Богдан Логвиненко. «У різноманітності наша сила»

44315865_10155554607736783_3609595321350356992_n

Він об’їздив майже всю Європу та Азію, а потім вирішив, що час вже світу дізнатися про Україну: відкриту і справжню, без прикрас чи стереотипів.  Автор унікального проекту Ukraїner Богдан Логвиненко розповість про початковий задум та цілі, труднощі роботи команди, а також поділиться планами на майбутнє.

Освіта: НаУКМА («Хімія»), Київський університет театру, кіно і телебачення ім.Карпенка-Карого

Досвід: засновник інтернет-видання «Сумно», журналіст газет та телеканалів, один з організаторів київського фестивалю «Антонич-фест», засновник і головний редактор проекту «Відеотека» на «Телекритиці», засновник арт-агенції NaturalEast, автор книжок, засновник проекту Ukraїner

Які Ваші взаємини з Могилянкою? Бо відомо, що Ви в ній навчалися, але, як Ви сказали, не є її випускником.

– Усе дуже просто. Я вчився на хімії два роки, потім взяв академвідпустку. І тоді збирався перейти на філологію. Я вже про це навіть забув, буквально нещодавно знайшов папірчик – заяву про перехід з усіма підписами. Але за той рік, який був в академвідпустці, вирішив обрати інший шлях і не повернувся до Могилянки.

– У Вас великий і цікавий досвід, водночас хотілося б зосередитися на Ukraїner. Як виникла ідея цього проекту? Знаю, що до того Ви подорожували Європою і Азією…

– Я багато де подорожував. Лишилося тільки кілька країн Європи, де я не був Щодо того, як виник Ukraїner, то, напевно, саме з того, що закордоном мені весь час не вистачало інформації про Україну.

Хотілося якогось ресурсу, де буде зібрана не просто корисна інформація, як доїхати чи що подивитися. А історії, які чіпляли б людей

Теми, які не такі популярні, як футбол, наприклад, а більш нішові, що могли б залучити до України правильних людей. Тобто щоб в Україну приїжджали не просто як туристи, а більше як мандрівники, дослідники.

12144711_10153028762381783_2312089962522635935_n

Зараз проекту два з половиною роки. Чи уявляли Ви на початку, що досягнете такого результату? Адже зараз маєте сотні тисяч переглядів на Youtube.

– Спершу для мене Ukraїner був ще одним проектом. Проте згодом він переріс в проект, поза яким вже нічого немає. Якщо я спочатку думав, що я ще паралельно буду займатися книжками, своєю творчістю, але реально – Ukraїner займає весь вільний час.

Наступне питання потребує передісторії. Я навчаюся на філології і в нас є курс «Діалектологія», ілюстративним матеріалом до якого великою мірою є Ваші програми. Ми аналізували, як люди говорять, намагалися вгадати, звідки це. Я впевнена, що це не єдина сфера, де використовують Ваші роботи. Як Ви ставитеся до цього? Чи передбачали зв’язок з освітою чи якимись іншими сферами життя?

– Цікаво, чому викладачка обрала саме нас Хоча, справді, надзвичайно багато блогів, історій є про Київ, великі міста. Але дуже мало людей бачать цінність того, що відбувається в селах, маленьких містечках.

І якщо казати про освіту, то ми страшенно хотіли б робити більше для неї. Але поки що ми значно більше робимо для зовнішньої поінформованості про Україну

Нам часто пишуть і запитують, чи можна використати матеріали на різних лекціях. Дехто не запитує – але ми не проти, бо це ж не комерційні цілі. А в навчальних – ми тільки за. Знаю, що в одному університеті наші відео поставили на всіх моніторах. Причому про це домовився студент, бо до того там показували краєвиди, припустимо, Франції. Це теж приємно.

34504440_1570951793030512_6224846902689529856_n

Мені здається, тут важливо ще й те, що альтернативи вашому проекту практично немає. А щодо нашого курсу, то було цінним також показати, що діалект не є чимось меншвартісним. І Ви своїми відео показуєте, що ці місцевості – не є щось гірше, менш значиме, це теж Україна. Ви згадували про комерційні цілі. А чи не хотіли б цей проект запускати на якомусь телеканалі?

