині. Я вважаю, що це фундаментальна проблема вищої освіти. Потрібно вводити програми, курси чи інші ініціативи, які б допомагали старшокласникам розуміти, що означають ті чи інші професії, який є попит на ринку праці, та робити більш свідомим вибір професії.                                 

– Чого не вистачало під час навчання? Недоліки процесу, учбових програм, структури університету… А що подобалось?

У цьому теж унікальність Могилянки, у взаємодії викладачів і студентів.

– В самій Могилянці є кілька речей, які мене дуже приваблювали свого часу і в освітньому процесі, і в тому, як побудоване студентське життя, практика в університеті. Основним є підхід до навчального процесу. Я вважаю, що Могилянка є унікальним для України університетом, бо вона не робить основний акцент на обсязі знань. Навпаки, основна увага приділяється навичкам, у тому числі навичкам пошуку інформації, роботи з першоджерелами, роботи з джерелами іноземного походження, аналітичним навичкам та критичним мисленням. Це нетиповий для України, але правильний підхід. В інформаційному суспільстві знання швидко застарівають, у результаті отримані на перших курсах знання можуть втратити актуальність одразу після випуску. Тому я вважаю, що завдяки акценту Могилянки на розвиток навичок vs. набиванні знань, могилянці є достатньо конкурентоздатними на ринку праці.

На соціології ми майже ніколи не працювали з підручниками. Робота веласьзі статтями, першоджерелами оригінальною мовою, тобто тобі не приходить систематизована інформація, ти її сам маєш обробити, проаналізувати, систематизувати. Друге, у нас не було такого виду завдання як реферати, які можна легко скачати з інтернету. Більшість завдань були творчими: проведення дослідження, опитування, інтерв’ю, написання аналітичної записки. Таке завдання неможливо підробити. Окрім того, воно одразу дає практичну навичку роботи в соціології. Була також велика кількість дискусій. У цьому теж унікальність Могилянки, у взаємодії викладачів і студентів. У мене, наприклад, перший негативний шок від викладача стався аж на 5 курсі, коли іноземну мову почали викладати зовнішні викладачі. Вся група була здивована підходами на кшталт вставання і привітання викладача на початку пари. Для нас практики, прийнятні для інших внз були совком, адже все, що ми бачили і знали до цього було контрастним. Це рівні стосунки, дискусія, партнерство, де ти можеш не боятися висловлювати свої найсміливіші думки. Наприклад, на  одному з курсів основна задача була – навчити нас критично мислити, аналізувати, виходити за рамки. На кожен семінар ми мали читати уривки класиків соціології і критикувати їхні праці, зазначаючи, що вони в своїй праці не врахували, де існують слабкі сторони. Спочатку це був просто вибух мозку. Як ти, студент 3 курсу, можеш насмілитися критикувати класика соціології!? Але в підсумку  виявилося, що в кожній теорії є слабкі моменти, їх треба шукати, не боятися  висловлювати сумніви щодо них. Це навчило сміливості, критичному мисленню і це те, що не є стандартним, якщо порівнювати з іншими університетами.

Зі слабких сторін Могилянки єдине, що можу назвати – відносно бідна матеріально-технічна база. Але я не думаю, що це наріжний камінь принаймні для гуманітарних спеціальностей.

– Як щодо активності у студентські роки? Про членство в Спудейському братстві нам відомо. Можливо, можеш пригадати якісь цікаві історії.

– В студентські роки я займалась активною громадською діяльністю, але в той же час я почала працювати. Подекуди, саме громадська активність допомагала здобувати цінний професійний досвід. Тут доречно згадати моє перше маркетингове замовлення, яке я отримала на другому курсі, коли ми ще навіть не проходили аналіз даних. Це було дослідження від мережі швидкого харчування “Пузата хата”. В той час, я організовувала кілька студентських івентів, один з них був квест для могилянців. Нам потрібні були подарунки для переможців, але ресурсів на їх купівлю не було і часу на пошук залишалось критично мало. Ніхто не хотів займатися фандрайзингом, тому цю функцію довелось брати на себе. Перше, що я зробила – обійшла офіси, розміщені на Подолі, бо суто з географічної точки зору їм могло б бути цікаво розрекламувати свої продукти і послуги серед могилянців. Одним із таких компаній була “Пузата хата” на Сагайдачного. Їх новий маркетолог погодилась надати кілька романтичних вечерь в подарунок для наших переможців в обмін на послугу: я повинна була розклеїти оголошення і допомогти знайти їм соціолога для проведення маркетингового дослідження. Ходити далеко не довелось – я запропонувала свою кандидатуру і отримала своє перше замовлення і перший соціологічний досвід.

– Про твою політичну діяльність відомо багато: боротьба з корупцією, активна участь у подіях Євромайдану, критика сьогоднішньої київської влади… Чи вистачало тобі знань, отриманих в університеті, для того, аби успішно функціонувати у політичному житті країни? Чи КМА дала лише необхідну теоретичну базу, що допомагала набувати практичний досвід?

11039245_10204914592120976_3756298275263359923_o

Бажання займатися політичною діяльністю у мене виникло ще в школі. Кожна наступна подія, що мала місце в моєму житті, тільки підсилювала це бажання, підкріплювала висновок про те, що це правильне рішення. У 10 класі я отримала стипендію, на рік поїхала навчатися до Сполучених Штатів. Для мене великим здивуванням було те, що ця країна, не маючи глибокої історія, змогла за кілька десятиліть стрибнути вище своєї голови, розбудувати розкішну інфраструктуру, створити демократичні практики і т.д. Я вирішила, що якщо країна без історії і без якихось фундаментів може досягнути такого результату, то наша країна Україна однозначно має всі шанси. Просто потрібно, щоб правильні люди взялися за цю справу, взялися самовіддано. Щоб їхньою ціллю було не набивання кишень, а громадське служіння.

Пізніше Могилянка була сильним стимулюючим фактором, зокрема те, що це був приклад некорумпованої інституції в досить корумпованій сфері. Власне,  зі студентських років я займалась громадською діяльністю, потім вона переросла в політичну. Я була членом і керівником київського осередку Демократичного Альянсу, коли це була громадська організація. Пізніше на базі організації була створена партія, де я працювала протягом 8 років. Ще пізніше була Революція Гідності, в якій ДемАльянс і я брали активну участь. На той час, одним з наших завдань було не дати злити Майдан. Ми робили багато акцій (за 1,5 місяці понад 100), по кілька щодня. Це і відвідування резиденцій соратників і спонсорів Януковича, і флешмоби (з тіл людей складали повідомлення Януковичу), і блокування прокуратури з вимогою звільнити політв’язків. Ми були контрсилою, яка показувала рішучість людей, їхню готовність стояти до кінця. Я думаю, що це було однією з причин того, що не маючи значних фінансових та медійних ресурсів, не кажучи про політичний дах, ми змогли після Майдану отримати прохідний результат, двоє наших партійців, Василь Гацько і я (я була другим номером у списку), стали депутатами Київради. Ми були маленькою, але дуже активною і безкомпромісною фракцією, адже не потрібно було “відпрацьовувати” партійним спонсорам лобіюючи сумнівні рішення. Єдине, кому треба було відпрацювати – громаді Києва і, думаю, ми робили це достойно з огляду на наші можливості. Наша рішучість і  нонконформізм по відоношенню до корупції заклали зовсім інші правила гри й очікування суспільства від Київради, які досі мають вплив на її роботу. Я вважаю це нашим великим внеском.

– Корупція – проблема всієї країни. Зараз створюється багато антикорупційних проектів, платформ. Як ти вважаєш, коли всі вектори антикорупційного руху стануть однією потужною силою, коли відбудеться момент скасування всіх старих правил, за якими жила влада?

13415379_500426403482287_6997309616446319712_o

– Мені здається, що “світлі” сили в протидії корупції все ще поступаються “темним” силам в системності, результативності, досягненнях. Для того, щоб в цій антикорупційній сфері зрушилося, нам треба працювати над тим, щоб кількість і якість людей, які ведуть боротьбу з корупцією, зростала, щоб сама діяльність була більш системною.

Ми інколи корупціонерів порівнюємо з тарганами. Якщо у темній кімнаті ввімкнути світло, то видно, як вони розбігаються.

Які я бачу проблеми в цьому русі? Перше – це те, що є професійні організації, але вони є закритими. Як до них приєднатись, допомогти ніхто не знає. З іншого боку – є велика кількість людей, які б хотіли щось робити, боротися з корупцією, але вони часто не знають, як і з ким. Команда Антикорупційного штабу вважає, що ключовим є забезпечення механізмів і можливостей для всіх охочих громадян долучатись до боротьби з корупцією. Більшість наших ініціатив ставлять за мету дати інструменти участі й впливу на зменшення корупції абсолютно всім активним громадянам. Активна ілюстрація – це наша антикорупційна карта ремонтів Києва. Ми першими виклали і візуалізували усі витрати з міського бюджету на ремонт жилих будинків, садків, шкіл, лікарень тощо. Ми показали киянам, скільки коштів витрачається на ремонти, показали перелік конкретних будинків, прописали перелік кроків, які робити, якщо ремонт будинку не був проведений, а кошти – вкрадені. У нас навіть мотто цієї карти було – “Долучись до боротьби з корупцією на прикладі свого будинку”. Друга річ, яку ми робимо, – просвітницька діяльність. Це дуже важливо. Третє. Ми робимо вузькі та спеціалізовані інструменти розслідування більш доступними. Наприклад (за це окрема подяка організаціям, урядовцям і депутатам, які долучились), одна з антикорупційних реформ полягала у відкритті доступу до ряду додаткових державних реєстрів. Втім, все ще невелика кількість українців вміє цими реєстрами користуватися. Це переважно профільні фахівці (нотаріуси чи юристи) або журналісти-розслідувачі. Ми зараз працюємо над новим проектом, який називається “Приховані інтереси”. Ми збираємо й систематизуємо інформацію з різних реєстрів про всі бізнес-інтереси чиновників та депутатів Київради. Така база з досьє допоможе будь-якому киянину, активісту, журналісту, іншому депутату розуміти розклад сил і прихованих інтересів в Київраді, щоб розуміти чиї інтереси захищають депутати: інтереси громади чи власний бізнес.

5G6A6373

Коли щось зміниться, коли антикорупціонери будуть більше ефективними, аніж корупціонери? Мені здається, це відбудеться тоді, коли наша діяльність стане більш системною, рівень експертизи підніметься, а головне, коли з’явиться розуміння того, що антикорупційна діяльність – це не щось ексклюзивне. Навпаки, це те, що треба максимально відкривати, долучаючи до цього людей.   

Відкритість інформації – один з найбільш дієвих інструментів. Ми інколи корупціонерів порівнюємо з тарганами. Якщо у темній кімнаті ввімкнути світло, то видно, як вони розбігаються. Якщо оприлюднити інформацію, почати говорити публічно про порушення, корупціонери розбігаються і ховаються, їх лякає публічність.

Receive Updates

No spam guarantee.

– Які хобі маєш?

– Взагалі професійне життя поглинуло 90% всього робочого та вільного часу. Я зараз тільки починаю доходити висновку, що потрібен здоровий баланс між роботою, активністю й особистим життям. Радію, коли знаходжу принаймні трішки часу для хобі. Найбільше люблю подорожувати і займатися спортом. І ще, звичайно, особливий час – для моєї сім’ї та дитини. У мене є донечка Афіна, якій 4,5 роки. Донька – це мегаподарунок, величезне задоволення проводити з нею час, особливо зараз, коли в неї активно розвивається свідомість, пам’ять, мислення, в тому числі критичне, і я розумію, що мені потрібно більше зусиль докладати для комунікації з нею. Вона дуже логічна, мисляча дівчинка, інколи навіть підловлює мене на неточностях. Наприклад, я можу щось сказати, а вона зауважить, що півроку тому я говорила протилежне (особливо про бабайків, спання та їду:). Я дуже сподіваюсь, що буду проводити більше часу зі своєю дитиною, тому що це насолода, це щастя, це величезний подарунок.

Подорожі, спілкування – це теж розвиває тебе, твоє розуміння того, що світ не чорно-білий, ти розумієш різні позиції, вчишся знаходити баланс і допомагати людям.

Люблю подорожувати, особливо Україною. Я об’їздила вже усі обласні центри, крім Херсона. Цікаво дивитися архітектуру, природу, але найголовніше – пізнавати людей і те, як вони унікально бачать себе, свій регіон, країну. Здорово з ними спілкуватись, інколи ставити під сумнів і розбивати їхні міфи. Значна частина українців мало подорожують, жодного разу не були за межами своєї області чи навіть району. Якраз з такими цікаво спілкуватись про те, що вони думають про людей з інших куточків України. Подорожі, спілкування – розвиває тебе, твоє розуміння того, що світ не чорно-білий, ти розумієш різні позиції, вчишся знаходити баланс і допомагати людям.

10665957_10202860259760113_5779969257367851760_n

Останнім часом через роботу чоловіка я часто була в донецькому регіоні. Що мене вразило у східних людях, то це працьовитість. Є ще ряд унікальних рис. По-перше, найважливіше в житті для них – робота. По-друге, для них важлива гідність. Поки в них є дві руки і ноги, вони ніколи не стануть жебраками, намагатимуться самостійно заробляти. По-третє, це люди, яких дуже важко в чомусь переконати. Втім, якщо вже вдасться заставити східняків у щось повірити, то вони віддадуть себе справі повністю. Якщо на Заході громадська діяльність та патріотизм подекуди можуть бути елементами гри чи набуттям статусу, то на Сході люди дуже щирі, їхні дії відповідають тому, що вони думають.

– Які три постулати про себе можеш вказати, твої принципи?

– Можна розкрити це через те, що я найбільше ціную в людях. Перше – це щирість, тобто відсутність подвійних стандартів або лицемірства. Друге – самовіддача. Я вважаю, що кожна людина має прагнути в своєму житті зробити не тільки щось для себе та своєї сім’ї, але й здійснити соціальний внесо. Третє – це професійність. Бо суспільство може змінитись, коли кожна людина на своїй посаді – від прибиральниці до Президента – буде робити свою роботу добре. Ми часто скаржимось на брудні вулиці, нечемних водіїв в маршрутках, хамство в державних закладах, корупцію у владі. Насправді в кожному з цим випадків ми скаржимось на те, що інша людина  погано виконала свою роботу, це скарга на її непрофесійність. В кожній установі, на кожні посаді, якщо людина буде добре виконувати свою роботу, це стане внеском в суспільні зміни в те, щоб ми були задоволені своїм життям, країною, добробутом.

– Якої б риси хотіла позбутися?

– Я б хотіла трохи балансувати свою впертість. Я постійно намагаюся подавати це за цілеспрямованість, але це не завжди добре. Треба слухати різні думки і з кожної вибирати раціональне зерно.     

5G6A6367Call to actions:

Станьте волонтером Антикорупційного штабу! Основний ресурс нашої організаці – волонтери та in kind допомога. Ми багато працюємо з даними і великою кількістю інформації, тому в нас постійна потреба в волонтерах. Ми дуже відкриті й безмежно радіємо появі волонтерів та будь-якої допомоги: аналітичної, експертної, юридичної, IT, PR, обробка даних. Ми також безмежно радіємо, коли бізнес надає нам підтримку. Для нас це взагалі мегаперемога. Ми безмежно вдячні нашим друзям адвокатському об’єднанню “Ореховський та Коломієць” за те, що вони дали нам стипендії для двох талановитих молодих розслідувачів на півроку. Ці двоє розслідувачів продукують зараз багато ініціатив і розслідувань державних закупівель. Інше адвокатське об’єднання на чолі з Лаврентієм Царуком посприяли нам в отриманні офісу, де ми можемо збиратись, проводити презентації, заходи, просто працювати. Це дало нам серйозний поштовх для більш ефективної роботи. Ми сподіваємось на продовження співпраці в т.ч. з іншим соціально-відповідальним українським бізнесом.

Могилянці, які готові зробити свій внесок в будь-який спосіб, можуть звертатися, я відповідаю на всі повідомлення.

Ми зі свого боку теж можемо допомагати. Перше – для тих людей, які хочуть займатись антикорупійною діяльність, але не знають, як, де і з ким – ми готові навчити, стати для них командою. Антикорупційний штаб дає багато можливостей для розвитку. Друге – навчання. Ми проводимо багато тренінгів, виступів, презентацій (велика частина з них для могилянців), вчимо працювати в реєстрах, виявляти корупцію тощо. Третє – консультуваня і допомога у випадку, якщо людина зіштовхнулась з корупцією. Якщо ми бачимо, що це наш напрям і ми в ньому розбираємось, то намагаємось допомогти кожному в межах наших можливостей і компетенції.


Враження від спілкування: сидиш з Галиною в антикорупційному офісі і розумієш: ще десяток таких завзятих та щирих профі, і через пару років Україна буде-таки вільно дихати без корупції. Чарівна мама, з красивою посмішкою та великими добрими очима. Ось такі жінки-могилянці очолюють фронтири боротьби з корупцією. Пишаюсь


Спілкувався Олександр Король

Редакторка: Анфіса Дорошенко

Дякуємо за фото  Pin Production

              

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі