Дивовижне поєднання турботливої, мудрої мами і цілеспрямованої бізнес-вумен з планами на 10+ років у «креативній індустрії». Анастасія вміло збалансовує свій «дитячий садочок з міні-зоопарком» та професійні досягнення у сфері комунікацій. Я залюбки став би її студентом. На щастя, є можливість – безкоштовний крутяцький курс на «Прометеусі» 🙂 Увімкніть музику під час читання!

Освіта: Одеська національна юридична академія (спеціальність «Юридична журналістика»); аспірантура НаУКМА (спеціальність «Педагогіка»)

Досвід: викладач НаУКМА, експерт з комунікацій, спеціалізується на проведенні соціальних інформаційних кампаній для міжнародних організацій

Налаштовуйтесь на хвилю Анастасії під час читання, плейлист спеціально для ММ:

– Ти здобула юридичну освіту?

– Я закінчила Одеську юридичну академію: бакалаврат і магістратуру. Керівництво мого ВНЗ розуміло, що не вистачає спеціалістів, які можуть комунікувати про діяльність державних органів влади. Тому було відкрито факультет «Юридична журналістика». Його мета – підготовка прес-секретарів, котрі знають право і вміють про нього писати, для правоохоронців чи інших представників державних органів.

– Я вважаю, що дуже корисно створювати нові спеціальності на межі інших.

– Справді. Тому, я всім своїм студентам раджу: «Якщо ви займаєтеся. наприклад, піаром (працюю з магістрами піару), то вам потрібно мати знання з психології, маркетингу, соціології». Поєднання двох секторів дає чудовий результат.

Оскільки я мріяла працювати в комунікаціях, то свідомо йшла на «Юридичну журналістику».

– Ще зі школи?

– Так, відтоді. Бажання писати в мене було завжди. Коли почула про школу журналістики газети «Вечірня Одеса», вирішила – відвідуватиму її. Ще школяркою я співпрацювала з цією газетою. Як наслідок – сфера моїх зацікавлень «звузилася» до одної. Нині у мене вже 15 років досвіду.

– Яка причина вибору Могилянки?

– Я почала працювати викладачем ще в рідній Одесі. У той момент я зрозуміла, що «спеціалістів-практиків» недостатньо. Тому коли вже мала певний досвід роботи, прийшла в ОЮА і запропонувала курс, який давав практичні знання студентам.

Після переїзду до Києва я хотіла продовжувати цим займатися. Мене запрошували як гостьового лектора розказувати про механізм роботи в міжнародних організаціях, як робити піар. Це стало основою курсу, який я нині викладаю.

– Чому вирішила викладати?

– Я хочу ділитися досвідом, виховувати професійні кадри, бо інакше – і моя робота буде неякісною. Що кращі мої студенти, потенційні працівники, то краща моя робота, мої проекти. До того ж, мій курс – це водночас і структурування власних знань.

Дві години лекції-інтенсиву – це безкоштовний тренінг і для мене, і для студентів

За рівнем знань студенти рівні мені, але при цьому вони не замкнуті у рамки, свіжіші, вони завжди щось нове пропонують. І для мене це чудова база для вдосконалення. Крім того, в мене повірили, сприйняли серйозно, коли я ще тільки навчалась. Точнісінько так само я готова поставитися до своїх студентів.

– Для тебе важливо досягати результатів з людьми, котрі готові працювати, як ти. А що означає для тебе команда?

– Я ціную ініціативність, креативність. Прості виконавці тепер вже не так потрібні, особливо в сфері піару.

Тут кожна ідея, функція, навіть технічне наповнення сайту може перерости в щось значно більше

Скрізь варто знаходити якісь інновації, адже світ змінюється швидко.

Для мене команда – це люди, котрі ставлять роботу як один зі своїх життєвих пріоритетів. Кажуть, що такі сфери, як журналістика, піар, не можна сприймати як роботу, на якій працюєш з 9.00 до 18.00. Частково я погоджуюсь з цим. Тому моя вимога до команди – постійно бути на зв’язку. У комунікаціях без такої якості неможливо працювати.

– Розкажи про свій шлях, як усе починалося?

– У мене було бажання проявити себе якнайшвидше. Напевне, саме воно і стало тим двигуном, що змушував рухатися вперед

Істотним тут було розуміння, що не треба чекати закінчення університету, а ще зі школи довести собі, що я можу заробляти. Я використовувала усі можливості: шкільна газета, будь-яке стажування, волонтерство і т.д.

Не завжди з дитинства можна визначити, чим ти займатимешся все подальше життя. Тому я завжди рекомендую залишатися відкритими для нового. Дайте собі якусь частину студентства на спроби. Якщо у вас усе вдасться – чудово. Не вдається – шукайте далі. Але для цього потрібно спробувати.

Коли я починала працювати в організації, після першого івенту я не запитувала себе, де моя винагорода, адже стажер працює на досвід, а не на оплату. На кожній роботі ви отримуєте репутацію, рекомендації, певні навички. Щоправда, має бути рівновага: якщо ви багато даєте, то ви повинні й отримувати.

Але краще мати план і розуміти, куди ви прямуєте. Для прикладу, я потрапила на роботу в міжнародну організацію у Страсбурзі, та через деякий час зрозуміла, що мені не до душі мої обов’язки (залучення нових партнерів з різних країн). Тоді я підійшла до свого керівника і сказала, що хочу віддавати 20% свого робочого часу на роботу з піар-відділом. До керівника я підійшла не з проханням, а з пропозицією. Після цього я могла працювати в міжнародних організаціях у сфері комунікацій і вже не асистентом.

–Тобто потрібно бути ініціативним?

– Не варто боятися казати про свої інтереси і бажання керівникам. Коли розумієш, чого прагнеш, – того і досягаєш. Саме з цієї роботи у Франції я повернулася до України вже як експерт, що може працювати в міжнародних організаціях. Як виявилося, міжнародних спеціалістів у піарі не так і багато.

І ще одна важлива порада: якщо є можливість обрати нішу, то не треба втрачати цей шанс

Коли ти піарщик – це, звісно, добре. Проте якщо ти піарщик у сфері фешн – то це ще краще, адже тебе запам’ятають. Це буде твоєю особливістю. Тому якщо є можливість звужувати сферу праці – її треба звужувати.

– Але ж зазвичай розширюють сферу діяльності. Якщо ти сфокусувався на чомусь одному, то програєш в чомусь іншому.

– Так, але вузькопрофільного спеціаліста будуть знати і впізнавати. Саме це і стало моєю візитівкою.

– Де  бачиш себе через десять років?

– За весь цей час я зрозуміла, що найбільше задоволення мені приносить саме викладання.

Нині усвідомлюю, що з часу своєї першої лекції я «загорілася» і з того часу «не згасла»

Надихаюся, бо відчуваю від своїх студентів 100% віддачу. Якщо тепер я витрачаю 10% свого часу на викладацьку діяльність, то хочу збільшити цей показник до 40% за декілька років.

Я зрозуміла, щоб цього досягнути, потрібен план.

Коли я можу створювати класну стратегію розвитку та просування своїх працедавців, то чому б не створити таку ж стратегію для себе

Тож сіла і розпланувала: моя мета, методи досягнення, аудиторія. Я будую свої плани на 10 років. Здається, що 10 років – це багато, але, наприклад, для здобуття PhD потрібно 3-4 роки. Тому все повинно бути сплановано заздалегідь.

–  Великі досягнення зазвичай супроводжуються труднощами. Які ти мала проблеми і як давала їм лад?

–  Людям властиво помилятися. Проблема в тому, що в комунікаціях та піарі ці помилки особливо помітні. Мені пощастило мати керівників, які надавали можливість помилятися. Одного разу я навіть запитала у своєї британської колеги: «Чому ви не критикуєте мене за мою помилку?». Вона відповіла: «Той урок, який ти отримала, є набагато вагомішим, ніж моя критика».

Багато людей не беруться за якісь проекти через страх помилитися і втратити роботу. Однак коли ти будуєш кар’єру, треба мати чітке розуміння того, що бувають і злети, і падіння.

З усього ти маєш виходити гідно, не здаватися, не вважати, що все втрачено

–  Чи було щось таке, що допомагало тобі встояти?

– Робота у прес-офісі – одна з найбільш стресових. Тому важливо мати джерело позитивної енергії. Це для мене студенти. А також моя родина. Наприклад, чоловік у будь-який ситуації говорить, що я зробила правильний вибір. Це може бути неправдою, але важливо відчувати, що тебе підтримують за будь-яких обставин.

Вагому роль також відіграють колеги. Вибирайте собі «цивілізовані» місця роботи, де до вас будуть нормально ставитися. На щастя, в Україні є вибір.

А ще варто продовжувати розвиватися

Коли вас критикують, просіть конкретної критики, а не загальних висловів, щоб потім ви змогли працювати над собою. Іноді критику викликає ваша невпевненість, яка не подобається працедавцю. Коли студенти на мої питання відповідають: «Я не знаю, я не впевнений, я не зможу», – це дуже дратує. Кожен працедавець хоче бачити не вагання, а результат.

– Які лайфхаки ти використовуєш?

– Найперше – використовувати всі можливості. Завдяки цьому я багато здобула. Відкритість до нових знайомств та готовність допомогти згодом переростає в оплачувану роботу, новий досвід і репутацію.

Друге, що важливо, – впевненість.

Ви можете бути невпевнені у собі, але маєте вірити у те, що робите

Також важливо бути помітним, робити з себе бренд. Наприклад, є піарщиця, яка робить блог про бізнес-книги. Тобто її захоплення книгами стає частиною бренду. Слід мати щось особливе, наприклад, три речі, за якими вас впізнаватимуть.

У кожного нині є безкоштовна платформа для створення свого бренду – Інтернет. Питання тільки у тому, як найкраще підкреслити свою особистість, професійні якості

З будь-якого віку ви можете побудувати власний бренд, проявити себе. Після закінчення вишу уже можна мати власний бізнес або хоча б дуже класне портфоліо.

– Розкажи про основи власної психології.

– Я досить амбіційна і в мене є бажання бути найкращою. По-друге, я дуже вимоглива до себе та оточення.

Були ситуації, коли ці риси заважали. Проте, усвідомивши їх, я змогла зробити з недоліків переваги. Наприклад, якщо мені не вдавалося бути найкращою серед усіх піарщиків, то я ішла в ніші і ставала найкращою там.

– Кожна людина на 90% складається зі звичок, які вона в собі сформувала. Які звички маєш?

– Якщо це можна назвати звичкою – постійно аналізую якісь рекламні продукти. Наприклад, я бачу білборд і уявляю, як його можна покращити. Мені подобається створювати ідеї, на жаль (або на краще), усе залишається у моїй голові. Я також багато читаю. Володіння словами та текстом –  одне з найголовніших у моїй професії.

– Що тебе доповнює?

– Сім’я, у мене троє дітей, багато домашніх тварин. Ми з чоловіком створили власний мікросвіт, із міні-зоопарком і дитячим садком. Можливо, для інших це не підходить, бо декому важливо тричі на тиждень бачитися із друзями. Тоді щось треба змінювати.

– Що можеш сказати про виховання дітей?

– Поки що рано оцінювати результат, діти ще не виросли. Проте відразу зрозуміло, що це особистості. Психологи кажуть, що виховувати дитину не можна, у неї від народження є характер. Сім’я дає тільки досвід. Тобто ви говорите не з дитиною, а з особистістю, просто без досвіду.

Усі кажуть, що найголовніше бути щасливою: якщо ви щасливі, то все інше буде ОК.

На мою думку, найголовніше у вихованні – знайти компроміс між «я щаслива» і «я відповідальна»

– Що ти покращила б у сфері освіти? Можеш розказати на прикладі Могилянки.

– На своєму рівні іноді я бачу проблему в студентах. Важко усвідомлювати, що вони не мають достатнього рівня відповідальності або навіть вимогливості до знань. Для прикладу, я даю магістрам (сподіваюся, вони це прочитають 🙂 ) завдання достатньо практичні та корисні для них. Це може бути: принести резюме, написати стратегію розвитку бренду. Проте з 15 людей приходять із виконаним завданням двоє-троє.

Не можна сказати, що нинішні студенти – це люди, на яких вплинуло радянське минуле. Навпаки, вони були народжені в період незалежності. Однак у них так і не виховали усвідомлення:  усе залежить від них, вони можуть сформувати своє майбутнє.

– То що варто робити вишу, аби мотивувати студентів?

– Перш за все, студенти мають відчути відповідальність за свої вчинки. Знову ж таки, за кордоном покарання невідворотне. Там існує дисципліна.

– Дисципліна в Могилянці – цінність.

– І це круто. Проте, за кордоном це працює краще. У них існує неухильне виконання правил і невідворотна відповідальність за невиконання. Наприклад, якщо ти написав роботу невчасно, тобі це не зарахували. У нас натомість дещо «тягнуть» студента.

Зацікавленість могла б зрости, коли потрібно буде віддати борг (якщо ти витратив 100 тис. на навчання, то в тебе з’явиться бажання їх якнайшвидше повернути).

Ще студент мотивований, коли розуміє, що викладач – потенційний працедавець. Я у Могилянці завжди шукаю кадри і кажу, що якщо студенти добре зарекомендують себе, то зможуть у мене працювати.

З іншого боку, у підготовці кадрів потрібно більше практиків. Міжнародні обміни також дуже важливі.

Call to action:

Перше, що я можу запропонувати, – це мій курс з комунікацій на «Прометеус» https://edx.prometheus.org.ua/courses/NaUKMA/…/2014_T1/about, який буде корисний не тільки піар-спеціалістам. З курсу можна отримати знання про своє професійне позиціонування, як самостійно можна просувати проекти.

Стежте за моєю сторінкою: https://www.facebook.com/anastasiya.nurzhynska. Я часто пишу про вакансії у сфері комунікації.

Та сприймайте вашу кар’єру і професійне портфоліо як проект, де необхідно провести аналіз потреб, визначити завдання, ресурси та створити план.

Спілкувався Олександр Король

Редактори: Анна Морозова, Марія Чадюк

Дякуємо за фото Вєсті Гунченко

 

 

 

 

Коментарі

коментарі