– Ми хотіли б, але проблема насправді у браку ресурсів. Бо українське телебачення – це здебільшого інструменти для впливу, а не бізнес чи медіа-ринок. А ми не хочемо бути «заставкою» для цього впливу. Якщо ж казати про нормальне телебачення, то це «Суспільне». Проте складність в тому, що їм у бюджеті не закладають тих грошей, які мали б бути. Тож поки що існуємо в такому форматі.

Чи натрапляли Ви на якісь труднощі при зйомці проекту?

– Труднощі весь час є, вони бувають і зовнішні, і внутрішні. Зрозуміло, що команда весь час разом. Ми навіть інколи втомлюємося одне від одного. Але такі проблеми не зупиняють нас.

Якщо казати про людей, то нас зазвичай чекають. Значно рідше нам потрібно приїжджати на якусь локацію, де не було б контактів, і вже на місці намагатися з кимось зв’язатися. Та навіть і в цьому випадку, нам майже завжди вдається це зробити

Наприклад, ми були в селі на Волині, Хорохорин, де всі вирощують пекінську капусту. Усе почалося з одного чоловіка, який працював у Польщі на поляка, а той йому сказав: «Що ти тут робиш? От тобі насіння, їдь додому і давай працюй там». Він поїхав, посадив, виросло, продав. Тепер реально усе село вирощує. Буквально за 10 років створився такий кластер. Виявилося, що просто потрібно дати людині насіння

До речі, цей чоловік – перший, до кого ми звернулися у цьому селі, ще не знаючи навіть його роль у всій цій справі. Коли ми до нього приїхали, він сказав: «Ні, не буду зніматися, я погано виглядаю». Він не бачив наших програм, тож ця вступна недовіра є природною.

Згодом ми по дорозі знайшли ще кількох людей, зокрема голову села. Розпитуємо того, з кого все почалося, і він пояснив, що з чоловіка, до якого ми вперше заїхали. Тож тоді ми вже разом з головою села знову до нього поїхали, і відмовитися він вже не міг. 

Якось так стається, що нас скрізь приймають дуже добре.

33814009_650224261986360_1626257339059273728_n

Чи змінилося для Вас значення слова «Україна» після того, як почали знімати Ukraїner? І що вона для Вас тепер значить?

– Не можу сказати, що саме значення слова «Україна» змінилося, але відчуття точно. Це завжди дуже важко вербалізувати, хоч ми постійно запитуємо людей, що для них є Україна. До речі, ми думали, що відповідь буде відрізнятися у різних регіонах, а люди по-різному говорять, навіть живучи в сусідніх хатах.

Я побачив Україну значно більш різноманітною. І зрозумів, що в цій різноманітності – наша величезна сила

Бо ми вже зі старту багатомовні, багатокультурні, багатонаціональні. З одного боку, це можна використовувати для створення напруги. Але, з іншого, значно корисніше використовувати це як потенціал для майбутнього розвитку. Бо кожна мова, культура, традиція додає, а не віднімає до загального коефіцієнту корисної дії.

Якщо чесно, я не уявляв, настільки Україна різноманітна. До Ukraїnerа я був в усіх обласних центрах. Мені здавалося: «Ну, ми поїдемо в експедицію, але що я там нового побачу». Проте насправді майже кожного дня у нас були особисті відкриття для кожного з нас.

43454563_10155534085391783_4696799196353658880_n

Ви вже об’їздили всю Україну, як далі плануєте розвиватися?

– Буде ще одне коло Україною наступного року, але в нього поїде інша команда. Тобто це буде Україна іншими очима. Також у нас будуть розвиватися спецпроекти. Ми будемо фокусуватися на менших темах. Крім цього, плануємо знімати українців за кордоном, різні сфери, пов’язані з еміграцією.

Насправді ще є низка проектів, ми зараз робимо фільм про Валерія, який їздив у Грецію. Це проект, який народився, можна сказати, випадково. Ми не планували з нього зробити документальне кіно, але так вийшло.

Якщо конкретніше, то в нас зараз 100 історій і десь стільки ж відеоблогів, які вже зняті й скоро мають вийти. Тому зараз у нас надзвичайно багато роботи, і ми будемо виходити майже кожного дня з новими історіями, публікаціями.

Щодо команди, у вас же багато волонтерів залучених, і вони ж, напевно, не весь час допомагають. Як, загалом, функціонує команда? Чи є плинність кадрів?

– Так, волонтерів багато, але є такі, які понад рік, майже два, уже в проекті. Загалом, команда збиралася органічно. Якщо зараз команда й відрізняється від першого складу, то це природно. Хоч ми починали разом, але в кожного було своє бачення того, що буде далі. І після першої експедиції стало зрозуміло, що це буде інакше, ніж думали деякі члени команди, які долучилися до нас на початку.

Тому на їхнє місце природно з’явилися ті, хто менше хочуть робити телевізійний проект, а більше зацікавлені в документалістиці (хоч вона теж може бути телевізійною, але в нас її дуже мало). Тому з того моменту, коли з’явився перший продукт Ukraїner’а, команда почала збиратися дуже органічно, й відтоді в нас практично немає якоїсь серйозної плинності кадрів.

26169671_10155018060186363_4895433863284128776_n

Ми раз на півроку збираємося з волонтерами, нашою командою, обговорюємо стратегію, план розвитку на майбутнє і так далі. І навіть з фотографій можна побачити, що більшість людей, «кістяк», той самий залишається весь час.

Перед стартом Ukraїner’а моїм найбільшим страхом було взяти на себе відповідальність за величезну команду

Бо я досить довго працював сам і не вважаю себе командним гравцем. А тут якраз потрібно було дуже швидко навчитися ним бути.  

Ви не вважаєте себе командним гравцем, але навколо Вас така велика команда. Які цінності Ви цінуєте в цих людях? Що об’єднує вашу команду?

– У нас, напевно, одна з найбільших цінностей – це любов до того, що ти робиш. І це цінність, яка об’єднує нас і всередині команди, і з тими, про кого ми робимо матеріали. Тому що майже всі, кого ми знімаємо, просто фанатіють від того, що вони роблять. Ukraїner так само зібрався. Це такий клуб «фанатиків»

Зрозуміло, що це не все, я ціную також відповідальність, щирість, але не можу сказати, що будь-хто, хто зараз в Ukraїner’і, проходили якийсь відбір взагалі. Бо це люди, які хотіли щось зробити для проекту, і вони в нього потрапили.

Так за ці 2,5 роки було заповнено близько 1,500 заявок-волонтерських анкет. Але при цьому трошки більше  10 % долучилися якось – понад 200 волонтерів. Було б круто, якби серед цих 1,500 було більше людей, які готові брати на себе відповідальність. Бо в нас є надзвичайно багато ідей, на яких просто не вистачає ресурсу, людей, які просто «візьмуть прапор» і поведуть за собою команду.

38224942_2048049348788978_7421150776736612352_n

– Знаю, що наразі Ви займаєтеся перекладом Ukraїner’а. А на скільки мов перекладаєте?

– Зараз Ukraїner перекладається на 8 мов. Тож нині на сайті 9 мовних версій, разом з українською. У нас часто відбуваються презентації за кордоном. Причому вони відбуваються не лише за участі основної команди. Ми намагаємося дати матеріали волонтерам, аби кожен з них міг презентувати Ukraїner фактично у будь-якому місті.  

– Call to action:

– Так сталося, що Ukraїner поєднує в собі одночасно декілька ідей, які є закликом. Одна з них – досліджуйте Україну, їздіть побільше. Це дає не лише розуміння місця, в якому ти живеш, а й розуміння того, як комунікувати з людьми, хто такі українці.

Друга – займайтеся волонтерством. Яким би воно не було, бажано приємним Це надзвичайно важливо. 

По-третє, будьте дипломатами своєї країни. Навіть якщо ви не маєте якогось дипломатичного титулу, але виїжджаючи за межі України, завжди потрібно пам’ятати, що ти є її представником. 

Спілкувалася Ганна Морозова

Редактори: Ганна Морозова, Марія Чадюк

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі