Олександр Король. “Наповнюйте свій світ дивами!”

d526fcbc-ae9e-4522-9ca7-d796524d3f37

– Що спонукало тебе прийняти рішення і поїхати в Азію на такий, достатньо довгий, період?
– Ще в кінці 2017 я вперше вирвався подорожувати Азією. Тоді це була Індія, Тайланд та Сінгапур. Тривала поїздка всього 3 місяці, але після повернення я вже точно знав, що в Україні мені тісно. Коли я полечу знову – було лише питанням часу. Квитки одразу не брав – хотілося спонтанно прийняти рішення, як і першого разу. Так і сталося.
У жовтні, коли я завершив 7 віпасану, познайомився випадково на ній (ціла канва збігів) з моїм тепер вже другом, який пройшов 52 віпасани. 15 років тому, продавши свої бізнеси і сівши на велосипед, він об’їхав півсвіту – більше 250 тис. кілометрів. Це ж майже кожний другий день в іншому місці, з іншими людьми! Круто.
Він планував наступну поїздку в Північну Африку. Я ж сказав, що хочу в Індію, проте з радістю би “катнув на вєліках”. Тоді ми й вирішили летіти в найбільше місто в Індії – Мумбаї (35 млн людей). Поряд з ним, до речі, розташований центр Індійської кіноіндустрії – Болівуд.

– Існує думка (спрощена, звісно), що умовно кажучи, є західний спосіб мислення, а є східний? Чи можеш виокремити відмінності? Є якісь патерни, де застрягаємо? І як можемо це врівноважити?

– Можна розділити за способом концентрування уваги. “Західний” підхід більше про досягнення цілей – фукусуванні на точці, кінцевій меті. А “Схід” – це деконцентрація, вміння бути в Потоці, насолоджуватись процесом.

Кожен має свої “переваги” та “недоліки”. Перший може зумовлювати постійни біг і насолоду тільки в кінці. Оскільки “Захід” насолоджуватись станами не дуже вміє, бо завжди тільки в майбутньому, то і не отримує насолоду після досягнення цілі. Лише тимчасове полегшення, після досягнення.

Щодо Потоку, то я бачив індусів, які можуть приносити тобі замовлену каву півдня. Вони втрачають концентрацію і пливуть, виконуючи все що зараз їм забажається.

Тому ідеально – це концентрація та декоцентрація. Бачити та відчувати напрямок, в якому рухаєшся, а, до того ж, ще й насолоджуватись моментом.

– А як щодо цінностей? Наприклад, індивідуалізм – колективізм? Помічав щось таке чи це штучно?

– Це помічається тільки в селах та невеликих містах. Сучасні мегаполісти загалом дуже схожі – глобалізація робить свою справу.

Так, Захід більше про Я, а Схід – про взаємодію. Захід готує їжу, здебільшого, вдома, а на Сході переважно їдять з друзями в кафешках. Це якраз про взаємодію і зближення людей. І тому вони всі взаємопов’язані.

Тут виникають асоціації і щодо України. Вона має в собі різні цінності: трохи від Заходу, трохи від Сходу. Все частіше в нас ідеться про те, що варто підтримувати Західні поведінкові моделі, а Східні треба викорінити. А може це наш шанс, потенціал, спектр цінностей?

– Що тоді потрібно Україні? Що варто посилити, а на чому ми зависли?

– Я вважаю, що Україні треба як відчути і сформувати свою автентичність, набір цінностей, так і відчувати світові тренди, вписуватись в них. Нам треба намагатись адаптуватись як вода до реалій мауйбтнього і, при цьому, бути неповторними, автентичними. Україна – це милозвучність серця та вміння проявити свою Волю.

Кожна якість має свою тінь, тому терпимість переходить в пасивність, а вміння проявляти свою Волю – в небажання об’єднуватись.

d8cfc915-dbe5-48c1-b476-56371f7571af

– Мета твоєї поїздки в Азію з самого початку була зайнятися духовними практиками? Чи найперше – це було бажання просто відпочити, “відірватися від світу”?

– Ох… слова про відпочинок. Я намагаюсь зараз працювати і займатись тільки тим, що приносить справжнє задоволення. Навіть якщо я втомлююсь, то це приємна втома. Більше фізична, ніж душевна. Вона не базується на виконанні неприємних для душі справ. Справ, які спустошують, після яких потрібно відновлювати енергію.
А щодо духовності, то я відчуваю, що Життя і є справжньою духовною практикою. Але враховуючи суть твого питання, то – ні. Я не планував займатись різними йогами, Правилом, гіпоксією, певними видами медитацій. Всім цим я з певною періодичністю займався багато років до цієї поїздки. Та й, взагалі, я намагався не планувати.
У мене був один намір – “Жити в Потоці”. Ти не знаєш, що буде через місяць, тиждень, день, годину та навіть наступну мить. Ніяких планів – тільки відчуття в моменті. Тоді ти дозволяєш собі віддаватись випадковим зустрічам, подіям, поїздкам. Забігаючи наперед: саме так все в мене і відбувається. І тоді кожний день сповнений чудесними моментами та сюрпризами.

– Сюрпризи бувають різні, часом вони перетворюють життя на хаос. А люди зазвичай прагнуть стабільності й контролю над життям. Що порадиш? Але ж водночас людині потрібна мета, а це передбачає план. Як домовитися з хаосом і досягнути того, що хотів би?

– Сюрпризи бувають різні і в цьому їх чудовість. Ми просто звикли чекати лише хороше, або лише погане. Якщо цілісніше на все подивитись, то все, що з нами відбулось, зробило нас саме такими як ми є. У цьому смак моменту. Якщо ми не любимо якийсь із моментів свого минулогото, то не любимо якусь частинку в собі зараз, бо вона – це тільки результат минулого. Щоб сцілитись – треба любити все тотально.

За Хаосом, як і за будь-чим допоки не зрозумілим, треба просто спостерігати і намагатись побачити в ньому красу. Тоді він починає потроху впорядковуватись.

Медитація – це і є Життя. Можна мити посуд, спілкуватись з батьками, працювати і, водночас, медитувати. Це стан перебування в моменті.

– Ти зараз займаєшся “пізнанням себе”. Розкажи, будь ласка, що тебе до цього мотивувало?

– Я б сказав, що займаюсь цим постійно. Коли я щось бачу у людині чи в події, то намагаюся відразу зрозуміти, що це для мене. Про що це. І зазвичай приходить розуміння. Так розкривається навичка встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Коли я даю пораду – намагаюсь в цей же момент дати її собі. Або відчути стан людини. Щомиті можна пізнавати світ всередені і назовні. І з часом набираєшся досвіду і розуміння чудової зв’язності цих світів.

e32011e9-811c-4979-98b5-8afa32d55c72

– Ти займаєшся медитаціями, пройшов n-кількість курсів віпасан. Як це змінило тебе, твоє ставлення до життя? І взагалі, як ці практики впливають на людину?

– Я звик говорити про себе. Бо “за всіх” – це ніби середню температуру в лікарні вимірювати. Може бути дуже по-різному.
Я пройшов 8 віпасан і одну сатіпатхану (теж саме що віпасана, тільки поглиблена теорія для тих, хто практикує більше 2 років).
Медитацій є багато і різних. Різниця в формах концентрації, деконтрації та об’єктах споглядання. Якщо таки рекомендувати – то обирайте ту медитацію, яка розвиває одночасно дві навички: чуттєвість та рівновагу розуму. Медитації – це як фітнес для розуму. Ви ж можете оцінити тіло, яким займаються, а яким – ні. Так само і з медитацією. Тільки вона тренує рівновагу розуму та чуттєвість тілесну. І відповідно можна побачити врівноважену і чуттєву людину, як і красиву фігуру.
Ми називаємо медитацію якимось “інструментом”, бо передбачаємо для неї необхідно окреме місце, час, ніби якийсь тренажерний зал чи урок англійської мови. Для людей на певних рівнях вже немає потреби виділяти окремо час та місце. Вони просто живуть і перебувають в цьому стані щомиті.

Це ж досить просто – достатньо усвідомлено Жити 🙂 Відчувати внутрішній і зовнішній світ в моменті. Чи потрібно цьому вчитись в спеціалізованих місцях? Не обов’язково. Споглядай за всіма процесами самостійно. Своїми відчуттями, станами, думками, словами, діями.

bc39ae81-9272-45a6-8fbb-0f8a3dbab145

Легко сказати, але не так легко виконати. Тому і виникають різні форми допомоги. Наприклад? Одна з форм обмеження на 10-денних курсах віпасани – не розмовляти, не контактувати. Щоб легше було концентруватись на внутрішніх відчуттях. Щоб розум не розпорошувався в постійних балачках. Проте більшість вважає це якоюсь особливістю саме цього напрямку медитації. Ні, це одне з обмежень, яке дозволяє легше зрозуміти суть техніки – споглядання за відчуттями в тілі.
Мені медитація дала:
– вміння краще відчувати себе і світ, співчувати;
– рівновагу розумову – не діяти реактивно, автоматично, емоційно – це такий стан Тиші – всередені, коли немає метушні;
– як наслідок кращого відчуття тіла – відчуваю, яка їжа, які думки, слова, дії (діяльність), люди більш здорові для мене, а які менш;
– рівновага і споглядання за автоматичними реакціями – дало більш спокійне сприйняття своїх реакцій та реакцій інших людей. Раніше я міг дуже швидко і сильно розізлитись, і це не можливо було контролювати. Тепер, якщо злість починає виникати – я споглядаю за цим процесом, і він проживається вже не в такій стихійній формі;
– відчуваю їжу під час їди;
– відчуваю насолоду дихання;
– менше зайвих думок, раніше я на них відволікався – загорався і вщухав, те саме що зі злістю. Тепер я відчуваю ідею, яка “моя” і спокійно її реалізовую.
Звісно так не завжди, але ті, хто мене знає ближче, можуть назвати мене 2 різними людьми.

– На твою думку, чому загалом саме нині тема пізнання себе так актуалізувалася? Тренінги, книги-бестселери, безліч сайтів? Чим це спричинено?

– Нас стає 8-9 млрд. Глобалізація, автоматизація, штучний інтелект, швидкість змін, соціальні мережі і досупність інформації. Смерть стандартних шляхів розвитку дитсадок-школа-робота-пенція-смерть. Депресія стає хворобою номер один у світі, а це ніщо інше, як результат процесу стримування трансформацій. Все це створює “мутну воду” для людини і вона втрачає орієнтири. У такий чудовий “темний момент” можна знайти ці орієнтири всередині – те, чим би ти хотів займатись, що приносить істинне задоволення. Тому з’являються тренди пошуку себе, тренінги, книги.

Якщо говорити трохи більш езотерично, то наша сонячна система та галактика летить з шаленою швидкістью навколо деяких МЕГАцентрів. А ви знаєте, що у нас змінюється пори року на Землі. От зараз наступає певна зміна, на більш тонкому рівні. Вібрації змінюються. І все це відображене в абзаці вище.

Відчувайте свої істинні бажанні (а не нав’язані батьками, соціумом, релігіями) і йдіть за ними. Це буде формувати стан щастя, як результат самореалізації.

1b82ede1-d1c6-4256-9b65-040faf68e189

– У тебе з’явилося нове ім’я. Чому воно “твоє” і що оначає?

– Кожне слово має свою вібрацію. От у слова мама – є своя вібрація, і свій сенс за ним.
Я зараз відчуваю зв’язок з цією вібрацією і сенсом слова – Дваайа. Суть його ще розпаковую поступово. Ім’я мені прийшло у відповідь на моє запитання самому собі.

Коротко суть – 2Я – 2 aya – 2 душі – Вище і нижче Я – одне ціле.

Це схоже на знак – Інь та Ян в східній традиції. Проте додає нотки “суб’єктності” та тотальної довіри, а не протиставлення у випадку Інь та Ян (хоча його там як такого немає, але, на жаль, так сприймається).
Вслід за іменем прийшов і знак. Це 2 Я – ЯR, об’єднані в одне. Одне Я переходить в інше. І стоїть спина спиною до один одного. Тотальна довіра – я відчуваю, підтримку Вищого себе за спиною. Якщо детальніше придивитись, то в логотипі задіяні найвідоміші гармоніки Всесвіту – числа Пі та Фі.
Одним словом – це знак гармонії.

– Зараз ти, крім ФБ, завів блог ще й в Інстаграмі. Ділишся інсайтами і допомагаєш людям, власне, також поринути у цю стихію “пізнання”. Чому (і коли) ти вирішив, що хочеш передавати свої знання?

– Так. Я раніше менше ділився зі світом, що відчував і думав. Більшість залишалось тільки для себе, а дещо для рідних та близьких друзів.
Проте, коли розібрався і довірився тому, чим бажаю займатись в цьому житті – то одна з форм прояву – це пояснювати сенси, ділитись власними спостереженнями та розшифровувати інформацію – пояснювати.

– Однією із цікавинок твого блогу є гра Ліла. Можеш трішки про неї розповісти? У чому суть?

– Ліла – це стародавня індійська гра для відображення стану свідомості в моменті. В грі 72 клітинки – 72 різні стани. Є стани, які нас підносять, наприклад, співчуття, благодійність, служіння, правильні знання. Є ті, які приземляють: заздрість, ревнощі, егоїзм і т.д.

5e685f27-7613-44b5-b66e-ceb3ee67af55

Задача – увійти в гру викинувши 6 на гральному кубику. Є люди, які по 5-6 годин не можуть викинути 6 – це відображає їхню не готовність честно поглянути у своє життя. Завершити гру можна тільки ставши на клітинку – 68, яка відображає стан поєднання з самим собою Вищим. Можна назвати цей стан “станом Потоку”.

Вся гра відбувається до кидання кубика всередені гравця. Можна помічати, як різні стани дають різні результати на кубику та ігровому полі.

В гру грають з бажанням розібратись в актуальних питаннях-проблемах чи знайти свій шлях, чи навчитись його відчувати. Найціннішим буде – отримати досвід, як стан перед дією (кидком кубика) приводить до відповідних результатів. Наприклад, хтось швидко піднявся вгору, а інший гравець побачив це і відчув заздрість: він кидає і потрапляє на клітинку заздрощів. І як виявляється – це досить звичне відчуття в його житті. І він постійно з ним бореться. Таким чином ще більше розвиває прив’язку до нього. А цінність – приймати свої прояви, як є. У всього є своя цінність. Тоді в момент прийняття – йде перезапис в свідомості та тілі (новий гормональний бульйон). І вже прив’язка до цього стану зменшується.
Буває так, що пара подорожує годину по однакових клітинках. Про інші чудеса та відгуки можете почитати на сайті – http://dvaaya.one/leela

– Плануєш повернення в Україну? Якщо так, то коли і чим збираєшся тут займатися?

– Я не відчуваю наразі прив’язаності до території. Коли летів з України, то прощався з друзями і сказав: “Здається, я вже від країни відв’язався”. Просто не сприймаю себе частиною тільки країни. Більше – Землі. Тому в мене немає сильного бажання жити в якійсь одній країні чи місці. Поживу трохи на Балі, а далі в інші місця поїду.
Проте на певний час завітаю в Україну. Провідаю рідних, друзів. Можливо, ближче до кінця літа – початку осені.

0eb93fbc-38f6-490b-ab03-85424bcd41f9

Займатись планую наразі тим, чим і зараз:

  • витягую асоціативні карти, які відображають те, куди намагається людину направити її підсвідоме;
  • проводжу гру Лілу (онлайн та оффлайн);
  • консультую на тему призначення за системами Дизайну Людини та Генних ключів;
  • проводжу персональний та груповий коучинг на місяць та півроку;
  • планую проводити групові тренінги на Балі та онлайн.

Деталі на сайті: російською та англійською.

– Що можеш порадити тим, хто теж хотів би почати “пізнавати себе”. Із чого, власне, “почати”?

– Почніть із дихання. Це такий процес, який завжди з вами – протягом життя.

Дихання – важлива частина нашого життя, якій ми, одначе, не приділяємо зовсім уваги. А як можна відчувати Життя, пізнавати світ – якщо не почали з найближчого?

І щоб не відкладати роками – заплющте очі просто зараз. Зафіксуйте свій стан в тілі та свідомості. А потім зробіть 3 усвідомлені вдихи та видихи. Спостерігайте, як повітря входить в ніздрі і виходить із них, як воно торкається поверхні шкіри над верхньою губою і під носом, які відчуття виникають на цьому клаптику поверхні і як змінюється ваша свідомість в процесі цього спостереження.
Наповнюйте свій світ дивами!

feeeb400-4c57-4cf1-937d-faef08601b9e

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Receive Updates

No spam guarantee.

Коментарі

коментарі